Жан-Франсуа Лаперуз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Жан-Франсуа Лаперуз
фр. Jean François La Pérouse
Laperouse 1.jpg
Жан-Франсуа Лаперуз
Народився 22 серпня 1741(1741-08-22)
Ле-Ґюа, поблизу Альбі, Франція
Помер 1788(1788)
поблизу о-ву Ванікоро (Соломонові острови)
Громадянство Франція
Національність француз
Ім'я при народженні Жан-Франсуа Гало, граф де Лаперуз
Jean François Galaup, comte de La Pérouse
Діяльність мореплавець
Титул граф
Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Жан-Франсуа́ Гало́, граф де Лаперу́з (фр. Jean François Galaup, comte de La Pérouse; * 22 серпня 1741, садиба Го в окрузі Альбі — † 1788, поблизу о-ва Ванікоро, Соломонові острови) — французький мореплавець, офіцер військово-морського флота.

Загинув за невідомих обставин поблизу атола Ванікоро (Соломонові острови) разом з екіпажем, на чолі якого здійснював навколосвітню подорож.

Біографія[ред.ред. код]

З 1756 року — на військовому флоті.

У віці 17 років, ще до закінчення навчання, взяв участь у Семирічній війні, побувавши в сутичках і битвах біля узбережжя Північної Америки.

1759 - у битві при Кібероні було поранений і взятий у полон.

Впродовж наступних 5 років перебував на острові Іль-де-Франс (тодішня назва Маврикію), виконуючи різноманітні доручення.

Повернувшись до Франції 1777 року, отримав чин лейтенанта і був нагороджений Хрестом Людовіка Святого.

Король Людовик XVI дає інструкції Лаперузу перед подорожжю, картина Nicolas André Monsiau

У наступні роки знову перебував біля берегів Північної Америки, де як французький офіцер брав участь у Війні за незалежність США, зокрема у битвах на морі проти британців від Антилів до Лабрадору.

1780 - отримав звання капітана 1-го рангу.

1782 - під час експедиції в Гудзонову затоку блискуче провів військову операцію, захопивши два англійських форта.

Після підписання Паризької мирної угоди воєнно-морський міністр Франції де Кастрі і особисто французький король Людовик XVI запропонували де Ла-Перузу очолити навколосвітню подорож з метою упорядкування (в т. ч. укладення мап) поточних географічних відкриттів (передусім, тихоокеанських Дж. Кука), етнографічного опису та вивчення тубільців, а також «встановлення дружніх стосунків із ватажками далеких країв і племен». Жан-Франсуа Лаперуз радо пристав на цю пропозицію.

Останні відомості про Лаперуза і членів його команди датуються січнем 1788 року — вж до 1826 року їхня доля лишалась невідомою.

Навколосвітня подорож[ред.ред. код]

Навколосвітня подорож Лаперуза, 178588 роки

1 серпня 1785 року Ж.-Ф. де Лаперуз вийшов із Бреста на двох фрегатах «Буссоль» («Компас») і «Астролябія» на чолі команди з 220 осіб, до складу якої крім власне офіцерів і матросів увійшли також астроном, лікар і тлумач п. Лаво (Lavaux), три натураліста, математик, три художника і навіть декілька священиків.

«Буссоль» і «Астролябія» оминули Мис Горн, побували в Чилі, на о-ві Пасхи, на Гавайях. Наприкінці червня 1786 року вони дістались Аляски, де Лаперуз обслідував материкову частину і поточнив обриси північно-західного узбережжя Північної Америки.

Звідси ж експедиція вирушила до Каліфорнії, де Лаперуз зробив опис францисканських місій і лишив критичну примітку про лихий прийом місцевих індіанців.

Потому експедиція знову перетнула Тихий океан, здійснивши зупинку в Макао, де врешті було спродано шкурки хутрових звірів, придбані ще на Алясці, а на виручені гроші закуплений провіант і необхідні інструменти (решту поділено між екіпажем).

У наступному, 1787 році, після тимчасової стоянки у Манілі на Лусоні (Філіппіни), Лаперуз спрямував свої судна до узбережжя Північно-Східної Азії. Після обстеження берегів Корейського півострова Лаперуз вирушив до Сахаліна (тодішня японська назва Оку-Єсо), шляхом уточнюючи на мапах східно-азійське узбережжя (так, було відкрито протоку між Сахаліном і островом Хоккайдо).

Після дослідження південної частини Татарської протоки 6 вересня 1787 року фрегати «Буссоль» і «Астролябия» кинули якор у Петропавловську (нині Петропавловськ-Камчатський), звідки Лаперуз надіслав матеріали і карти експедиції до Парижа.

Статуя Лаперуза в Альбі

Вийшовши 30 вересня того ж (1787) року, Лаперуз із командою рушив на Самоа, де у сутичці з самоанцями втратив 12 членів екіпажу. Після інциденту було продовжено дослідження південно-західної частини Тихого океану.

26 січня 1788 року експедиційні фрегати зайшли до Ботанічної затоки, зупинившись на якийсь час у Сіднеї (тодішній британський форт Порт-Джексон), де знову таки були відправлені матеріали подорожі й поповнені припаси.

Наступними цілями Лаперуза мали стати Нова Каледонія і Соломонові острови, але в січні 1788 року експедиція пропала без вісти.

Пошуки слідів експедиції і вшанування Лаперуза[ред.ред. код]

Лише через 40 років після зникнення було знайдено окремі предмети експедиції Лаперуза на о-ві Ванікоро. 1828 року цей острів відвідав Ж.-С.Дюмон-Дюрвіль на кораблі з назвою на честь Лаперузового «Астролябія», який підтвердив повідомлення, отримане раніше від капітана Діллона, й встановив на місці корабельної аварії пам'ятник.

У 1964 році французька експедиція знайшла рештки затонулого фрегата, остаточно ідентифіковані у травні 2005 року.

Ім'ям Ж.Лаперуза названо відкриту ним протоку. Пам'ятники, меморіали і пам'ятні знаки Лаперузу встановлено і вікрито у рідному Альбі (Франція) і в багатьох місцях зупинок його експедиції, зокрема, на Сахаліні, в Сіднеї (Австралія) тощо.


На його честь названо астероїд 13560 Ла Перуз.

Джерела, посилання і бібліографія[ред.ред. код]