Канівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Канівка
Kanivka gerb.png Kanivka prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Волочиський
Громада Волочиська міська громада
Код КОАТУУ 6820985903
Основні дані
Населення 237
Площа 0,45 км²
Густота населення 544,44 осіб/км²
Поштовий індекс 31244
Телефонний код +380 3845
Географічні дані
Географічні координати 49°26′59″ пн. ш. 26°11′53″ сх. д. / 49.44972° пн. ш. 26.19806° сх. д. / 49.44972; 26.19806Координати: 49°26′59″ пн. ш. 26°11′53″ сх. д. / 49.44972° пн. ш. 26.19806° сх. д. / 49.44972; 26.19806
Середня висота
над рівнем моря
288 м
Місцева влада
Адреса ради 31244, Хмельницька обл., Волочиський р-н, с.Поляни , тел. 9-71-73
Карта
Канівка. Карта розташування: Україна
Канівка
Канівка
Канівка. Карта розташування: Хмельницька область
Канівка
Канівка
Мапа

Ка́нівка — село в Україні, у Волочиській міській територіальній громаді Волочиського району Хмельницької області. Населення становить 237 осіб.

Символіка[ред. | ред. код]

Герб та прапор затверджені 17 жовтня 2018р. рiшенням №873 XLVII сесії міської ради. Автори - О.М.Басистюк, Г.В.Басистюк, М.Й.Посвистайло, Г.Г.Пасик, К.М.Богатов, В.М.Напиткін.

В зеленому щиті покладений в правий перев'яз срібний меч перерубає покладену в лівий перев'яз золоту блискавку. В главі і базі по срібному ромбу, по сторонах - по білому. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "КАНІВКА".

Герб символізує легенду по першого поселенця, який мечем перерубав блискавку, таким чином убезпечивши село від блискавок, і поклав чотири охоронні камені по чотирьох кутках села.

Історія[ред. | ред. код]

Село Канівка в історичних документах згадується з 1782 року. Відносилось по адміністративному  поділу до Проскурівського повіту, Сарнівської волості. Була в Канівці церковно – приходська школа, кордон Тарнорудського загону 3 – го відділу окремого корпусу прикордонної сторожі. В 1782 році в Канівці було 75 дворів, а в церкві 483 прихожан. Канівка входила до земель, що знаходились у володінні панів Джевецьких.

У роки Громадянської війни село не оминули важкі бої між військами Директорії та більшовиками, а також об'єднаними підрозділами українсько-польських військ та більшовицьких окупантів. Також в районі села, із території Західної України, переправлялись на Велику Україну загони Української Галицької армії. По закінченні Громадянської війни в Канівці було встановлено владу совітів і село знову стало прикордонним, до 1939 року. На південній околиці села було побудовано прикордонну заставу.

На початку 30-х років ХХ ст. селом прокотилась хвиля т.зв. розкуркулення, внаслідок чого багато селянських родин радянською владою було фактично пограбовано та вигнано із власних осель. Частину з них було вислано у віддалені райони Радянського Союзу. Також Канівку не оминули депортації польського населення у 1935-36 рр. та "Сталінських терор" 1937 року.

У червні 1941 року Німеччина напала на СРСР. Стрімкий наступ німецьких військ змусив відступати частини РСЧА в глибину країни. Радянське командування прийняло рішення закріпитись на ділянці "старого кордону". Неподалік села Червона армія облаштувала оборонні позиції, які так і не застосували, продовжуючи відступати на схід. У липні цього ж року Канівка була окупована нацистами.

24 січня 1944 року в селі Канівка відбувся один із найбільших боїв УПА із частинами Вермахту, про що було зафіксовано в повстанських архівних документах:

"А третій бій відбувся в селі Канівка. Це село Канівка лежить в степу Кам’янець-Подільської області, над Збручем. З обставин маршруту ми заквартирували вже дньом в цім селі. В других селах стояло довкола повно німаків. В десятій годині дня зачався бій з кількакратно більшою силою німаків. Німаки зайняли вже були половину села, коли сотенний Сокіл узавзятім бою вигнав німаків із села. Було так, що ішли на рукопашні бої, кидали гранати через хати і так вигнали німаків із села. У той час командир Саблюк вислав горою за селом чоту, котра спричинила собою панічний відступ німаків. Цілий день німаки наступали, щоб знову захопити село, але всі наступи були відбиті з великими німецькими втратами. Аж надвечір німці вжили танків і літаків та й запалили те село, де наше військо містилось. Тоді ми мусіли відступити. Скористалися ми тим, що дим із горючого села нісся на поле і тим зробив нам добру заслону до відступу. Втрати по нашій стороні 4 убитими, а німаків 222. […] Далі відділ потяг у Галичину"[1]

В результаті цього бою, нацистами село було повністю спалено – 132 жилих будинки, всі колгоспні споруди, 80 жителів Канівки розстріляли, спалили живцем, 54 колгоспники погнали у нацистське рабство до Третього Рейху.  День 24 січня 1944 року став роковим для жителів с. Канівка – 75 чоловік було вбито за один день.

В березні 1944 року під час весняного бездоріжжя уральські танкісти І мотострілецької бригади Десятого Гвардійського Уральського танкового корпусу вступили на Волочищину і вигнали нацистських окупантів. Бої за Канівку, Петрівку і Поляни продовжувалися від 12 по 15 березня.

Війна важко відбилася на економіці села, але люди працювали і домагалися високих показників. Змінилося село у роки розбудови. Тут збудовано 8 нових тваринницьких приміщень, кузню, майстерню, Будинок Культури на 250 місць, бібліотеку.У липні 1963 року колгосп „Комунар” – с. Канівка і артіль ім. Леніна об'єдналися.

Сьогодення[ред. | ред. код]

Сьогодні у Канівці діють сільський клуб на 250 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, фермерське господарство агрокомпанії " Vitagro" та 1 заклад торгівлі. У приміщенні колишньої початкової школи відкрито костел та православний молитовний дім. На даний час у селі 106 дворів та проживає 237 чоловік.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Погода в селі Канівка
  • ОУН і УПА в 1943 році. Документи/ / НАН України. Інститут історії України. — К. : Інститут історії України, 2008[2]
  1. ОУН і УПА в 1943 році. Документи/ / НАН України. Інститут історії України. — К. : Інститут історії України, 2008. http://history.org.ua/LiberUA/Book/OUN1943/text.pdf (українська). 2008. 
  2. ОУН і УПА в 1943 році Документи (українська). Київ: Інститут історії України НАН України. 2008.