Камінь Небезпеки
| Камінь Небезпеки | |
|---|---|
| рос. Камень Опасности | |
 Маяк Каменя Небезпеки | |
| Географія | |
| 45°47′15″ пн. ш. 142°13′00″ сх. д. / 45.78750° пн. ш. 142.21667° сх. д.Координати: 45°47′15″ пн. ш. 142°13′00″ сх. д. / 45.78750° пн. ш. 142.21667° сх. д. | |
| Місцерозташування | Охотське море, Лаперуза протока |
| Площа | 0,0075 км² |
| Найвища точка | 7,9 м |
| Країна | |
 Росія | |
| Регіон | Сахалінська область |
| Адм. одиниця | Сахалінська область |
| Населення |
0 (2009) |
  Камінь Небезпеки Камінь Небезпеки (Росія) | |
 Камінь Небезпеки Камінь Небезпеки (Сахалінська область) | |
 | |
Ка́мінь Небезпе́ки (рос. Камень Опасности; яп. 二丈岩 Нідз'оіва) — скеля, розташована за 15,5 км на південний схід від мису Крильйону, крайньої південної точки острова Сахаліну, в протоці Лаперуза Охотського моря. Являє собою невелику групу голого, позбавленого рослинності, каміння. Довжина 150 м, ширина близько 50 м, висота 7,9 метрів. Відкрита і названа у 1787 році французькою експедицією на фрегатах «Бусоль» і «Астролябія» під командуванням Жана-Франсуа Лаперуза.
Скеля і навколишній водний простір є улюбленим місцем перебування тюленів і сивучів. Глибини навколо — 22—27 м, місцями — 6,5 м. Вона сильно ускладнювала рух суден по протоці Лаперуза, який погіршувався частими туманами в літній час в цьому регіоні. Для уникнення зіткнення на кораблях виставлялися матроси, обов'язком яких було прислухатися до реву сивучів, які знаходяться на скелі. У 1913 році на скелі зведена бетонна башта з маяком.
- И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Камень опасности, скала // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»[ru], 2009. — С. 73—74. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.)
|
