Разумовська Карина Володимирівна
| Карина Разумовська | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Разумовская Карина Владимировна | ||||
| Ім'я при народженні | Карина Володимирівна Разумовська | |||
| Народилася |
9 березня 1983 (41 рік) Ленінград  СРСР | |||
| Громадянство |
 Росія | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв (2004) | |||
| Роки діяльності | 2002 і до тепер | |||
| Чоловік | Артем Карасьов (2005-2011) | |||
| Батьки |
Володимир Олена | |||
| Провідні ролі | Вікторія Родіонова (т/с Мажор) | |||
| IMDb | ID 2149437 | |||
| Нагороди та премії | ||||
| лауреат Санкт-Петербурзької незалежної акторської премії імені Владислава Стржельчика (2016) | ||||
|
| ||||
Карина Володимирівна Разумовська (рос. Разумовская Карина Владимировна нар. 9 березня 1983; Ленінград, СРСР) — російська акторка кіно та театру.
Життєпис[ред. | ред. код]
Карина Разумовська народилася 9 березня 1983 року в Ленінграді (нині Санкт-Петербург). Батько Володимир працював моряком у торговельному флоті, мати — домогосподарка[1]. У Карини є молодший брат Сергій, програміст Node.js[2].
Коли Карині була 5 років, її взяли виконати невеликий епізод в картині Віктора Бутурліна «Гальмування в небесах». Роль була настільки незначною, що ім'я юної акторки навіть не з'явилося в титрах. Проте саме після цієї події Карина загорілася ідеєю стати акторкою та пов'язати своє життя з кіно.
Закінчивши загальноосвітню школу, Разумовська подала документи до театрального інституту. Її мати була проти подібного вибору професії, вважаючи фах акторки нестабільним та непередбачуваним способом заробітку, і довго вмовляла доньку стати перекладачем. Але Карина наполягла на своєму та без проблем вступила до «Санкт-Петербурзької академії театрального мистецтва».
У 2004 році закінчила «Санкт-Петербурзьку академію театрального мистецтва» (майстерня В.В. Петрова). У трупі «Санкт-Петербурзького Великого драматичного театру ім. Р. Товстоногова» з 2004 року. Співпрацювала з «Санкт-Петербурзьким академічним театром комедії імені М. П. Акімова».
Карина вважає себе театральною акторкою, віддаючи перевагу виступам на сцені. У кіно вона знімається в свій вільний від репетицій час або на літніх канікулах, коли театр призупиняє свою роботу.
Особисте життя[ред. | ред. код]
Про своє особисте життя Карина Разумовська не любить розповідати, всіляко уникаючи будь-яких питань на цю тему в інтерв'ю. Зі своїм чоловіком, Артемом Карасьовим (нар. 21 липня 1984), Карина познайомилася в театральній академії. Їх весілля відбулося 31 грудня 2005 року[3]. Шлюб розпався після шести років[4].
Нині Карина Разумовська живе у цивільному шлюбі з Єгором Бурдіним. Карина та Єгор були знайомі з сьомого класу, разом вчилися у ленінградській школі № 551. У шкільні роки Карина зустрічалася з Єгором.
Після того, як у них обох розпалися шлюби, вони у квітні 2009 року вирішили жити разом[5]. Єгор Бурдін не має відношення до кіно та театру, він підприємець, власник м'ясної крамниці «Страшний сон вегана». Назву крамниці придумала Карина.
У вільний час Карина Разумовська займається численними хобі. Вона обожнює готувати, освоює італійську кухню. Карина також захоплюється спортом та йогою.
Карині Разумовській подобається творчість, вона малює аквареллю та вишиває хрестиком[2][6].
Роботи у театрі[ред. | ред. код]
- «Ніч перед Різдвом» (Оксана),
- «Блаж» (Ольга),
- «Чорна комедія» (Клея),
- «Веселий солдат» (Нелька),
- «Катерина Іванівна» (Покоївка),
- «Школа платників податків» (дочка Фромантель),
- «Пьяні» — Марта[7]
- «Мерсі» (Мерсі)[8];
- «Каліка з острова Інішмаан» (Гелен)[9].
- Санкт-Петербурзький академічний театр комедії імені М. П. Акімова
- «Привиди» (Марі),
- «Весілля Кречинського» (Лідочка),
- «Хочу зніматися в кіно» (Ліббі).
Фільмографія[ред. | ред. код]
- Кінофільми
- 1989 — «Гальмування в небесах» (епізод)
- 1991 — «Дій, Маню!» (епізод)
- 2002 — «Ковчег» (Катя)
- 2003 — «Історія весняного призову» (Свєта)
- 2006 — «Там, де живе любов» (Марина Комарова)
- 2007 — «Оранієнбаум. Срібний самурай» (Надя)
- 2008 — «Блаженна» (Олександра)
- 2008 — «Мінливості долі» (Анна Петрівна Алексєєва)
- 2008 — «Краса вимагає ...» (Женя Кукушкіна)
- 2008 — «По контуру обличчя» (Вона)
- 2008 — «Подзвони в мої двері» (Поліна)
- 2009 — «Будинок для двох» (Настя Сафонова)[10]
- 2009 — «Мій» (Свєта Свєшнікова)
- 2009 — «Реквієм для свідка» (Віра)
- 2009 — «Кров не вода» (Аня Куликова)
- 2009 — «Фокусник» (Рина)
- 2010 — «Підсадний» (Тетяна)
- 2011 — «Вітер північний» (Катя Андрєєва)
- 2011 — «Секта» (Наташа)
- 2013 — «Один на всіх» (Женя Бойцова)
- 2013 — «Темні лабіринти минулого» (Ліза)
- 2014 — «Знову один на всіх» (Женя Стрельцова)
- 2014 — «Піти, щоб повернутися» (Віра Воскресенська / Аліса Володіна)
- 2014 — «Новорічне щастя» «Міс-Фітнес»
- 2014 — «Дачний романс» (Лєна)
- 2015 — «Біловоддя. Таємниця загубленої країни» (Іоанта)
- 2015 — «Життєві обставини» (Женя)
- 2015 — «Співучасники» (Ольга)
- 2015 — «Тінь бабки» (Лана Алексєєва)
- 2015 — «Останній охоронець Беловодья» (Іоанта)
- 2017 — «Цензор» (психолог)
- Телесеріали
- 2004 — «Родинний обмін» (Віра / Юля)
- 2004 — «Сестри» (Рита)
- 2005 — «Ад'ютанти любові» (Ольга Лопухіна)
- 2006 — «Розклад доль» (Поліна)
- 2006 — «Все змішалося в домі» (Ксенія Малюкова)
- 2008 — «Все не випадково» (Ліля Білоусова)
- 2009 — «Танго з ангелом» (Наталія Тарасова)
- 2009 — «Смерть Вазір-Мухтара» (Булгаріна)
- 2011 — «Пілот міжнародних авіаліній» (Ксенія Лаптєва)
- 2011 — «Ящик Пандори» (Наташа)
- 2012 — «Під прикриттям» (Віра)
- 2012 — «Тільки про любов» (Леся)
- 2012 — «Зворотний бік Місяця» (Люда)
- 2013 — «Вангелія» (Аліса Варежкіна)
- 2013 — «Балабол» (Віка)
- 2014 — «Мажор» (Вікторія Родіонова)
- 2015 — «Поліцейський дільниця» (Світлана)
- 2015 — «Петля Нестерова» (Рита)
- 2016 — «Жінка його мрії» (у виробництві)
- 2016 — «Життєві обставини» (у виробництві)
- 2016 — «Бравіста» (короткометражка)
- 2016 — «Мажор-2» (Вікторія Родіонова)
- 2017 — «Біловоддя. Таємниця загубленої країни» (Іоанта)
- 2017 — «Життєві обставини» (Женя)
- 2017 — «Сплячі» (епізод)
- 2018 — «Мажор-3» (Вікторія Родіонова)
- 2018 — «Ідеальна дружина» (Валерія Хрусталева)
- 2019 — «Чорний пес» (Ольга Смирнова)
- 2011 — «Води слонам» (Різ Візерспун — Марлена Розенблютом)
Премії та нагороди[ред. | ред. код]
Лауреат Санкт-Петербурзької незалежної акторської премії імені Владислава Стржельчика (2016)[11].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Карина Разумовська: «Мене не хотіли затверджувати в “Мажор”»(рос.)
- ↑ а б Карина Разумовська: панянка-хуліганка [Архівовано 21 жовтня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Карина Разумовська(рос.)
- ↑ Карина Разумовська: особисте життя зірки серіалу «Під прикриттям» [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Карина Разумовська: «Перший поцілунок з чоловіком стався ще у школі»(рос.)
- ↑ Карина Разумовська: «Я соромлюся надягати короткі спідниці»(рос.)
- ↑ Пьяные (рос.). Российский государственный академический Большой драматический театр имени Г. А. Товстоногова. Архів оригіналу за 20 травня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
- ↑ ВДТ імені Товстоногова. «Мерсі» [Архівовано 1 травня 2016 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ Калека с острова Инишмаан (рос.). Федеральное государственное бюджетное учреждение культуры «Российский государственный академический Большой драматический театр имени Г. А. Товстоногова». Архів оригіналу за 24 січня 2016. Процитовано 24 січня 2016.
- ↑ Будинок для двох на «ІНТЕР»
- ↑ Лавреати премії за 2016 рік(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Разумовська Карина Володимирівна |
- Карина Разумовська на сайті IMDb (англ.)
Разумовська Карина Володимирівна у соцмережі «Facebook»
Разумовська Карина Володимирівна 
у соцмережі «Instagram»- Профіль на сайті ВДТ імені Товстоногова (рос.)
|
