Канап'янов Бахитжан Мусаханович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бахитжан Канап'янов
каз. Бақытжан Қанапиянов
Ім'я при народженні каз. Бақытжан Мұсаханұлы Қанапиянов
Народився 4 жовтня 1951(1951-10-04) (72 роки)
Кокшетау, Кокчетавська область, Казахська РСР, СРСР
Країна  СРСР
 Казахстан
Діяльність мовознавець, поет, боксер, перекладач, сценарист, кінорежисер, письменник, Ліквідатори наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, прозаїк
Alma mater Літературний інститут імені Горького і Вищі курси сценаристів і режисерівd
Мова творів російська
Роки активності 1977 — тепер. час
Жанр лірика, повість[d] і повість
Рід Чингізиди
Нагороди
орден Благородства Dostyk Order of grade II Заслужений діяч Казахстану
Сайт: bkanapyanov.info
CMNS: Канап'янов Бахитжан Мусаханович у Вікісховищі

Бахитжан Мусаханович Канап'янов (каз. Бақытжан Мусахан-ұлы Қанапиянов; рос. Бахытжан Мусаханович Канапьянов; нар. 4 жовтня 1951, Кокчетав) — казахський письменник, поет і перекладач, сценарист і кінорежисер. Лауреат Державної премії Республіки Казахстан у галузі літератури та мистецтва (2020). Заслужений діяч Казахстану, почесний громадянин міста Кокшетау. Учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Член Спілки письменників Казахстану, член Правління Спілки письменників Казахстану, член казахського і російського ПЕН-клубів, член Правління Європейського Конгресу Літераторів (Прага),[1] де представляє літературу Казахстану і Центральної Азії.[2] Академік Кримської літературної академії, головний редактор літературних альманахів «Літературна Азія» і «Літературна Алма-Ата».

Член Спілки кінематографістів СНД і Балтії, в різні роки обирався секретарем правління Спілки кінематографістів Казахстану, віцепрезидентом Асоціації книговидавців і книгорозповсюджувачів Казахстану.

Почесний професор СГУ імені Шакаріма (2011),[3] переможець народного голосування «Ім'я Батьківщини» в номінації Культура і мистецтво.[4] Учасник Світових поетичних читань у Куала-Лумпурі (2002).

Сім'я[ред. | ред. код]

За своїм походженням — торе (чингізид),[5] нащадок Султанмамет Султана. Його батько, Мусахан Канап'янов — педагог, завідувач обласного відділу народної освіти, директор школи в Кокшетауській області.[6] Брат державного діяча Сержана Канап'янова та Ерулана Канап'янова — композитора, мецената, відомого громадського діяча Республіки Казахстан.

Біографія[ред. | ред. код]

У юності займався боксом — чемпіон Казахстану серед юніорів у 1968—1969 роках, перший чемпіон Казахстану від Павлодарської області.

У 1974 році закінчив Казахський політехнічний інститут імені Леніна, потім протягом року (1974—1975) працював інженером-дослідником у лабораторії Інституту металургії та збагачення АН КРСР під керівництвом А. М. Кунаєва.

Паралельно з наукою займався літературною творчістю, вважаючи своїм наставником відомого письменника і поета Олжаса Сулейменова. 1975 року в журналі «Простор» було опубліковано перші поетичні твори Бахитжана Канап'янова. Цього ж року О. Сулейменов запросив Канап'янова редактором і сценаристом кіностудії «Казахфільм». Канап'янов йде з Інституту металургії та відтепер повністю присвячує себе літературній творчості.

Робота в кіно[ред. | ред. код]

Після закінчення 1977 року Вищих курсів режисерів у Москві активно працює в кіно і на телебаченні. Автор і режисер близько 20 кіно- і відеофільмів. Кілька його відеофільмів високо оцінені на Європейському симпозіумі в Софії. У 1970-х роках працював на «Мосфільмі» в Еміля Лотяну, брав участь у зніманнях його фільму «Мій ласкавий та ніжний звір».[7]

Літературна творчість[ред. | ред. код]

1981 року вступив на Вищі літературні курси Літінституту імені Максима Горького до Олександра Межирова, де навчався разом з Олександром Ткаченком, Сергієм Мнацаканяном та іншими відомими поетами й письменниками. До моменту закінчення Літературних курсів у Канап'янова вже вийшло 3 поетичні збірки — «Нічна прохолода» (1977), «Віддзеркалення» (1979) і «Почуття світу» (1982).

Через рік після закінчення Літінституту стає старшим редактором видавництва «Жалын» і літературним консультантом Спілки письменників Казахстану (1984—1991).

Низка віршів Канап'янова лягли в основу музичних творів («Елегія», музика Насера Кульсарієва; «Астана», музика Давида Тухманова).

Поетичні переклади[ред. | ред. код]

Багато років працює в жанрі поетичного перекладу, виступаючи популяризатором тюркомовної поезії серед російськомовної аудиторії. Переклав російською мовою твори Абая Кунанбаєва, Жамбила Жабаєва, Кенена Азербаєва, Назима Хікмета, Шакаріма Кудайбердієва, Магжана Жумабаєва, Махамбета Утемісова, Нурпеіса Байганіна, Сакена Сейфулліна, Ахмета Байтурсинова, Кашагана, Сабіта Муканова, Ізіма Іскандерова, Омора Султанова, а також видатну пам'ятку казахського фольклору — поему Киз-Жибек.

У 2011 році на першому міжнародному конкурсі перекладів тюркомовної поезії «Ак Торна» Канап'янову присудили перше місце в номінації «Лірика».[8] 2012 року Канап'янова обрали головою журі цього конкурсу перекладів.[9]

Один з ініціаторів проведення 2009 року Першого Республіканського конкурсу перекладачів, що відбувся в Астані. Активно пропагує казахстанську перекладацьку школу, початок якій поклав Чокан Валіханов.[10]

Серед інших перекладів російською мовою є твори Поля Валері, Юккі Маллінена, Макато Оока.[11]

Період гонінь[ред. | ред. код]

У радянський період зазнавав гонінь і критики з боку партійного апарату ЦК КПРС і ЦК Компартії Казахстану. Причиною став його вірш «Призабута мною з дитинства мова», опублікований у журналі «Простор» 1986 року. У цьому вірші Б. Канап'янов поетичними образами розкрив згубність національної політики ідеологічного апарату того періоду. Унаслідок цього цькування (Є. К. Лігачов, Ю. А. Скляров, Г. В. Колбін) вірші Б. Канап'янова були під негласною забороною, і тільки з приходом Узбекалі Жанібекова (1988) поетичні твори Б. Канап'янова стали з'являтися на сторінках «Простору». Канап'янова стали з'являтися у пресі. У дні Желтоксана вірші Б. Канап'янова лунали по радіо «Голос Америки» з коментарями його друга-поета, що живе в Канаді, — Бахита Кенжеєва.[12][13] Про ті нелегкі роки в долі Бахита Канап'янова є стаття Валерії Марічевої «Нехай це буде нашим секретом», у якій розповідається, як оберігав Б. Канап'янова У. Жанібеков, і книга В. Бадікова «Лінія долі» про те, як стали на захист поета співробітники журналу «Простор».[14]

Участь в антиядерному русі[ред. | ред. код]

Б.Канап'янов одним із перших серед поетів свого покоління ввів антиядерну тему в поетичну творчість.[15] Неодноразово був у Семипалатинську, в Неваді та в Чорнобилі.

Ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС[ред. | ред. код]

У перші дні після трагедії на Чорнобильській АЕС Б. Канап'янов добровільно вирушив ліквідатором на місце аварії з метою максимально широкого висвітлення у світі наслідків трагедії. Підсумком поїздки стала книжка «Лелека над Прип'яттю» (вірші та проза, Алмати, Жалин, 1987). Згодом за цю збірку Канап'янову було присуджено премію Ленінського комсомолу Казахстану.

Невада — Семипалатинськ[ред. | ред. код]

У 1989 році Б. Канап'янов взяв активну участь у створенні О. Сулейменовим народного антиядерного руху Невада — Семипалатинськ, метою якого було закриття ядерних полігонів у Семипалатинську і Неваді.

Всесвітній день поезії[ред. | ред. код]

Бахитжан Канап'янов є одним з ініціаторів заснування Всесвітнього дня поезії.

17 лютого 1996 року за підсумками проведення Дня поезії в Алма-Аті в Казахській державній філармонії їм. Жамбила за участю Белли Ахмадуліної та Андрія Вознесенського Б. Канап'янов запропонував заснувати Всесвітній день поезії 29 лютого. На запитання, чому саме цього дня, він відповів:

…По-перше, цей день припадає на високосний рік. По-друге, поезія — рідкісний птах, і по-справжньому прилітає раз на чотири роки. Думаю, так буде якраз.[16]

Лист-пропозицію було надіслано Канап'яновим до ЮНЕСКО, і вже в жовтні-листопаді 1999 року на 30-й Сесії ЮНЕСКО в Парижі день 21 березня було оголошено Всесвітнім днем поезії.[17]

Видавнича діяльність[ред. | ред. код]

Видавництво «Жібек жолы»[ред. | ред. код]

З розпадом СРСР 1991 року зникла цензура, що дало змогу Канап'янову відкрити перше незалежне видавництво в Казахстані — «Жібек жолы», президентом якого Канап'янов є і донині.

Міжнародна діяльність у галузі книговидання[ред. | ред. код]

У період 2004—2006 роках був головою Міждержавної ради СНД зі співробітництва в галузі періодичної преси, книговидання, книгорозповсюдження та поліграфії.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Автор багатьох книжок поезії та прози, що вийшли у видавництвах Казахстану, Росії, України, США, Великої Британії, Канади, Кореї[18] та Малайзії[19] понад 20-ма мовами світу.

Поетичні збірки[ред. | ред. код]

  • «Нічна прохолода» (1977)
  • «Відображення» (1979)
  • «Почуття світу» (1982)
  • «Гілка» (1985)
  • «Лінія долі» (1987)
  • «Лелека над Прип'яттю: вірші та проза». — Алмати: «Жалын», (1987)
  • «Кочова зірка: вірші та поеми». — Алмати: «Жазуши», (1991)
  • «Гірська околиця» (1995)
  • «Час тиші» (1995)
  • «Над рівнем життя» (1999)
  • «Тікширау» (2001)
  • «Канікули кочовища» (2003)
  • «Пливуть хмари» (2003) — у рамках програми «Рік Казахстану в Росії»
  • «Смаглявий Місяць» (2006)

Проза[ред. | ред. код]

  • «Бахчисарай» (2003)
  • «Кава-брейк (Нотатки, Есе, Діалоги)» (2004)
  • «Літній кінотеатр» (оповідання; 2008)
  • «Світлячки» (повість; 2008)

Фільмографія[ред. | ред. код]

Сценарист[ред. | ред. код]

  • «Школа робітничих професій», Казахфільм, (1979)
  • «Ровесники» (1980)
  • «Абай. Життя і творчість» (1980)
  • «Балхаська сага» (1990)
  • «Остання осінь Шакаріма» (1992)
  • «Безсоння: Париж» (1996)
  • «Вільне місто Франкфурт» (1997)
  • «Пуркуа?» (1998)

Режисер[ред. | ред. код]

  • «Ландшафти» (1999)
  • «День — Рафаель» (2000)
  • «Скримтимним» (2000)
  • «Фут-боль» (2000)
  • «Міжнародний день поезії» (2000)

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Лауреат Всесвітнього літературно-поетичного конкурсу США (організатор — Перший літературний музей О. С. Пушкіна в США)
  • Перше місце в номінації «Лірика» на Першому міжнародному конкурсі перекладів тюркомовної поезії Ак Торна
  • Грамота СНД за активну роботу зі зміцнення та розвитку Співдружності Незалежних Держав[20]
  • Медаль Amor librorum nos unit («Нас об'єднує любов до книги») (2013)[21]
  • Академік Кримської літературної академії (м. Сімферополь)
  • 1986 — Лауреат премії Ленінського комсомолу Казахстану за книжку віршів «Почуття світу», «Гілка» і поему «Післямова»[22]
  • 1998 — присвоєно почесне звання «Қазақстанның еңбек сіңірген қызметкері» (Заслужений працівник Казахстану)[23]
  • 1998 — Премія Спілки журналістів Казахстану
  • 2003 — Лауреат незалежної премії Клубу меценатів Казахстану «Тарлан»
  • 2004 — Лауреат міжнародної премії «Алаш»
  • 2006 — Орден Парасат
  • 2011 — присвоєно почесне звання «Қазақстанның еңбек сіңірген қайраткері» (Заслужений діяч Казахстану) — за внесок у вітчизняну літературу.
  • 2017 — Орден Достик ІІ ступеня
  • 2019 (21 листопада) — Почесна відзнака «За заслуги в розвитку культури і мистецтва» (Міжпарламентська асамблея СНД) — за значний внесок у формування і розвиток спільного культурного простору держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, у реалізацію ідей співробітництва у сфері культури і мистецтва[24]
  • 2020 (8 грудня) — Державна премія Республіки Казахстан у галузі літератури і мистецтва імені Абая за збірку віршів «Надбання душі»[25]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Члены Правления Европейского Конгресс Литераторов (англ.). Архів оригіналу за 2 лютого 2012. Процитовано 14 грудня 2011.
  2. ↑ Сближая народы. Казахстанская правда (рос.). {{cite web}}: Недійсний |deadurl=Липень 2018 (довідка)
  3. ↑ Б.Канапьянов, М.Ауэзов и Г.Укетайкызы избраны почётными профессорами СГУ имени Шакарима (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 червня 2011.
  4. ↑ Победители народного голосования «Имя Родины». Архів оригіналу за 6 квітня 2022. Процитовано 2 липня 2022.
  5. ↑ Mullerson, R. A. Central Asia: a chessboard and player in the new great game. — ISBN 9780710313164.
  6. ↑ Т.Окольничья «Звезда Прииртышья» Слово о Мусахане Канапьянове (рос.). Архів оригіналу за 18 березня 2011. Процитовано 6 травня 2011.
  7. ↑ B. Kanapyanov на сайті IMDb (англ.)
  8. ↑ Международный конкурс переводов тюркоязычной поэзии «Ак Торна». Архів оригіналу за 10 травня 2012. Процитовано 6 червня 2023.
  9. ↑ Жюри «Ак Торна»-2012 возглавит Бахытжан Канапьянов. Архів оригіналу за 6 травня 2012. Процитовано 6 червня 2023.
  10. ↑ Бахытжан Канапьянов: Доброкачественный художественный перевод сближает наши народы. Архів оригіналу за 17 березня 2016. Процитовано 2 квітня 2012.
  11. ↑ Канапьянов, Б. Избранное. Т.1. — ISBN 9786012940534.
  12. ↑ Бахытжан КАНАПЬЯНОВ: Мои дети узнали, что я поэт, из учебников — Общественно политическая газета «Время»
  13. ↑ Интервью с Бахытом Кенжеевым (рос.). Архів оригіналу за 20 вересня 2011. Процитовано 27 серпня 2011.
  14. ↑ inform.kz — это наилучший источник информации по теме Inform (рос.). Архів оригіналу за 28 вересня 2007. Процитовано 10 грудня 2006.
  15. ↑ Книголюб. Серия: «Творческий портрет писателя». Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 6 червня 2023.
  16. ↑ Статья Д.Накипова «Перо судьбы» (рос.). Central Asia Monitor. Архів оригіналу за 18 лютого 2012. Процитовано 28 грудня 2011.
  17. ↑ World Poetry Day 21 March (англ.). Архів оригіналу за 13 грудня 2011. Процитовано 27 грудня 2011.
  18. ↑ На корейском языке заговорили строки самых известных казахстанских поэтов (рос.). Архів оригіналу за 26 серпня 2016. Процитовано 6 травня 2011.
  19. ↑ Pogadaev, Victor. Mawar Emas. — ISBN 9789830683508.
  20. ↑ Протокольное решение Совета глав СНГ о награждении Грамотой Содружества Независимых Государств. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 10 січня 2012.
  21. ↑ Медали — книгоиздателям. Архів оригіналу за 27 грудня 2013. Процитовано 26 грудня 2013.
  22. ↑ Лауреаты премии Ленинского комсомола Казахстана[недоступне посилання з Июль 2018]
  23. ↑ Канапьянов, Бахытжан Мусаханович // Казахстан. Національна енциклопедія. — Алмати : Қазақ энциклопедиясы, 2005. — Т. III. — ISBN 9965-9746-4-0. (рос.)
  24. ↑ Постановление Совета Межпарламентской Ассамблеи государств — участников Содружества Независимых Государств от 21 ноября 2019 года № 50 "О награждении почётными знаками Межпарламентской Ассамблеи государств — участников Содружества Независимых Государств «За заслуги в развитии печати и информации», «За заслуги в развитии физической культуры, спорта и туризма», «За заслуги в развитии культуры и искусства»
  25. ↑ О присуждении Государственной премии Республики Казахстан 2020 года в области литературы и искусства имени Абая. Архів оригіналу за 8 грудня 2020. Процитовано 8 грудня 2020.

Література[ред. | ред. код]

  • Бахтин М. Вопросы литературы и эстетики. — М.: «Художественная литература», 1975
  • В. П. Максимов «Свет кочевой звезды», М, 2000
  • На стыке веков. Литературные материалы о творчестве Б. Канапьянова. — Алматы: «Галым», 2001.
  • Л. Б. Мананникова. «Стихи под взглядом неба. Этюды о поэзии Б. Канапьянова», 2002
  • В. Бадиков. «Линия судьбы. Творчество Бахытжана Канапьянова в историко-литературном контексте эпохи» (2002)
  • Бадиков, В. В. Новые ветры: очерки современного литературного процесса Казахстана / В. В. Бадиков. — Алматы: «Жибек жолы», 2005.
  • Келейникова Н. М. «Батытжан Канапьянов — поэт, философ, живой классик», Вестник Пятигорского лингвистического университета, 2003, № 1.
  • Казахская литература: хрестоматия: учебное пособие для 10—11 кл. общеобразовательной школы / сост. Х. А. Адибаев. — Алматы: «Мектеп», 2004.
  • Гольбрахт, М. Услышать небо и землю: о книге Б. Канапьянова «Стихи под взглядом неба» // Книголюб. — 2002.- № 13 (июль).
  • Гольбрахт, М. Ничто так не ставит всё на свои места — как время: беседа с поэтом Б. Канапьяновым // Книголюб. — 2002. — № 13 (июль).
  • Дергачёв, В. Поэт ночной прохлады: о Б. Канапьянове // «Новое поколение», 21 сентября 2001.
  • Джуанышбеков, Н. Творческий портрет писателя: Бахытжан Канапьянов: история казахстанской литературы // Книголюб.- 2006.- № 3.
  • Кешин, К. Пора зрелости: творческий портрет поэта Б. Канапьянова // «Мысль». — 2001. — № 9.
  • Кешин, К. Посади дерево, человек!: поэту Б. Канапьянову — 50 лет // «Казахстанская правда», 18 сентября 2001.
  • Кешин, К. Над уровнем жизни: беседа с поэтом Б. Канапьяновым // «Казахстанская правда», 10 января 2000.
  • Кузнецова, Е. В заботе о вечном бытии культуры: культурное наследие: [о книге Б. Канапьянова «Казахская юрта»] // «Казахстанская правда», 23 сентября 2006.
  • Курпякова, Н. Константа вечных странствий: о книге Б. Канапьянова «Каникулы кочевья» // «Казахстанская правда», 2 декабря 2006.
  • Шашкова, Л. Звёздное кочевье: на соискание Государственной премии: [о писателе Б. Канапьянове] // «Казахстанская правда», 27 ноября 2004.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Про аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
FAST: 34763 · Freebase: /m/02712m6 · LCCN: n79047750 · VIAF: 16045657 · WorldCat: lccn-n79047750
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Канап%27янов_Бахитжан_Мусаханович&oldid=41692716