Канопа
| Канопа | |
 | |
| Названо на честь | Канопd |
|---|---|
| Культура | Стародавній Єгипет |
| З матеріалу | Алебастр, кераміка, камінь, деревина і фаянс |
| Містить | людський органd |
 Канопа у Вікісховищі | |
Кано́пи (від дав.-гр. κάνωβος чи лат. canopus) — в єгиптології посудини, в яких при муміфікації тіла окремо зберігалися внутрішні органи. Після вилучення органи промивалися, а потім занурювалися в канопи з бальзамом. Всього до кожної мумії вельможі додавалося 4 канопи. Кришки канопи як правило були прикрашені головами 4-х богів — синів Гора. Альтернативно замість каноп використовувалися мішки.
Ранні єгиптологи пов'язували назву каноп з легендарним героєм Канопом, човнярем Менелая, який нібито був похований у дельті Нілу, де вшановували його зображення в формі глека[1]. Альтернативна версія виводить назву від місця Канопус (нині Абукір) у західній частині дельти Нілу поблизу Александрії, де поклонялися глекам із людськими головами як уособленням бога Осіріса[2].
Після вилучення з тіла померлої людини, її органи оброблялися натроном і поміщалися в глеки канопи[2]. Виготовлялися канопи з дерева, каменю, кераміки або фаянсу[3].
Найдавніші канопи відомі з часів Стародавнього царства (бл. 2575–бл. 2130 р. до н. е.). Вони мали прості кришки, але в період Середнього царства (бл. 1938–бл. 1630 р. до н. е.) глеки почали прикрашати скульптурними зображеннями людської голови; від 19-ї династії до кінця Нового царства (1539—1075 рр. до н. е.) голови стали представляти чотирьох синів бога Гора (Дуамутефа з головою шакала, Кебехсенуфа з головою сокола, Імсета з головою людини та Хапі з головою павіана) . З 21-ї по 25-ту династії (1075—664 рр. до н. е.) почалася практика повернення забальзамованих нутрощів у тіло. Канопи продовжили використовуватися в поховальних ритуалах, але залишалися порожніми[3].
Багато каноп часів Стародавнього царства знайдені зі слідами пошкоджень і ремонту. Тому ймовірно, що їх застосовували повторно в післяпоховальних ритуалах[4]. Ранні канопи поміщалися до скринь, які лишалися в гробниці поруч із саркофагом. Пізніше їх ставили в ряд на похоронних ношах, або в чотирьох кутках гробниці[5]. Замість каноп органи могли також поміщатися в мішки, що клалися біля ніг мумії[6].
Існувало чотири види каноп, які відповідали таких богам:[7]
- Хапі, бог з головою павіана, який представляв Північ (відмінний від бога Нілу з тим же іменем). Канопа з його головою на кришці містила легені та повинна була захищатися богинею Нефтидою.
- Дуамутеф, бог із головою шакала, який представляв Схід. Його канопа містила шлунок і захищалася богинею Нейт.
- Імсет, бог із головою людини, що представляв Південь. Його канопа містила печінку та захищалася богинею Ісідою.
- Кебексенуф, бог із головою сокола, що представляв Захід. Його канопа містила кишки та захищалася богинею Серкет.
-
Канопи — схема: чотири сина Гора зліва направо — Амсет, Дуамутеф, Хапі та Кебексенуф -
Алебастрові канопи Тутанхамона; 1333–1323 роки до н.е. -
Керамічні канопи нубійського правителя Рую; 1504–1447 рр. до н.е. -
Ієрогліфи чотирьох синів Гора, використовувані на канопах -
Канопи XII-XIII динстії в скрині -
Напис на канопі принцеси Сітаторіунет, бл. 1887–1813 рр. до н.е.
- ↑ David, Ann Rosalie (1999). Handbook to Life in Ancient Egypt (англ.). Oxford University Press. с. 152. ISBN 978-0-19-513215-1.
- ↑ а б Strudwick, Helen (2006). The Encyclopedia of Ancient Egypt (англ.). Amber Books Limited. с. 184—185. ISBN 978-1-904687-99-3.
- ↑ а б Canopic jar | Ancient, Burial, Rituals | Britannica. www.britannica.com (англ.). Процитовано 2 листопада 2023.
- ↑ Jirásková, Lucie (2015). Damage and repair of the Old Kingdom canopic jars – the case at Abusir. Pražské egyptologické studie (Prague Egyptological Studies) (англ.). № 15. с. 76—85. ISSN 1214-3189. Процитовано 2 листопада 2023.
- ↑ Budge, Ernest A. Wallis; Budge, E. A. Wallis (22 липня 2010). The Mummy: A Handbook of Egyptian Funerary Archaeology (англ.). Cambridge University Press. с. 240. ISBN 978-1-108-01825-8.
- ↑ An Overview of Mummification in Ancient Egypt. www.touregypt.net. Процитовано 2 листопада 2023.
- ↑ Internet Archive, Moustafa (2001). Egyptian divinities : the all who are the one. Greensboro, N.C. : Tehuti Research Foundation. с. 78. ISBN 978-1-931446-04-4.