Охотське море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Охотське море
Shiretoko National Park.jpg

Національний парк Сіретоко на узбережжі Охотського моря, Хоккайдо, Японія
54°16′07″ пн. ш. 148°33′26″ сх. д. / 54.26861° пн. ш. 148.55722° сх. д. / 54.26861; 148.55722Координати: 54°16′07″ пн. ш. 148°33′26″ сх. д. / 54.26861° пн. ш. 148.55722° сх. д. / 54.26861; 148.55722
Розташування Тихий океан
Площа 1 603 000 км²
Найбільша глибина 3 521 м
Середня глибина 1 780 м
Впадаючі річки Амур, Охота, Кухта, Уда
CS: Охотське море у Вікісховищі
Охотське море
Бухта Нагаєва біля Магадана, Росія
Захід сонця над Охотським морем

Охо́тське мо́ре (рос. Охо́тское мо́ре, (яп. オホーツク海)) — море, частина Тихого океану біля берегів Азії; обмежене Камчаткою, Курильськими островами, островами Хоккайдо і Сахаліном.

  • Площа — 1,603 млн км².
  • Середня глибина — 1780 м,
  • Найбільша глибина — 3521 м.

Західна частина моря розташована на континентальному шельфі і має малу глибину. У центрі моря розташовані западина Дерюгіна (на півдні) та западина ТІНРО. У східній частині розташована Курильський жолоб, в якій найбільша глибина. Біля західного узбережжя моря розташовані Шантарські острови.

З жовтня по травень — червень північна частина моря покрита льодом. Південно-східна частина практично не замерзає.

Узбережжя на півночі сильно порізано, на північному-сході Охотського моря розташована найбільша її затока — Затока Шеліхова. Серед дрібніших заток північної частини найвідоміші Єйрінейська губа і затоки Шельтінга, Забіяка, Бабушкіна, Кекурний, Одеська затока на острові Ітуруп. На сході берегова лінія півострова Камчатка практично позбавлена заток. На південному заході найбільшими є затоки Аніва і Терпіння.

Рибальство (лососевих, оселедець, минтай, мойва, навага тощо)

Впадають річки Амур, Охота, Кухта, Уда.

Головні порти: на материку — Магадан, Аян, Охотськ (портпункт); на острові Сахалін — Корсаков, на Курильських островах — Сєвєро-Курильськ.

Охотське море названо іменем річки Охота, що в свою чергу походить від евенського Окат — «річка». Японці традиційно називали це море «Хоккай» (北海), буквально «Північне море». Але оскільки зараз це назва відноситься до Північного моря Атлантичного океану, то назву Охотського моря вони змінили на «Охоцуку-Кай» (オホーツク海), що є адаптацією російської назви до норм японської фонетики.

Клімат[ред.ред. код]

Акваторія моря лежить у помірному кліматичному поясі, північна частина (затока Шеліхова) — в субарктичному[1]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважає мусонна циркуляція. Значні сезонні коливання температури повітря. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми,[2]. Зима сувора, утворення стійкої морської криги. У східній частині, поблизу Курильської гряди зима відносно тепла, штормова, літо прохолодне. Зволоження достатнє[2].

Біологія[ред.ред. код]

Акваторія моря утворює однойменний морський екорегіон бореальної північнотихоокеанської зоогеографічної провінції, акваторія поблизу Курильських островів відноситься до самостійного екорегіону течії Ояшіо[3]. У зоогеографічному відношенні донна фауна континентального шельфу й острівних мілин до глибини 200 м відноситься до пацифічної області бореальної зони[4].

Геологія[ред.ред. код]

Море розташоване на Охотській плиті, яка є частиною Північноамериканської плити. Кора під більшою частиною Охотського моря континентального типу.

Протоки[ред.ред. код]

Протоки Татарська (між Азією і Сахаліном) і Лаперуза (між островами Сахалін і Хоккайдо) з'єднують Охотське море з Японським морем. Протоки Кунаширська і Зради (між островами Кунашир і Хоккайдо) через Південно-Курильску протоку з'єднують Охотське море з Тихим океаном. Аналогічну функцію виконує Перша Курильська протока між півостровом Камчатка і островом Шумшу, а також численні протоки між островами Курильської гряди: Друга Курильська, Четверта Курильська, протока Сєвєргіна, протока Крузенштерна і багато інших.

Територіальний режим[ред.ред. код]

Охотське море, хоч і оточене майже з усіх боків територією Російської Федерації, її внутрішнім морем не є, його акваторію складають внутрішні морські води, територіальні води та виняткова економічна зона. У центральній частині моря є витягнута в меридіональному напрямку ділянка — Анклав Охотського моря, в англомовній літературі традиційно звана Peanut Hole, яка входить у виняткову економічну зону Росії з березня 2014[5][6]; зокрема, будь-яка країна світу має тут право здійснювати лов риби і вести іншу дозволену конвенцією ООН з морського права діяльність. Оскільки цей регіон є важливим елементом для відтворення популяції деяких видів промислових риб, уряди деяких країн прямо забороняють своїм судам вести промисел на цій ділянці моря.

Запаси нафти[ред.ред. код]

Загальні запаси нафти оцінюються в 3,5 млрд тонн умовного палива, в тому числі 1,2 млрд тонн нафти і 1,5 млрд кубометрів газу[7].

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
  2. а б (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  3. (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
  4. (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
  5. FAO: World review of highly migratory species and straddling stocks…
  6. Схема Peanut Hole
  7. Magadan Region from Kommersant, Russia's Daily Online. Retrieved 22 January 2007.
  8. Lutz D. Schmadel, International Astronomical Union Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin Heidelberg New-York : Springer-Verlag, 2003. — 992 с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання[ред.ред. код]