Перейти до вмісту

Стародавнє царство (Стародавній Єгипет)

Координати: 29°50′41″ пн. ш. 31°15′03″ сх. д. / 29.844667° пн. ш. 31.250917° сх. д. / 29.844667; 31.250917
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Стародавнє царство
Попередник Раннє царство
Наступник Перший перехідний період
Час/дата початку 2707 до н. е.
Час/дата закінчення 2216 до н. е.
Мапа розташування
Мапа
CMNS: Стародавнє царство у Вікісховищі

29°50′41″ пн. ш. 31°15′03″ сх. д. / 29.844667° пн. ш. 31.250917° сх. д. / 29.844667; 31.250917

Частина серії статей на тему:
Історія Стародавнього Єгипту[1]
Великий Сфінкс і піраміди Гізи
Категорія Категорія Портал

Стародавнє (Старе) царство — період в історії Стародавнього Єгипту, що тривав з 28 по 22 століття до н. е., (правління IIIVI династій згідно з Манефоном).

Соціально-ієрархічна система об'єднаного Єгипту на той час мала вигляд чіткої піраміди, на вершині якої стояв фараон, що володів абсолютною владою (законодавчою, виконавчою і судовою) і вважався втіленням бога Гора в людському тілі. Він був самовладним правителем Єгипту, верховним власником землі і всього, що на ній жило і росло. Нижче стояла каста жерців, хранителів мудрості і знань. Жерці часто були візирами і радниками фараона, виступали разом з ним у походах та виправах.

Історія Стародавнього царства

[ред. | ред. код]

Від часу правління фараона Санахта (III династія) до фараонів VI династії (2649–2150 роки до н. е.) припадає розквіт Стародавнього царства в Єгипті. Були сформовані архаїчні соціальні відносини з натуральним господарством і рабовласницький устрій (рабів відносно небагато, переважно військовополонені (єг. — живі мертві)). Регулярної армії в цей період не було. Домінування поклоніння еннеаді бога Сонця Ра (храм в Геліополісі), яке поступово витіснило культ давнішого божества — Атума. На основі геліопольської системи вірувань укладається подальша абсолютизація влади фараона, починаючи з IV династії, він вважається сином Ра і земним втіленням Гора. Поглиблюються і розробляються релігійні ритуали, пов'язані із життям після смерті. Культурне життя стрімко розвивається в містах, з'являються знамениті на весь світ пам'ятки мистецтва і архітектури. Початок територіальної експансії єгипетських фараонів на Синай, в Лівію, Фінікію (Бібл стає центром єгипетської торгівлі на Середземному морі) і Палестину.

Період 2630–2611 років до н. е. був «золотим» віком Стародавнього царства (правління фараона Джосера. На цей час припадає створення жерцями першого в Єгипті сонячного календаря, творчість знаменитого єгипетського жерця Імхотепа (видатного вченого, архітектора і лікаря стародавнього світу), за планами якого збудована східчаста піраміда Джосера в Саккарі біля Мемфіса. Більшість дослідників історії Стародавнього царства припускають, що саме в цей період, від часу правління IV династії до 2152 року до н. е., були збудовані знамениті величні піраміди Єгипту і Великий Сфінкс: Хеопса, Мікерина, Хефрена. Хоча є прихильники протилежної точки зору, які аргументовано доводять значно старший вік великих пірамід.

Близько 2570 року до н. е. фараон Снофру здійснив один з перших вдалих військових походів в Нубію, після якого в Єгипті стало багато рабів, котрих перетворили з полонених. Можливо саме після цього походу і була започаткована гвардія фараона — меджаї, яких, головним чином, набирали з нубійців.

Після смерті фараона Хуфу (близько 2467–2465 до н. е.) розпочався колапс IV династії і жорстка боротьба придворної аристократії за трон повелителя обох земель. Зрештою, перемогла гелеополійська «партія», яку активно підтримували жерці Ра — заснування V династії.

На період близько 2356–2323 до н. е. припадає правління фараона Уніса — кінець V династії. З'являються «Тексти пірамід». У 2300 році до н. е. єгипетські жерці створили ієратичне письмо — спрощену версію ієрогліфічного.

Період з 2289 по 2255 рік до н. е. ознаменувався правлінням фараона Пепі I. За допомогою нубійських найманців захоплена південна Сирія до гори Кармель. З 2246 по 2152 рік до н. е. правив фараон Пепі II — найдовше правління за всю історію Стародавнього Єгипту.

Кінець правління фараона Нейтікерт (2152–2150 до н. е.) завершив майже семисотлітній період Стародавнього царства.

Див. також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Авдиев В. О. Военная политика Египта в эпоху архаики и Древнего царства // ВДИ № 1, 1938. С. 45-56.
  • Берлев О. Д. Новое о царе Усркерэ (VI династия) // Древний Восток. 2. М., 1980. С. 56-63.
  • Богданов И. В. Замечание к «Текстам проклятий» Старого царства // Ассириология и египтология: Материалы научных чтений памяти Игоря Владимировича Виноградова (К 65-летию со дня рождения). СПб., 2000. С. 29-40.
  • Богданов И. В. Ранняя история института хентиуше в Египте эпохи Старого царства: Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. СПб, 2000.
  • Большаков А. О. Новое свидетельство об употреблении категории Dt при описании родства в Египте Старого царства // ВДИ № 2, 1996. С. 120—122.
  • Большаков А. О. Новый верховный жрец Гелиополя // Ассириология и египтология. СПб, 2004. С. 173—183.
  • Виноградов И. В. Раннее и Древнее царства Египта // История Востока. Т. 1. Восток в древности. М., 1997.
  • Воробьев С. М. Государственная идеология Египта в эпоху Раннего и Древнего царств (III тыс. до н.э.). Автореферат диссертации на соискание ученой степени кандидата исторических наук. М., 2003.
  • Кормышева Э. Е. Архивы Хафраанха // Восточный Архив. Вып. 5-6. 2001.
  • Коростовцев М. А. Из истории V династии в древнем Египте // ВДИ № 1, 1941, С. 31-44.
  • Курочкин М. В. К вопросу о становлении и развитии древнеегипетского морского и военно-морского флота в период Древнего царства // Труды научной конференции студентов и аспирантов «Ломоносов-2003». История. М., 2003. С. 146—148.
  • Кузнецова В. В. Политико-правовые воззрения Древнего Египта периода Древнего царства // Вестник молодых ученых. Самара, 2002. № 2(4). С. 247—251.
  • Лурье И. М. Иммунитетные грамоты Древнего царства // Труды Отдела Востока Государственого Эрмитажа. Т. 1, 1939.
  • Лурье И. М. Древнеегипетские термины «мерет» и «хентише» во времена Древнего царства // ВДИ № 4, 1951.
  • Орехов Р. А. Царь Хуфу и тайны великой пирамиды // Открытия минувшего II. М., 2004. С. 31-51.
  • Перепёлкин Ю. Я. Меновые отношения в староегипетском обществе // Советское востоковедение, № 6, 1949, С. 302—311.
  • Перепелкин Ю. Я. Египет Древнего царства // Всемирная история. Т. 1. М., 1955. С. 160—190.
  • Перепёлкин Ю. Я. О деньгах в древнейшем Египте // Древний Египет. М., 1960. С. 162—171.
  • Перепёлкин Ю. Я. «Дом шнау» в Старом царстве // Труды XXV Международного конгресса востоковедов. Т. 1, М., 1962 (также пре-принт. М., 1960). С. 138—142.
  • Перепёлкин Ю. Я. Частная собственность в представлении египтян Старого царства // Палестинский сборник, М., Л., 1966.
  • Перепёлкин Ю. Я. Хозяйство староегипетских вельмож. М., 1988.
  • Постовская Н. М. Архаические памятники как источники по истории развития государства в древнем Египте. М., 1947.
  • Постовская Н. М. Начальная стадия развития государственного аппарата в древнем Египте // ВДИ № 1, 1947. С. 233—249.
  • Постовская Н. М. О функциях pr Hrj-wDb rxjt mrt в Египте в эпоху Древнего царства (о ведомстве выдач) // Краткие сообщения Института народов Азии (АН СССР), 46, 1962.
  • Постовская Н. М. Familia в Египте Древнего царства // ВДИ № 1, 1967.
  • Прусаков Д. Б. «Хор в ладье» и «ладейная ватага»: к проблеме раннего политогенеза в Египте, Восток-Oriens, 1, 2001. С. 5-23.
  • Романова Е. К проблеме интерпретации титула imAxw в надписях Древнего царства: сложение этических представлений в Древнем Египте // Культурное наследие Египта и христианский Восток. Вып. 2. М., 2004. С. 89-130.
  • Савельева Т. Н. Аграрный строй Египта в период Древнего царства, М., 1962.
  • Савельева Т. Н. Данные надписи Мечена о характере частного землевладения в древнем Египте в конце III и начале IV династии // Древний мир. М., 1962. С. 181—191.
  • Савельева Т. Н. Надписи строителей пирамид как исторический источник // Труды XXV Международного конгресса востоковедов. Т. 1, М., 1962 (пре-принт. М., 1960).
  • Савельева Т. Н. Как жили египтяне во времена строительства пирамид. М., 1971 (переиздание: М., 2000).
  • Савельева Т. Н. Абидосский указ царя Неферикара (XXV в. до н.э.) (перевод и комментарий) // Древний Восток, 1. М., 1975.
  • Савельева Т. Н. О характере ранних городов в древнем Египте // VIII Всесоюзная конференция по древнему Востоку, посвященная памяти академика В. В. Струве. Москва, 6-9 февраля 1979 г. Тезисы докладов. М., 1979.
  • Савельева Т. Н. Храмовые хозяйства Египта времени Древнего царства (III—VIII династии). М., 1992.
  • Струве В. В. Льготная Дашурская грамота царя Пиопи I-го VI династии // Древний мир. I. Восток. М., 1915.
  • Стучевский И. А. Некоторые неиспользованные данные для понимания термина mr.t // ВДИ № 2, 1966.
  • Черезов Е. В. К вопросу о поземельных отношениях в Египте эпохи Древнего царства // ВДИ № 3, 1949.
  • Черезов Е. В. К вопросу о хентиуше — мелких землевладельцах в древнем Египте // ВДИ № 4, 1950. С. 166—170.
  • Черезов Е. В. Социальное положение mr.t в храмовом хозяйстве Древнего царства // ВДИ № 2, 1951. С. 40-46.
  • Черезов Е. В. К вопросу о значении древнеегипетских терминов мерет и хентиуше во времена Древнего царства // ВДИ № 2, 1952. С. 122—126.
  • Черезов Е. В. Древнейшая летопись «Палермский камень» и документы Древнего царства Египта // Древний Египет. М., 1960. С. 261—272.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Усі роки подані до нашої ери.