Камінський Андрій Ігорович
| Камінський Андрій Ігорович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
10 червня 1987 Харків | |
| Смерть |
12 лютого 2015 (27 років) Логвинове | |
| Громадянство |
 Україна | |
| Псевдо | «Впевнений» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014-2015 | |
| Приналежність |
Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Андрі́́й І́горович Камі́нський (нар. 10 червня 1987 — 12 лютого 2015) — солдат Збройних сил України.
Життєвий шлях[ред. | ред. код]
Народився в місті Харків, здобув військову освіту, однак військовим не став. Мешкав у місті Дніпродзержинськ. У квітні 2014-го долучився до руху «Правий сектор», потім пішов дбровольцем батальйон «Донбас»; солдат, стрілець-гранатометник гранатометного взводу.
Брав участь у боях, пройшов навчання в школі сержантів. В 20-х числах лютого мав під час відпустки одружитись.
12 лютого 2015-го батальйону зайшли в село Логвинове — розташоване на трасі Дебальцеве — Артемівськ для проведення «зачистки» територій від залишків незаконних збройних формувань та виявили в лісосмузі танки противника. Внаслідок штурму в село по центру вдалося увійти лише 2 ротам 30-ї бригади, бійці якої взялися встановлювати контроль над Логвиновим, зазнаючи втрат. Контроль над Логвиновим встановити не вдалося — дії військовиків були скуті ударами ворожої артилерії, підрозділ десантників 79-ї бригади (мав синхронно увійти в село з флангу) потрапив під танковий обстріл; загін же 24-ї бригади взагалі не дістався Логвинового.
Андрій підбив ворожий БТР, в цьому часі напарник зазнав поранення. Коли Камінський поповз до нього, щоб допомогти, противник відкрив вогонь з танків, добиваючи поранених, від обстрілу загорілася вантажівка, тіло Андрія сильно обгоріло. Тоді ж полягли Андрій Браух, Ігор Марквас, Роман Мельничук, Володимир Панчук, Анатолій Поліщук, Володимир Самоленко, Володимир Суслик, Микола Сущук, Володимир Шульга.
Тіло Андрія вивезли 21 лютого. Похований в Дніпродзержинську.
Батько Андрія Ігор Камінський теж захищав Батьківщину — офіцер батальйону «Донбас», у квітні 2015-го зазнав важкої контузії під час ворожого обстрілу позицій біля села Широкине, біля нього загинув старший сержант Костянтин Малухін-«Марьячи».
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- пам'ятною відзнакою міського голови — нагрудним знаком «Захисник України» (посмертно, розпорядженням міського голови Кам'янського від 11 жовтня 2016)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Камінський Андрій Ігорович [Архівовано 2 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Криваві жнива боїв за Логвинове
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |