Канівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Канівка
Kanivka gerb.png Kanivka prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район Волочиський
Громада Волочиська міська громада
Код КОАТУУ 6820985903
Основні дані
Населення 237
Площа 0,45 км²
Густота населення 544,44 осіб/км²
Поштовий індекс 31244
Телефонний код +380 3845
Географічні дані
Географічні координати 49°26′59″ пн. ш. 26°11′53″ сх. д. / 49.44972° пн. ш. 26.19806° сх. д. / 49.44972; 26.19806Координати: 49°26′59″ пн. ш. 26°11′53″ сх. д. / 49.44972° пн. ш. 26.19806° сх. д. / 49.44972; 26.19806
Середня висота
над рівнем моря
288 м
Місцева влада
Адреса ради 31244, Хмельницька обл., Волочиський р-н, с.Поляни , тел. 9-71-73
Карта
Канівка. Карта розташування: Україна
Канівка
Канівка
Канівка. Карта розташування: Хмельницька область
Канівка
Канівка
Мапа

Ка́нівка — село в Україні, у Волочиській міській територіальній громаді Волочиського району Хмельницької області. Населення становить 237 осіб.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб та прапор затверджені 17 жовтня 2018р. рiшенням №873 XLVII сесії міської ради. Автори - О.М.Басистюк, Г.В.Басистюк, М.Й.Посвистайло, Г.Г.Пасик, К.М.Богатов, В.М.Напиткін.

В зеленому щиті покладений в правий перев'яз срібний меч перерубає покладену в лівий перев'яз золоту блискавку. В главі і базі по срібному ромбу, по сторонах - по білому. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "КАНІВКА".

Герб символізує легенду по першого поселенця, який мечем перерубав блискавку, таким чином убезпечивши село від блискавок, і поклав чотири охоронні камені по чотирьох кутках села.

Історія[ред. | ред. код]

Село Канівка в історичних документах згадується з 1782 року. Відносилось по адміністративному  поділу до Проскурівського повіту, Сарнівської волості. Була в Канівці церковно – приходська школа, кордон Тарнорудського загону 3 – го відділу окремого корпусу прикордонної сторожі. В 1782 році в Канівці було 75 дворів, а в церкві 483 прихожан. Канівка входила до земель, що знаходились у володінні панів Джевецьких.

У роки Громадянської війни село не оминули важкі бої між військами Директорії та більшовиками, а також об'єднаними підрозділами українсько-польських військ та більшовицьких окупантів. Також в районі села, із території Західної України, переправлялись на Велику Україну загони Української Галицької армії. По закінченні Громадянської війни в Канівці було встановлено владу совітів і село знову стало прикордонним, до 1939 року. На південній околиці села було побудовано прикордонну заставу.

На початку 30-х років ХХ ст. селом прокотилась хвиля т.зв. розкуркулення, внаслідок чого багато селянських родин радянською владою було фактично пограбовано та вигнано із власних осель. Частину з них було вислано у віддалені райони Радянського Союзу. Також Канівку не оминули депортації польського населення у 1935-36 рр. та "Сталінський терор" 1937 року.

У червні 1941 року Німеччина напала на СРСР. Стрімкий наступ німецьких військ змусив відступати частини РСЧА в глибину країни. Радянське командування прийняло рішення закріпитись на ділянці "старого кордону". Неподалік села Червона армія облаштувала оборонні позиції, які так і не застосували, продовжуючи відступати на схід. У липні цього ж року Канівка була окупована нацистами.

24 січня 1944 року в селі Канівка відбувся один із найбільших боїв УПА із частинами Вермахту, про що було зафіксовано в повстанських архівних документах:

"А третій бій відбувся в селі Канівка. Це село Канівка лежить в степу Кам’янець-Подільської області, над Збручем. З обставин маршруту ми заквартирували вже дньом в цім селі. В других селах стояло довкола повно німаків. В десятій годині дня зачався бій з кількакратно більшою силою німаків. Німаки зайняли вже були половину села, коли сотенний Сокіл узавзятім бою вигнав німаків із села. Було так, що ішли на рукопашні бої, кидали гранати через хати і так вигнали німаків із села. У той час командир Саблюк вислав горою за селом чоту, котра спричинила собою панічний відступ німаків. Цілий день німаки наступали, щоб знову захопити село, але всі наступи були відбиті з великими німецькими втратами. Аж надвечір німці вжили танків і літаків та й запалили те село, де наше військо містилось. Тоді ми мусіли відступити. Скористалися ми тим, що дим із горючого села нісся на поле і тим зробив нам добру заслону до відступу. Втрати по нашій стороні 4 убитими, а німаків 222. […] Далі відділ потяг у Галичину"[1]

В результаті цього бою, нацистами село було повністю спалено – 132 жилих будинки, всі колгоспні споруди, 80 жителів Канівки розстріляли, спалили живцем, 54 колгоспники погнали у нацистське рабство до Третього Рейху.  День 24 січня 1944 року став роковим для жителів с. Канівка – 75 чоловік було вбито за один день.

В березні 1944 року під час весняного бездоріжжя уральські танкісти І мотострілецької бригади Десятого Гвардійського Уральського танкового корпусу вступили на Волочищину і вигнали нацистських окупантів. Бої за Канівку, Петрівку і Поляни продовжувалися від 12 по 15 березня.

Війна важко відбилася на економіці села, але люди працювали і домагалися високих показників. Змінилося село у роки розбудови. Тут збудовано 8 нових тваринницьких приміщень, кузню, майстерню, Будинок Культури на 250 місць, бібліотеку. У липні 1963 року колгосп „Комунар” – с. Канівка і артіль ім. Леніна об'єдналися.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Став біля с. Канівка (вид на с. Рожиськ Тернопільської обл.)

Сьогодні у Канівці діють сільський клуб на 250 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, фермерське господарство агрокомпанії " Vitagro" та 1 заклад торгівлі. У приміщенні колишньої початкової школи відкрито костел та православний молитовний дім. На даний час у селі 106 дворів та проживає 237 чоловік.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Погода в селі Канівка
  • ОУН і УПА в 1943 році. Документи/ / НАН України. Інститут історії України. — К. : Інститут історії України, 2008[2]
  1. ОУН і УПА в 1943 році. Документи/ / НАН України. Інститут історії України. — К. : Інститут історії України, 2008. http://history.org.ua/LiberUA/Book/OUN1943/text.pdf (українська). 2008. 
  2. ОУН і УПА в 1943 році Документи (українська). Київ: Інститут історії України НАН України. 2008.