Ісіда

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ісіда в традиційному зображенні

Ісі́да (Ізі́да) (давньоєгипетське Jsj. t, грец. Ίσις) — одне з головних божеств єгипетської міфології. За найдавнішими міфами, дочка богині неба Нут та бога землі Геба або бога сонця Ра; за пізнішими — сестра й дружина бога Осіріса; богиня родючості й материнства. Зображували її у вигляді корови з сонячним диском між рогами або в образі жінки з рогами й сонячним диском на голові, інколи з сином Гором на руках. Культ Ісіди був поширений не лише в Єгипті, за античності він поступово утвердився також в Греції та Римі.

Функції[ред.ред. код]

Ісіда шанувалася як богиня родючості та достатку. Фараони вважалися її синами, так само як її сином був бог Гор. Часто Ісіду зображали як жінку, що годує своїм молоком Гора-фараона. Ісіді також відводилася роль годувальниці померлих, що живуть в потойбічному світі Дуаті. Вона захищала сина Гора, Амсета, та іноді описувалася учасницею суду над померлими.

Цій богині приписувалося знання чаклунства та створення кобри. У греко-римському світі її шанували як володарку землі, творця небесних світил, опікунку моряків, винахідницю вітрил.

Ісіда в міфах[ред.ред. код]

Зображення Ісіди в храмі Едфу

Ісіда і Ра[ред.ред. код]

За часів, коли на землі правив бог Ра, Ісіда стала наймудрішою богинею. Їй було відомо все на землі та в небі, крім одного — таємного імені Ра, що давало владу над світом. Аби дізнатися це ім'я, Ісіда вигадала хитрість. Зі слини, що впала з рота бога сонця та змішалася з землею, вона створила кобру і кинула її на дорогу, якою Ра проходив щодня. Від укусу його охопилв жар і лихоманка, а Ісіда прибула з обіцянкою вилікувати бога сонця. Єдиною умовою вона поставила дізнатися таємне ім'я. Той називав різні свої титули, але отрута не покидала тіло Ра, завдаючи ще більших страждань. Зрештою Ра погодився виказати таємницю, але якщо таємне ім'я буде передано сину Ісіди — Гору. Ісіда вилікувала його, проте після цього Ра вже не повертався до царювання на землі, а піднявся на небо, щоб звідти освітлювати світ.

Ісіда і Гор[ред.ред. код]

У часи, коли Єгиптом правив Осіріс, Ісіда була його дружиною і правила разом з ним. Коли Осіріса підступно вбив бог пустелі Сет, богиня знайшла його тіло і зачала від нього Гора. Вирісши, її син став претендувати на престол Єгипту, відібраний Сетом. У боротьбі Гора й Сета вона підтримувала чарами сина, тому сили виявилися рівними. Дев'ятеро головних богів на чолі з Ра постановили вирішити суперечку за владу змаганням. Сет боявся, що Ісіда і тут допомагатиме сину, тому їй було заборонено знаходитися поруч. Та богиня розшукала місце проведення змагань і перетворилася на стару. Вона підкупила золотом перевізника Анті, сказавши, що прямує допомогти синові, який хоче повернути своє викрадене стадо (давньоєгипетською «стадо» і «титул» звучали однаково). Перетворившись після цього на дівчину, вона попросила Сета вирішити її лихо. Мовляв, вона є донькою пастуха, котрого вбив його брат, а його сина прогнав і худобу забрав собі. Сет присудив побити злочинця, вигнати його, а стадо віддати синові. У цю мить Ісіда обернулася яструбицею і оголосила, що Сет щойно призначив сам собі покарання і мусить віддати трон Гору.

Коли суперечку все ж було вирішено в ході двох змагань, Гор став фараоном Єгипту і намірився вбити Сета. Ісіда зупинила його, позаяк бог пустелі був їй рідним братом. Розгніваний Гор зірвав з голови матері її вінець. Бог Тот почепив замість вінця коров'ячі роги, тому відтоді Ісіду часто зображали саме такою.

Культ Ісіди[ред.ред. код]

Ісіда
ієрогліфами
st t
,
H8
B1
 
або st t
,
y
I12

Головне святилище Ісіди знаходилося на острові Філе, неподалік від Асуана. Іншим важливим центром поклоніння був Коптос, де Ісіда вважалася дружиною бога Міна, та Абідос, вона входила до священної тріади з Осірісом і Гором. У Нубії Ісіді поклонялися аж до VI століття н. е., в той час, коли рештою Єгипту вже поширилося християнство.

Культ Ісіди рано поширився і в Греції, а в добу еллінізму вона стала шанованою богинею. У Стародавньому Римі культ Ісіди почав поширюватись у I ст. до н. е. Свята на честь Ісиди мали характер містерій. Утаємничені постилися й молились Ісиді вранці й увечері, брали участь у процесії. Ці містерії нагадували елевсінські містерії на честь Деметри. У римлян 5 березня святкували «Плавання корабля Ісиди»: до берега несли вітрильне судно й опускали його на воду. Імператор Калігула спорудив на Марсовому полі храм Ісіди.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Wiedemann A. Religion of the Ancient Egyptians / Alfred Wiedemann. — Courier Corporation, 2012 р. — 352 p.
  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.

Посилання[ред.ред. код]