Личівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Личівка
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Волочиський
Рада/громада Наркевицька селищна громада
Код КОАТУУ 6820984302
Основні дані
Населення 332
Площа 1,92 км²
Густота населення 172,92 осіб/км²
Поштовий індекс 31231
Телефонний код +380 3845
Географічні дані
Географічні координати 49°37′25″ пн. ш. 26°36′37″ сх. д. / 49.62361° пн. ш. 26.61028° сх. д. / 49.62361; 26.61028Координати: 49°37′25″ пн. ш. 26°36′37″ сх. д. / 49.62361° пн. ш. 26.61028° сх. д. / 49.62361; 26.61028
Середня висота
над рівнем моря
315 м
Водойми річка Бужок
Місцева влада
Адреса ради 31231, Хмельницька обл., Волочиський р-н, с.Шмирки , тел. 9-77-10
Карта
Личівка. Карта розташування: Україна
Личівка
Личівка
Личівка. Карта розташування: Хмельницька область
Личівка
Личівка
Мапа

Ли́чівка — село в Україні, в Наркевицькій селищній територіальній громаді Волочиського району Хмельницької області. Розташоване на лівому березі Бужка, лівої притоки Південного Бугу. Населення становить 332 особи.

Історія[ред. | ред. код]

Назва села походить від вихідців з Литви, котрі вперше тут поселилися і спочатку село називалося Литівка.

У XVI столітті село належало князям Острозьким. В 1593 р. село було спустошене татарами. Возні Криштоф Щука і Станіслав Янковський доповідали Луцькому міському суду 7 грудня 1601 р. про те, що вони «были в попаленных селах пана воеводы Волынского, волости Базалийской, в тому числі и селе Лычовце» і знайшли, що «они пусты и людей в них нимаш». Село відновилося лише через десяток років.

Після згасання роду Острозьких в 1620 р. село розділило історичну долю інших володінь, які входили до складу так званої Острозької ординації. По відомій Кольбушівській транзакції село дісталося Ігнатію Сапєзі, воєводі Мстиславському у 1758 р. А пізніше землями у селі володіла поміщиця Залєвська, яка здавала ці землі в оренду Феліксу Мінькевичу та його дружині. У 1758 р. в селі побудована невеличка церква в ім'я Успіня Пресвятої Богородиці. Церква була спочатку греко-католицькою, пізніше православною. Нову дерев'яну церкву та дзвіницю збудували у 1888 р. по плану архітектора Скуратова майстром Федором Фарворовським. Церковну бібліотеку започаткував священик Ігнатій Таранович. Вона складалася із 61 книги, які були надруковані у Львові та Почаєві. Священик І. І. Таранович похований у церковному дворі. З кінця XVIII ст. і до кінця XIX ст. священиками церкви були М.Москалевич, Г.Москалевич, С.Янчинський, І.Таранович, а псаломщиком наприкінці XIX ст. — П.Комарницький. До складу церковного приходу Личівки входили православні віруючі сіл Пеньківці і Собківці. У 1896 р. в селі було 59 дворів і 496 жителів. Церковно-парафіяльну школу відкрили у 1876 р., в 1895 р. в ній навчалися 19 хлопчиків і 12 дівчаток. На утримання школи сільська громада виділяла 70 крб. щорічно. Земельні наділи в селян становили 6 моргів. Крім землеробства селяни займалися ткацтвом, деревообробним промислом, шили чоботи. У XIX — першій половині XX ст. в селі були вітряк і млин. В роки Німецько-радянської війни радянські партизани із загону ім. Кутузова розгромили в селі підрозділ мадярських окупантів. За мужність, проявлену у роки Німецько-радянської війни 57 жителів села нагороджено орденами і медалями СРСР. Після війни було побудовано кузню, конюшню, зернотік, столярну майстерню, фельдшерсько-акушерський пункт, магазин, дитячі ясла. В першій половині 50-х років на південних пагорбах в околицях Личівки насадили мішаний ліс. З 1958 по 1980 р. місцевий колгосп «Аврора» очолював Коломієць Микола Тимофійович. Колгосп спеціалізувався на вирощуванні цукрових буряків та пшениці. П'ятисотенні рубежі в урожайності цукрових буряків долали ланки Гуляк Ольги, Рудюк Євгени у 60-х роках та механізована ланка Коцюка Анатолія у першій половині 70-х років. У 1963 р. до колгоспу Личівки приєднали Шмирківський колгосп. На протязі 1950—1990 рр. успішно розвивалося колгоспне городництво. За високі показники у вирощуванні зернових та технічних культур голову колгоспу М. Т. Коломійця було нагороджено орденом «Знак Пошани».

У 1970 р. Личівка була центром сільської ради, до складу якої входило с. Шмирки. В селі знаходилася бригада колгоспу «Аврора», яка вирощувала зернові і технічні культури. Крім того працювали тваринницька ферма, свиноферма, вівцеферма та птахо-ферма. У 1970 р. в селі проживали 506 чоловік. В селі діяли початкова школа, клуб, бібліотека, фельдшерсько-акушерський пункт.

Станом на 1.09.2010 р. у селі проживає 238 жителів.

Література[ред. | ред. код]

  • Гуляк Л. Я., Михальчишин І. Р. Історія Волочиського району. — Хмельницький: Видавець ПП Цюпак А. А., 2010. — 504 с.

Посилання[ред. | ред. код]