Карл-Генріх Боденшац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Карл-Генріх Боденшац
нім. Karl-Heinrich Bodenschatz
Bundesarchiv Bild 183-E10796, Polen, Kartenbesprechung.jpg
Народився 10 грудня 1890(1890-12-10) або 12 жовтня 1890(1890-10-12)[1]
Регау, Гоф, Верхня Франконія, Баварія, Німецька імперія[1]
Помер 25 серпня 1979(1979-08-25)[1] (88 років)
Ерланген, Середня Франконія, Баварія, ФРН[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність солдат, суддя
Учасник Перша світова війна і Друга світова війна
Посада Judge of the People's Court[d]
Військове звання генерал
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Галліполійська зірка
Орден Церінгенського лева
Орден «За заслуги» (Баварія)
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Золотий партійний знак НСДАП
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Срібний німецький хрест
За поранення (нагрудний знак)

Карл-Генріх Боденшац (нім. Karl-Heinrich Bodenschatz; 10 грудня 1890, Регау — 25 серпня 1979, Ерланген) — німецький офіцер, генерал авіації, ад'ютант Германа Герінга. Кавалер Німецького хреста в сріблі.

Біографія[ред. | ред. код]

Отримавши атестат зрілості, Боденшац 27 липня 1910 року вступив на службу фанен-юнкером в 8-й баварський піхотний полк великого герцога баденського Фрідріха II. З початком Першої світової війни полк Боденшаца був переведений на західний фронт, Боденшац командував взводом і потім ротою. З 15 липня по 20 серпня 1916 роки навчався на спостерігача в Шляйсгаймі. У жовтні 1916 року Боденшац був призначений офіцером з особливих доручень (ад'ютантом) 2-ї винищувальної ескадрильї під командуванням Освальда Бьольке. Його першим дорученням на цій посаді стала організація перевезення тіла Бёльке після його смерті на батьківщину. У лютому 1917 року Боденшац був призначений ад'ютантом Манфреда фон Ріхтгофена в 11-ій винищувальній ескадрильї, а з червня — в 1-ій винищувальній ескадрі. Після смерті Ріхтгофена і Вільгельма Райнгардта командиром ескадри став Герман Герінг. З цього часу Боденшаца і Герінга пов'язувала міцна дружба.

Після закінчення війни Боденшац перейшов на службу в рейхсвер на посаду командира взводу в 45-му піхотному полку. 28 вересня 1920 року призначений командиром роти 20-го баварського піхотного полку, а з 1 березня 1921 року — 21-го баварського піхотного полку. Обіймав цю посаду до 30 вересня 1930 року. З 1 жовтня 1930 року по 31 березня 1933 року Боденшац служив в штабі комендатури Інгольштадта.

1 квітня 1933 року Боденшац був переведений на службу в Імперське міністерство авіації в Берліні, де зайняв посаду особистого радника і ад'ютанта Герінга. У 1934 році став членом Народної судової палати. У серпні 1935 року Боденшац був призначений ад'ютантом Гітлера від люфтваффе і займав цю посаду близько року.

З червня 1936 року Боденшац очолив новостворений штаб прем'єр-міністра Пруссії Герінга. 1 лютого 1938 року одержав звання генерал-майора. З квітня 1938 року й до кінця війни Боденшац був главою відомства міністра в Імперському міністерстві авіації і одночасно зв'язковим офіцером Герінга і Гітлера. 1 липня 1941 року Боденшац отримав звання генерала авіації.

У другій половині війни Боденшац служив виключно в Головній ставці Гітлера. Під час замаху на Гітлера отримав важке поранення і був комісований.

У 1945—1947 роках Боденшац знаходився в полоні у американців. До серпня 1945 року утримувався в таборі № 32 для високопоставлених воєначальників і членів НСДАП в люксембурзькому Мондорффі. Виступив свідком захисту на Нюрнберзькому процесі. Наприкінці 1948 року був визнаний невинним Ерлангенським судом, оскільки своєю кар'єрою в Третьому рейху він був зобов'язаний зв'язків, що склалися в Першу світову, і вступив в НСДАП лише 1 березня 1941 року.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Перша світова війна[ред. | ред. код]

Міжвоєнний період[ред. | ред. код]

Друга світова війна[2][ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Lothar Gruchmann, Justiz im Dritten Reich, München 1988, ISBN 3-486-53831-4, S. 964.
  • Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn, Berlin, S. 134.
  • Klaus D. Patzwall: Das Goldene Parteiabzeichen und seine Verleihungen ehrenhalber 1934—1944, Studien der Geschichte der Auszeichnungen Band 4, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt 2004, ISBN 3-931533-50-6, S. 65.
  • Klaus D. Patzwall, Veit Scherzer: Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt 2001, ISBN 3-931533-45-X, S. 537.
  • Jörg Nimmergut: Deutsche Orden und Ehrenzeichen bis 1945. Band 4. Württemberg II — Deutsches Reich. Zentralstelle für wissenschaftliche Ordenskunde, München 2001, ISBN 3-00-001396-2, S. 2228.
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002.

Примітки[ред. | ред. код]