Бальківці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Бальківці
Balkivci gerb.png Balkivci prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Волочиський
Громада Волочиська міська громада
Код КОАТУУ 6820983603
Основні дані
Засноване до 1750
Населення 847
Площа 0,27 км²
Густота населення 3137,04 осіб/км²
Поштовий індекс 31208
Телефонний код +380 3845
Географічні дані
Географічні координати 49°33′04″ пн. ш. 26°16′46″ сх. д. / 49.55111° пн. ш. 26.27944° сх. д. / 49.55111; 26.27944Координати: 49°33′04″ пн. ш. 26°16′46″ сх. д. / 49.55111° пн. ш. 26.27944° сх. д. / 49.55111; 26.27944
Середня висота
над рівнем моря
280 м
Місцева влада
Адреса ради 31203, Хмельницька обл., Волочиський р-н, с.Користова , тел. 2-13-84
Карта
Бальківці. Карта розташування: Україна
Бальківці
Бальківці
Бальківці. Карта розташування: Хмельницька область
Бальківці
Бальківці
Мапа

Бальківці́ — село в Україні, у Волочиській міській територіальній громаді Волочиського району Хмельницької області. Населення становить 847 осіб.

Історія села[ред. | ред. код]

Зображення села Бальківці на карті 1900 р. Карта Староконстантиновского уезда 1900 года (фрагмент археологической карты Антоновича)

XVIII—XIX століття[ред. | ред. код]

Село Бальківці́ розташоване на півострові, який омивається зі сходу, півдня і заходу річкою Нікуди (сьогодні Грабарка), впадає в Користовецький став (довжина 5 вер. (сьогодні = 5,5 км), а ширина 4 саж. (сьогодні 8 м). Крім ставка та річки, жителі брали воду із двох джерел.

Місцевість хвиляста у вигляді балок і разом з тим болотяна та безлісна.

Село відстанню від Житомира 210 вер. (240 км), від Старокостянтинова 78 в (110 км.). Найближча залізнична ст. Волочиська 5 вер. (5,4 км), поштова ст. Волочиська 9 вер. (9,6 км), найближчий церковний прихід с. Моначинець 5 вер., дос. Курилівки 5 вер., с. Лозовий 5 5 вер. і с. Порохні (благ). 10 в.; волості Волочиської.

Парафія межувала на півночі з селом Ожиговецької парафії — Почапинцями, Соболівка, м. Ожигівцями, зі заходу Фридріхівкою Волочиського приходу, з півдня с. Копачівка («деревня» — село без власної церкви) Немирівської парафії і с. Лозова та сходу Янушовцями (сьогодні с. Іванівці).

Село це раніше було під владою графа Йосифа Потоцького, потім перейшло до графа Фрідріха-Йосипа Мошинського, потім до графині Жозефіни Шембек, а згодом (бл. 1860 р.) Анні Ледуховській.

Ґрунтові дороги в селі вузькі і незручні, прилягають до старого Волочиського тракту. Ґрунт — чорнозем, місцями суглиниста. Клімат помірний. Село це, по словах парафіяльного літописця (ним був місцевий священик Феодосій Пекарский), названо так від безлічі невеликих гір, розташованих навколо села у вигляді балок.

Після приєднання Правобережної України до Росії Бальківці у 1796 році увійшли до Староконстянтинівського повіту Волинської губернії.

Стара сільська церква[ред. | ред. код]

Будівництво церкви в с. Бальківці. Вигляд з північної сторони. 2013 рік.

У селі церква св. Архистратига Михайла (на той час — Православна церква Московського патріархату). Побудована в 1750 р. на кошти прихожан. Освячена по благословенню Луцького греко-католицького єпископа Сильвестра, протоієреєм Миколою Хотовицким.

До складу парафії входили с. Бальківці, с. Коростова та с. Вочківці.

Першопочатково церква мала навколо так звану криту галерею, але при добудові церкви в 1853 р., коли потрібна була прибудова ризниці та притвор, майстром Іваном Фрадинським галерея була розібрана.

Церква стояла серед села, на рівному місті, в 40 саж. (=85,5 м.) від житлових будинків. Дерев'яна, крита залізом, обшита дошками. Кладка стін суцільна, дах — шатроподібний, на 8 скатів, трьохкупольна. Хрести на куполах металеві, позолочені, з півмісяцем на підніжжі. Вікон у храмі 13; дверей — троє, одиночні, відкриваються в середину храму.

Будівництво церкви в с. Бальківці. Вигляд зі західної сторони. 2013 рік.

На захід від церкви, 3 саж. (=6,5 м), стояла на каменях дерев'яна дзвіниця, побудована в 1840 р., крита вона ялиновим ґонтом, пофарбована зверху мідянкою, а по стінах — білилами. Дзвонів — 5: Один вагою в 23 пуд. 39 ф. (=377 кг) зі зображенням Архістратига Михайла, Спасителя, Богоматері і св. Миколи Чудотворця, куплений 1 листопада 1892 року на церковний рахунок прихожан священиком Феодосієм Пекарским, з підписом: «Сей колоколъ вылить 1892 г. 24 октября вь память чудеснаго собьітія 17 октября 1888 г. за о. Феодосія Пекарскаго»; інший дзвін вагою в 3 п. 30 ф. (=50 кг.), в ім'я св. Архистратига Михайла, вилитий 1769 р.; третій, в 1 пуд11 ф. (=20 кг.), вилитий 1791 р., четвертий в 1 і. 2 ф. (=2 кг), вилитий 1827 р.; п'ятий в 31 ф. 16 лот.(=13 кг) куплений свящ. Ф. Пекарским на церковний рахунок в 1867 році. Навколо церкви дерев'яна огорожа з двома воротами побудована 1840 році на церковний рахунок священиком Герасимом Пекарским. Всередині церква хрестоподібна, з трапезою, вівтарем і ризницею. Стіни пофарбовані масляною фарбою, а місцями прикрашені іконописом: стіни розписані іконописцем Іпполитом Гаськевичем в 1881 році. Опалення в церкві не було.

Сліди давнього кладовища були на території Бальковецької церкви (за описом Теодоровича М. І.) були малопомітні западини, а з правого боку церкви був кам'яний хрест і кам'яна плита, але хто там похований, невідомо (не виключено, що це могли бути могили попередніх сільських священиків, оскільки кам'яні хрести ставили здебільшого на чоловічі могили). На схід від церкви, за мостом (сьогодні цю частину села називають Загребля), на горі було інше старе кладовище, скасоване в 1865 році. Також там у 1750 році було засновано «нове кладовище», площею 123×60 аршинів (=0,86×0.42 км), огороджене земляним валом. На ньому розташовувався фамільний склеп Пекарских, родини місцевих священиків (залишки якого є й досі на закинутому цвинтарі). Над склепом була побудована невеличка дерев'яна каплиця, початок будівництва заклав священик Герасим Пекарский, який і був похований в склепі, завершив будівництво його син священик Феодосій Пекарский.

Список сільських священиків[ред. | ред. код]

  • Іоан Лобачевский 29.06.1755 р. — 7.04.1764 р.
  • пресвітер Немирівської церкви о. Микита 7.04.1764 р. — 15.04.1764 р.
  • Павло Михалецький 15.04.1764 р. — 13.01.1799 р. при ньому був вікарний священик Мойсей Свідерський з 4.08.1794 р. — 10.12.1796 р.
  • Михайло Камінський 13.01.1799 р. — 10.07.1828 р.
  • Киріак Назаревич (Вочківецький священик) 10.07.1828 р.- 5.03.1831 р.
  • 1861—1864 — церква була приєднана до Вочківецької церкви — спільний священик Герасим Пекарський
  • Феодосій Герасимович Пекарский 1864—1894 (до дня смерті)
  • Михайло Авксантійович Костанович з 1894 (похований на сучасному новому цвинтарі. Після освячення кладовища в 1920-х першим був там похоронений)

Церковна бібліотека. Складалась з 224 книг. Створена священиком Ф. Пекарским у 1885 р.

Також при церкві був архів.

Проводи в Бальківцях відбуалась в Фомову неділю. Ця традиція в селі збереглась і до сьогодні.

Школа грамоти[ред. | ред. код]

Існувала з 4 жовтня 1885 року, розміщена в будинку громади, в 1895 році учнів було 21 хлопчик і 1 дівчинка. В сусідній «деревне Коростові» школа грамоти існувала з того ж часу, розміщена в приватному будинку; учнів в ній — 7 хлопчиків.

Голодомор в Бальківцях 1932—1933 років[ред. | ред. код]

За даними різних джерел в селі в 1932—1933 роках загинуло близько 15 чоловік. На сьогодні встановлено імена 7. Мартиролог укладений на підставі поіменних списків жертв Голодомору 1932—1933 років, складених Користовецькою сільською радою. Поіменні списки зберігаються в Державному архіві Хмельницької області.

  • Бобик Сергій, 50 р., 1933 р., причина смерті від недоїдання
  • Борейко Тарас, 60 р., 1933 р., причина смерті від недоїдання
  • Качановецький Григорій, 40 р., 1933 р., причина смерті від недоїдання
  • Козак Іван, 44 р., 1932 р., причина смерті від недоїдання
  • Мосьпак Катерина, 70 р., 1933 р., причина смерті від недоїдання
  • Переверта Олена, 50 р., 1933 р., причина причина смерті від недоїдання
  • Переверта Павло, вік невідомий, 1932 р., причина смерті від недоїдання

21 століття[ред. | ред. код]

21 листопада 2017 року в Бальківцях освячено храм УПЦ КП Архістратига Михаїла[1].

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 16 травня 2018р. рiшенням №6-38/2018 XXXVIII сесії міської ради VII скликання. Автори - В.М.Напиткін, К.М.Богатов, Актив сіл Користова і Бальківці, Педагогічний колектив Бальковецького НВК, Працівники СБК с. Користова, Завідуюча бібліотеки с.Користова.

Герб[ред. | ред. код]

В червоному щиті п'ять золотих дзвонів в овал, нижній дзвін більший. В золотій главі червоний полум'яний меч в балку. Щит вписаний в декоративний картуш і увінчаний золотою сільською короною. Унизу картуша напис "БАЛЬКІВЦІ".

Полум'яний меч – символ сільського храму на честь Архистратига Михаїла; 5 дзвонів на гербі, один з яких більший, означають 5 дзвонів сільського храму.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище поділене горизонтально у співвідношенні 1:5 на жовту і червону частини. На верхній частині червоний горизонтальний полум'яний меч вістрям до древка, на нижній п'ять жовтих дзвонів в овал, нижній дзвін більший.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]