Карл Кене
| Карл Кене | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився |
13 березня 1899[1] Болеславець, Республіка Польща | |||||||||
| Помер |
10 липня 1969 (70 років) Вюрцбург, Баварія, ФРН | |||||||||
| Країна |
 Німеччина | |||||||||
| Місце проживання | Герольдсгаузен[1] | |||||||||
| Діяльність | державний службовець, офіцер | |||||||||
| Alma mater | Liegnitz Ritter-Akademie | |||||||||
| Знання мов | німецька | |||||||||
| Учасник | Перша світова війна і Балканська кампанія[1] | |||||||||
| Членство | СА | |||||||||
| Посада | функціонерd | |||||||||
| Військове звання | оберст[1] | |||||||||
| Партія | Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Едгар-Карл Юліус Рудольф Кене (Edgar-Karl Julius Rudolf Kaehne; 13 березня 1899, Бунцлау — 10 липня 1969, Вюрцбург) — німецький офіцер, оберст резерву вермахту. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста.
Біографія[ред. | ред. код]
В 1917 році вступив в 5-й нижньосілезький піхотний полк №154. Учасник Першої світової війни. В 1920 році демобілізований. З серпня 1919 по травень 1921 року служив у фрайкорі «Сілезія». 23 травня 1921 року брав участь у боях з польськими повстанцями біля Аннаберга. В 1929 році вступив в місцеві відділення НСДАП і СА в Лігніці, командував штурмбаном, потім — штандартом, пізніше очолив штаб бригади.
На початку Другої світової війни вступив у вермахт. Учасник Польської і Французької кампаній, а також Німецько-радянської війни. З 15 вересня 1943 року — командир піхотного полку «Хорватія», з 1 січня 1945 року — 964-ї фортечної бригади, яка діяла в Албанії і Хорватії. 15 березня госпіталізований в Ноєттінгу. 28 квітня Кене звільнив арештованих нацистських чиновників в Альтеттінгу, після чого наказав їм продовжувати роботу і не здаватися. 12 травня 1945 року взятий в полон американськими військами і направлений в 1-у офіцерську роту табору для військовополонених в Альтеттінгу. 4 квітня 1946 року заарештований. 10 вересня 1948 року засуджений до 5 років трудових таборів. 15 грудня 1948 року звільнений.
Звання[ред. | ред. код]
- Фанен-юнкер (1917)
- Штурмфюрер СА (1934)
- Оберлейтенант резерву (1 вересня 1939)
- Гауптман резерву (1941)
- Майор резерву (15 вересня 1943)
- Оберстлейтенант резерву (1 лютого 1944)
- Оберст резерву (1 січня 1945)
Нагороди[ред. | ред. код]
- Сілезький Орел 2-го ступеня (1920)
- Почесний хрест ветерана війни з мечами
- Медаль «За вислугу років у НСДАП» в бронзі та сріблі (15 років)
- Залізний хрест
- 2-го класу (1939)
- 1-го класу (червень 1940)
- Нагрудний знак «За поранення» в чорному (червень 1940)
- Штурмовий піхотний знак в сріблі
- Лицарський хрест Залізного хреста (2 лютого 1942) — як командир 1-го батальйону 135-го піхотного полку 45-ї піхотної дивізії.
Література[ред. | ред. код]
- Fellgiebel W.P. Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г Nuremberg Trials Project — 2016.
- Народились 13 березня
- Народились 1899
- Уродженці Болеславця
- Померли 10 липня
- Померли 1969
- Померли у Вюрцбурзі
- Члени НСДАП
- Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста
- Кавалери Залізного хреста 1-го класу
- Кавалери Залізного хреста 2-го класу
- Нагороджені Сілезьким Орлом 2-го ступеня
- Нагороджені Почесним хрестом ветерана війни
- Нагороджені чорним нагрудним знаком «За поранення»
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у НСДАП» в сріблі
- Нагороджені медаллю «За вислугу років у НСДАП» в бронзі
- Нагороджені Штурмовим піхотним знаком в сріблі
- Прусські військовики
- Німецькі військовики Першої світової війни
- Члени Фрайкору
- Офіцери СА
- Учасники Другої світової війни з Німеччини
- Оберсти вермахту