Калинівське (Сватівський район)
село Калинівське | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Луганська область |
Район | Сватівський район |
Рада | Білокуракинська селищна громада |
Облікова картка | картка |
Основні дані | |
Засноване | 1711 р. |
Населення | 54[1] |
Площа | 0,074 км² |
Густота населення | 729,73 осіб/км² |
Поштовий індекс | 92252 |
Телефонний код | +380 6462 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°22′53″ пн. ш. 38°49′58″ сх. д. / 49.38139° пн. ш. 38.83278° сх. д.Координати: 49°22′53″ пн. ш. 38°49′58″ сх. д. / 49.38139° пн. ш. 38.83278° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
62 м |
Водойми | р. Біла |
Відстань до районного центру |
18 км |
Найближча залізнична станція | Острогляд |
Місцева влада | |
Адреса ради | 92252 Луганська область, Білокуракинський район, село Нещеретове |
Карта | |
Мапа | |
Кали́нівське — село в Україні, у Білокуракинській селищній громаді Сватівського району Луганської області.
Площа села 88 га.[2] Село розташовується на лівому березі річки Білої, у її заплаві.
Історія[ред. | ред. код]
Хутір Самойлівка заснований у 1711 році, у 1952 році набув статусу села під новою назвою Калинівське. Власник хутора, поміщик Самійленко поїхав у Вороніж на ярмарок, щоб купити собі коня, але купив верблюда. Після того хутір стали прозивати Африкою, а пана Африканом[2].
У 1917 році хутір і увесь Старобільський повіт увійшов до складу УНР, а з квітня по листопад 1918 року його було окуповано австрійськими військами, що займались вивозом зерна і худоби.
Під час німецько-радянської війни з липня 1942 року по січень 1943 року в селі була встановлена військова влада німецького вермахту. Село звільнено силами 172 стрілецької дивізії Радянської армії.
Населення[ред. | ред. код]
Населення села становить 32 особи, 14 дворів. За списками поселень Олексіївської волості Старобільського повіту Харківської губернії 1864 року хутір мав 9 дворів, де проживало 12 чоловіків і 10 жінок[3].
Вулиці[ред. | ред. код]
Назви вулицям в селі не присвоєно.
Економіка[ред. | ред. код]
До революції 1917 року на хуторі діяв спиртовий завод Ковтуна. Був націоналізований після жовтневої революції радою селянських депутатів. Працював шкіряний завод.
1965 року бригада Василя Грінченка досягла врожаїв збору кукурудзи в 60 цнт/га. Село вважалось перспективним, налічувало до 400 мешканців, зводилась вулиця на 50 будинків, але не встигли покласти асфальт на дорогу до центральної садиби колгоспу «Перемога» в Нещеретовому (3 км), покласти водогін й газифікувати село до початку Перебудови, тому молодь село покинула[2].
За радянських часів в селі до 1959 року діяв колгосп «імені Мічуріна», який пізніше було приєднано до нещеретівського колгоспу «Перемога».
Розпайовані сільськогосподарські угіддя орендує СТОВ Вікторія. До села повернулось декілька родин з Луганська, Стаханова та інших міст і селищ.
Транспорт[ред. | ред. код]
Село розташоване за 19 км від районного центру і за 20 км від залізничної станції Білокуракине на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова, яка проходить повз село, у селі колишній залізничний роз'їзд Острогляд, перетворений на зупинний пункт[2]. Автомобільне сполучення дорогами без твердого покриття через село Нещеретове.
Культура[ред. | ред. код]
Пам'ятники[ред. | ред. код]
Відомі уродженці[ред. | ред. код]
- Акімов Михайло Павлович — український зоолог, професор, діяч у галузі охорони природи.
- Грінченко Василь Миколайович — бригадир, нагороджений медаллю «За трудову доблесть», 2 орденами Леніна.
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ За Всеукраїнським переписом 2001 року.
- ↑ а б в г Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
- ↑ Харьковская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по свѣдѣніямъ 1864 года, томъ XLVI. Изданъ Центральнымъ статистическимъ комитетомъ Министерства Внутренних Дѣлъ. СанктПетербургъ. 1869 — XCVI + 209 с.(рос. дореф.)
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. Луганська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1968.
Посилання[ред. | ред. код]
- Погода в селі Калинівське [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- Калинівське [Архівовано 5 жовтня 2016 у Wayback Machine.] на Вікімапії
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |