Бронівка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бронівка
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Волочиський
Рада/громада Війтовецька селищна громада
Код КОАТУУ 6820981201
Облікова картка село Бронівка 
Основні дані
Населення 432
Площа 1,64 км²
Густота населення 263,41 осіб/км²
Поштовий індекс 31270
Телефонний код +380 03845
Географічні дані
Географічні координати 49°26′20″ пн. ш. 26°27′18″ сх. д. / 49.43889° пн. ш. 26.45500° сх. д. / 49.43889; 26.45500Координати: 49°26′20″ пн. ш. 26°27′18″ сх. д. / 49.43889° пн. ш. 26.45500° сх. д. / 49.43889; 26.45500
Середня висота
над рівнем моря
310 м
Водойми р. Бованець
Місцева влада
Адреса ради 31277, с. Бронівка , тел. 9-87-42, E-mail:bronivka@ukr.net
Карта
Бронівка. Карта розташування: Україна
Бронівка
Бронівка
Бронівка. Карта розташування: Хмельницька область
Бронівка
Бронівка
Мапа

Бронівка у Вікісховищі?

Броні́вка — село в Україні, у Війтовецькій селищній територіальній громаді Волочиського району Хмельницької області. Розташоване на рівнині за 40 км на південний захід від міста Хмельницького та 26 кілометрів на південний схід від районного центру. На північ від села (7 км) розташована залізнична станція Війтівці на лінії Гречани — Тернопіль.

Через село протікає річка Бованець, яка утворює два ставки.

Вид на річку Бованець, 2007р
Вид на річку Бованець, 2009р
Вид на греблю через річку Бованець, 2009р

На 18 грудня 2006 року у населеному пункті нараховується 195 дворів із загальною кількістю 397 чоловік: дітей дошкільного віку — 7; дітей шкільного віку — 39; громадян пенсійного віку — 144 чоловік, село займає прощу — 170 га землі.

Історична довідка[ред. | ред. код]

Щодо назви села, то за народними легендами існує дві версії її походження: за однією із них назва Бронівка походить від слова «броня», яку тут виготовляли в давнину, на основі іншої назва села походить від імені Броніслава або Броніслав.

За народними легендами річка Бованець, на якій розташоване село Бронівка, була великою річкою, по якій ходили пароплави. Посередині річки стояла велика люлькова фабрика. Землі села, які налічували близько 690 десятин, належали поміщику Зелевському, в тому числі велику кількість земель мав у своїй власності священик.

У поміщика Зелевського було двоє дочок: Броніслава та Гелена. Оскільки Броніслава була старшою донькою, то їй батько заповів більшу частину земель, а Гелена володіла меншою частиною, яка знаходилась по ліву сторону річки. В день свого народження Гелена з своєї милості віддала ці землі своїм кріпакам, вони почали будувати свої землянки і назвали ці землянки Геленівкою на честь Гелени, а більша частина села з правого берега річки стала називатись Бронівкою. І зараз село поділене річкою на дві частини, одна з яких називається Галянівка (за легендою — Геленівка), а більша Бронівка.

За літературними джерелами, а саме «Приходы и церкви Подольской епархии» («Труды подольского епархиального историко-статистического комитета», виданого 1901 року під редакцією священика Юхима Сіцінського), перша згадка про село Бронівка зустрічається в актах з другої половини XVI століття.

У тому ж джерелі подається коротка характеристика села станом на 1901 рік. Там згадується про те, що село Брунівка (назва села в джерелі) відносилось до Проскурівського повіту 3-го округу. Село розташоване на рівнині біля річки Бованець, котра утворює великі ставки; від залізничної станції Війтівці близько 8 верств. До Брунівського приходу відносилось і село Качурині, що розташовується також на рівнині. На той час в селі проживало 546 чоловіків та 545 жінок; усі «малороссы-крестьяне». В селі були католики (32 чоловіки та 35 жінок), а також євреї 11 дворів загального перепису. Основним заняттям населення було хліборобство, а також ткацтво та виготовлення взуття.

Згадується про те, що на території села знаходився дерев'яний храм, збудований у 1748 році в честь Покрови Божої Матері на кошти прихожан. Біля храму знаходилась дзвіниця, збудована у 18631866 роках, у 1868 році був встановлений новий іконостас. Всього церковної землі налічувалось «усадьбы 2065 с, пахотная и сенокосная 33 д. 645 с».

В селі були «причтовые» приміщення, а з 1885 року в селі почала діяти церковна школа, яка у 1891 році реорганізована в церковно-приходську школу.

Пізніше село Брунівка згадується, як місто Брулів. Село Бронівка — місце стародавнього городища, за народними легендами тут було місто Брулів, знищене під час татаро-монгольської навали. Про це свідчить пам'ятка архітектури «Городище» XIII століття, встановлена в центрі села.

Населення у селі було неписьменним.

Сотнями років селянство вело боротьбу з поміщиками та куркулями за землю. В архівних даних говориться, що з листопада 1917 року проведено конфіскацію селянами с Бронівки Сарнівської волості Проскурівського повіту земель Олександрійського товариства цукрових заводів.

Жовтнева революція принесла радісну звістку для жителів села Бронівки. Селяни приступили до розподілу поміщицьких земель та поміщицького майна.

Сільська біднота почала відбирати землі і ділити між собою. Поділ землі дорого обійшовся бідності, з нею розправлялись поміщицькі підлабузники.

В цей час на території західної України, а також і у селі Бронівка, діяли загони Петлюри, які перешкоджали встановленню Радянської влади у селі. 18 листопада 1920 року в селі остаточно було встановлено Радянську владу. У 1922 році в селі Бронівка бідняцькі господарства об'єднувались в комітет незаможніх селян. Очолив цей комітет житель села Заворотний Петро Якимович. Комітет бідноти наділив безземельних селян землею а також поділив поміщицьке майно.

Родина заможних селян Заворотних (Початок ХХ ст.)

У 1924 році у селі з'являються перші комуністи: Бортнік Семен, Дмітров Андрій, Козак Дмитро. А в 1926 році був створений партійний осередок, секретарем якого стан Бортнік Семен, у цьому ж році створено комсомольську організацію, першим секретарем якої було обрано Козака Миколу Никифоровича. У роки колективізації, а саме в листопаді 1929 року спілкою селян села Бронівка було створено господарство, якому дали назву колгосп «Червоний прогрес». За ці роки із села були виселені близько 10 сімей, тих хто не хотів здавати своє майно у спільну власність. Весною 1930 року у селі завершилась суцільна колективізація. На цей час техніки для обробітку землі не було. І всі роботи по обробітку землі виконувалися вручну та живим тяглом. Пізніше допомагала колгоспу Війтовецька МТС. Хоч які були важкі роки, але люди працювали на совість. У роки перших п'ятирічок колгосп пишався своїми високими показниками по зборі урожаю зерна та цукрових буряків. Ланка Стрільчук Марини Паньківни виростили 420 центнерів цукрових буряків з 1-го га. Йшли роки.

Голодомор в Бронівці[ред. | ред. код]

Незважаючи на високу врожайність на полях села, деякі жителі стали жертвами Голодомору викликаного колективізацією. За даними різних джерел в селі в 1932—1933 роках загинуло близько 10 чоловік. На сьогодні встановлено імена 4. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932—1933 років, 1932—1933 років, складених Бронівською сільською радою. Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.

  • Бецал Панько Іванович, вік невідомий, 1933 р., причина смерті від недоїдання
  • Гуцал Трохим Михайлович, вік невідомий, 1933 р., причина смерті від недоїдання
  • Дворнік Данило Степанович, вік невідомий, 1933 р., причина смерті від недоїдання
  • Сторожук Андрій Миколайович, вік невідомий, 1933 р., причина смерті від недоїдання

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Мирне життя перервала Німецько-радянська війна 1941—1945 років. Велику шкоду селу завдали німецькі окупанти. Лише за кілька днів вони знищили усю колгоспну техніку, забрали у колгоспі та у населення 270 корів, 320 свиней, 280 овець, було спалено біля 10-ти колгоспних будинків і 76 хат у селі.

Почалася найжорстокіша кровопролитна війна, з усіх воєн які досі знала історія людства.

В цей час головою колгоспу був місцевий житель комуніст Гара Юхтим Семенович, головою сільської ради був присланий на заклик партії комуніст Білєвський Дмитро Борисович.

22 березня 1944 року в село ввійшла частина Червоної Армії. На території села відбувались жорстокі бої за звільнення села Бронівки від нацистів, в яких загинули 124 воїни.

Їх тіла захороненні у центрі села в братській могилі. Із 124-х чоловік відомі лише 36:

1. Асалбеков Оразвик 2. Блишун Іван Гнатович 3. Бойко Яків Дмитрович 4. Бриль Михайло Федорович 5. Вербіцький Антон Францович 6. Кирилюк Микола Васильович 7. Коробейник Мойсей Пилипович 8. Кашкін Іван Олександрович 9. Круть Талімон Кіндратович 10. Кузьминський Степан Кирилович 11. Лівандовський Цезар Іполитович 12. Литвиненко Іван Іванович 13. Орешко Григорій Якимович 14. Павлов Михайло Олександрович 15. Перегудов Іван Миколайович 16. Подрєз Афанасій Никифорович 17. Попов Михайло Кузьмич 18. Руденко Микита Семенович 19. Саліванов Кузьма Романович 20. Самчишин Іван Павлович 21. Сєдаков Іван Михайлович 22. Солдатов Василь Матвійович 23. Спичак Назар Маркович 24. Ступак Василь Дорофійович 25. Устименко Олександр Дмитрович 26. Федорчук Сидо Давидович 27. Химич Василь Пилипович 28. Ходаковський Петро Степанович 29. Хоменко Василь Гнатович 30. Шаленко Дем'ян Григорович 31. Черник Василь Андрійович 32. Крижанівський Броніслав Іванович 33. Ярош Іван Гаврилович 34. Терещенко Федів Никифорович 35. Іваненко Іван Васильович 36. Картас Іван Петрович

Один з перших трактористів — Заворотний Федір Гнатович

Під час німецької окупації виникла група, що допомагала партизанам із з'єднання А. З. Одухи. Управляв колгоспом Сторожук Дмитро, старостою села був Никитюк Дем'ян Гнатович, начальником сільської поліції Сторожук Василь Антонович.

Війна забрала життя багатьох мешканців Бронівки:

1. Андрухов Степан Бенедиктович 2. Бецал Гнат Павлович 3. Бецал Василь Павлович 4. Бецал Василь Касянович 5. Бецал Іван Панькович 6. Бохонок Дмитро Борисович 7. Білевський Дмитро Борисович 8. Бідюк Федір Никифорович 9. Бідюк Григорій Пилипович 10. Вилавський Олександр Кирилович 11. Гара Петро Тихонович 12. Гара Іван Панькович 13. Гуцал Федір Трохимович 14. Бецал Степан Васильович 15. Гуцал Андрій Трохимович 16. Гнідий Олексій Іванович 17. Городивський Йосип Августович 18. Доскоч Мефодій Юхтимович 19. Дворнік Василь Кирилович 20. Дворнік Андрій Якимович 21. Дворнік Михайло Антонович 22. Жураківський Станіслав Петрович 23. Жураківський Тимофій Францович 24. Жук Митрофан Петрович 25. Жилко Яків Андрійович 26. Жименік Олександр 27. Заокопний Микола Степанович 28. Заокопний Антон Степанович 29. Заокопний Мартин Степанович 30. Заворотний Серафим Гнатович 31. Загородний Дмитро Микитович 32. Заєць Степан Іванович 33. Заворотий Василь Федорович 34. Колодій Іван Петрович 35. Колодій Василь Юхимович 36. Колодій Іван Юхимович 37. Козак Федір Микитович 38. Козак Олександр Іванович 39. Козак Микола Никифорович 40. Капелістий Іван Барткович 41. Кравець Яків Панькович 42. Кравець Іван Якович 43. Кравець Микола Якович 44. Кравець Серафим Герасимович 45. Кравець Олександр Герасимович 46. Кравець Федір Оксентович 47. Кравець Пилип Іванович 48. Керепко Станіслав Казимирович 49. Король Юхим Васильович 50. Король Бенет Петрович 51. Король Михайло Петрович 52. Кутасевич Іван Миколайович 53. Кукурудза Павло Павлович 54. Лійков Микола Іванович 55. Мазур Ілля Михайлович 56. Мазур Федір Михайлович 57. Мазур Лев Михайлович 58. Никитюк Дементій Гнатович 59. Огороднік Петро Іванович 60. Пізін Дмитро 61. Погрилюк Михайло Федорович 62. Попович Іван Леонтійович 63. Рибак Гнат Іванович 64. Рибак Олексій Іванович 65. Рибак Степан Іванович 66. Рибак Микола Созонович 67. Рибак Михайло Мойсейович 68. Римар Олександр Максимович 69. Рудаков Тодос Філімонович 70. Рихиль Григорій Іванович 71. Сторожук Василь Дем'янович 72. Сторожук Михайло Олексійович 73. Сторонюк Петро Ананійович 74. Сторонюк Степан Ананійович 75. Смагрович Адам 76. Стрільчук Йосип Францович 77. Стрільчук Андрій Матвійович 78. Стриковський Цезарій Казимирович 79. Сіньчук Володимир Оксентович 80. Свідніцький Василь Ілларіонович 81. Тернавський Іван Іванович 82. Хаєцький Юліан Йосипович 83. Хаєцький Тадеуш Людвикович 84. Чудик Максим Павлович 85. Юзков Калина Михайлович

«В пам'ять про загиблих воїнів-односельчан» у 1956 році в селі Бронівка споруджено «обеліск Слави», на якому викарбувані імена мешканців села, що в той чи інший спосіб загинули в лавах Червоної Армії.

Після відновлення влади радянського режиму в селі почалася відбудова сільськогосподарської артілі села Бронівка. Керівництво селом взяв на себе Заворотний Петро Якимович, який став головою сільськогосподарської артілі. Головою сільської ради став Андрухов Іван Бенедьович. Бригадиром рільничої бригади були тоді: Дмитрова Дарина Петрівна, Бортнік Фросина, Рудаков Дем'ян, Стрільчук Франц Матвійович.

Із техніки було 3 плуги і 3 трактори — один Універсал, два ХТЗ, бригадиром тракторної бригади був житель села Качуринці Шуляк Василь, трактористами були — Хаєцький Йосип Йосипович, Заворотний Федір Гнатович, Хаєцька Казиміра Людвігівиа, Заворотна Лариса Петрівна, Заворотна Лідія Олександрівна, Ворон юк Фелікса.

Перші колгоспниці Гара Настазя, Гара Марія, Заворотна Віра

Діяльність сільськогосподарської артілі була відновлена. Вона впроваджувала в життя всі рішення радянських і партійних органів.

Рільнича бригада

Відбудоване, зруйноване війною господарство збільшувало виробництво сільськогосподарських продуктів, які були необхідні для нормального життя країни. Сільськогосподарська артіль була під назвою «ім. Вісімнадцятий партійний з'їзд».

В 1945 році артільні землі були об'єднані з землями сіл Петриківці та Качуринці. Головою, новоствореного колгоспу імені Леніна, став Стоян Казимір Іванович, толової сільської Ради — Стоян Василь.

В 1957 році землі с Бронівки були роз'єднані і утворився колгосп «Прогрес» — головою якого був Умітк Мар'ян Йосипович, головою сільської Ради — Кутасевич Анатолій Миколайович. Техніки в колгоспі помітно збільшилось, бригадиром тракторної бригади був житель села, посланець МТС Хасцький Йосип Йосипович. Тракторне господарство складалось із 7 потужних тракторів, 3 КДП ХТЗ ноті, трактор 74.

Будівництво свинарника(1956 р.)

Помітно зросла економіка колгоспу створились сприятливі умови для піднесення сільського господарства, для впровадження найновіших досягнень науки та техніки. Підвищилась культура землеробства, зросла продуктивність праці. Свідоме ставлення до праці, віри в щасливе майбутнє, зробило нашу артіль передовою. На полях трудились хлібороби, збираючи високі врожаї. За досягнуті успіхи в галузі розвитку тваринництва завідуючий фермою Гара Тимофій Дмитрович був учасником ВДНХ в 1958 році, ланкова бригада № 1 Верещак Лариса Денисівна за високий урожай цукрових буряків, який вона одержала з 1 га по 450 цн. В 1961 році колгоспники сіл Бронівки та Видави об'єднались в один колгосп «Москва», головою якого став Хоров Микола Максимович житель села Курники, головою сільської Ради — Кутасевич Анатолій Миколайович.

Друга долина села (червень 1967 р.)

Після заходів партії по укріпленню у господарстві нараховувалось 2 573 га земельних угідь на яких працювало 14 тракторів, 11 автомашин, 4 зернових комбайни та 2 силосні комбайни. Село було радіофіковане та електрифіковано. Пізніше було побудовано нову школу, контору, ферми, тракторну майстерню, баню.

Нова сторінка в історії села[ред. | ред. код]

Новою сторінкою в історії рідного села стало проголошення Незалежності України. Колишній устрій сільськогосподарського підприємства виявився нездатний витримати усі зміни, що відбулися у суспільстві. Він потребував негайних змін та реформування. Так вперше у селі Бронівка у 1993 році було створено фермерське господарство «Поділля» — фермер Бідюк В. М., якому виділили 50 га землі. Це господарство створювалося одним із перших у Волочиському районі. Землі, що знаходилися у колективних сільськогосподарських підприємствах розпаювалися між членами господарства. На основі колишнього колгоспу «Москва» було — створено ДСП «Бронівське» Хмельницького ВАГ «Агротехтранс», яке від 30.09.2004 року Господарським судом було визнано банкрутом. Мають чим пишатись жителі села Бронівка, адже діти наших земляків, простих колгоспників, стали лікарями, вчителями, яких шанують люди: Волос Степан Афанасович — доцент Львівського університету імені І.Франка; Волос Валерій Атанасович — аспірант Львівського науково-дослідного інституту ядерної фізики; Пахолок Анатолій Антонович кандидат сільськогосподарських наук Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту; Андрухов Василь Степанович — лікар-стоматолог; Андрухов Михайло Степанович — лікар терапевт; Паска Микола Миколайович — викладач Білоцерківського сільськогосподарського інституту; Дворнік Андрій Васильович — лікар-терапевт. За часів Незалежності України відбулося багато позитивних змін у інших сферах життя У селі працює дитячий садочок та початкова школа 1-го ступеня. Прийняла дітей у шкільну сім'ю директор школи Стрільчук Валентина Анатоліївна, вихователь дитячого садочка Мокрота Наталя Валеріївна. На допомогу жителям, у селі працює фельдшерсько-акушерський пункт — завідуюча Заворотна Антоніна Петрівна.

Сучасний стан села[ред. | ред. код]

У 2003 році при допомозі нашого односельчанина, голови районної держадміністрації Дворніка В. В., під керівництвом сільського голови Тичинського Анатолія Антоновича та бригадира Кметь С. І. було відкрито нове приміщення сільського будинку культури. Завдяки їхньому доброму серцю та чуйній душі жителі села одержали чудове приміщення СБК, який очолила, як і раніше Тернавська Наталія Степанівна. У 2006 році у селі відбулося відкриття обласної естафети культури «Єднаймося, родино!» присвяченій 15-й річниці Незалежності України. Сільську бібліотеку було перенесено у чудове 2-х поверхове приміщення сільської Ради. Заклад очолила Мельник Світлана Іванівна.

Прихожанам церкви Покрови Святої Богородиці для проведення богослужіння передано колишнє приміщення СБК.

З 2003 року у селі працюють магазини приватних підприємців Черній Віри «Калина» та Бідюк Вікторії, які забезпечують жителів продуктами харчування та промисловими товарами першої необхідності, а нещодавно відкрився ще один магазин «Караван» ПТІ Колодій Наталії. У селі працює відділення зв'язку — завідуюча Токар Марія Дмитрівна. Координує роботою усіх установ у селі Бронівська сільська Рада. Виконавчий комітет сільської Ради очолює сільський голова Тичинський Анатолій Антонович, який вп'яте у 2006 році був обраний на цю посаду. Допомагає йому у цьому секретар Ради — Тернавська Ольга Миколаївна та бухгалтер — Сторожук Марія Антонівна. У 2006 році сільському голові за співпрацю, розуміння, сприяння в наповненні бюджету України начальником ДНІ у Волочиському районі Рябим В. В. було винесено подяку.

Реставрація церкви[ред. | ред. код]

На початку 2011 року було розпочато реставрацію колишньої церкви. Вік історичної споруди уточнюється. За часів Радянської влади купол церкви було зруйновано та змінено призначення споруди. Було добудовано гострі кути, в яких розташувалась бібліотека а на верхньому поверсі було розташовано сільський кінотеатр та клуб. У початковому вигляді церква мала контури хреста. Кінотеатр існував до 1995 року як і бібліотека. У 2000 році в одному з закутків будівлі розташувалась місцева каплиця у якій відбувались богослужіння. На кошти прихожан, добровільні внески приватних підприємців та депутатів розпочато демонтаж прибудов та даху.

У 2012 році відновлення церкви було припинено через брак коштів.

Події села[ред. | ред. код]

9 травня 2009 року о 11:00, біля пам'ятника невідомому солдату, відбувся мітинг. Проводив мітинг Тичинський Анатолій Антонович. На мітингу були присутні місцеві жителі села та гості з Хмельницького та Кам'янця — Подільського. Ветеранам було вручено пам'ятні подарунки.

Ветерани: ліворуч — Рак Володимир (покійний 2013 р.), праворуч — Рак Олексій.(покійний 2013 р.)

Посилання[ред. | ред. код]