Карл Фрідріх Крістіан Моос

|Батько= |Посада= |Діти= |Мати= |Дружина= |Чоловік=

Фрідріх Моос
нім. Carl Friedrich Christian Mohs
Фрідріх Мос, 1832
Ім'я при народженні	нім. Carl Friedrich Christian Mohs
Народився	29 січня 1773(1773-01-29) Генроде, Німеччина
Помер	29 вересня 1839(1839-09-29) (66 років) Агордо, Італія
Поховання	Віденський центральний цвинтар :
Місце проживання	Відень Фрайберг
Країна	Королівство Пруссія
Діяльність	мінералог, фізик, викладач університету, кристалограф
Alma mater	Фрайберзька гірнича академія і Університет Мартіна Лютера
Галузь	мінералогія, геологія
Заклад	Віденський університет, Фрайберзька гірнича академія і Технічний університет Граца
Вчене звання	Професор
Науковий керівник	Авраам Готліб Вернер
Відомі учні	Вільгельм Хайдінгер і Josef Redtenbacherd
Членство	Прусська академія наук і Леопольдина
Відомий завдяки:	Шкала Мооса
Нагороди	почесний член Королівського товариства Единбургаd
Карл Фрідріх Крістіан Моос у Вікісховищі

Карл Фрідріх Крістіан Моос (нім. Carl Friedrich Christian Mohs, 29 січня 1773, Генроде, Німеччина — 29 вересня 1839, Агордо, Італія) — німецький мінералог і геолог.

Життєпис

Навчався в Галле і Фрайберзі, їздив на навчання до Франції та Британії. У 1812 році він став професором в Граці, в 1818 році переїхав у гірничу академію до м. Фрайберг і в 1826 до Відня. Помер, коли подорожував до Італії в місті Агордо недалеко від Беллуно

Одним із найважливіших винаходів Мооса є шкала твердості мінералів, названа його іменем.

Творча кар'єра

Моос вивчав математику, фізику та хімію в університеті Галле. У Фрайбурзькій Гірничій Академії він вивчав додатковий предмет з механіки. Одним із його вчителів у Фрайберзі був мінералог і геогностик Абрахам Готлоб Вернер. У 1801 році Моос став майстром шахти в Нойдорфі в Гарці. У 1802 році він вперше приїхав до Відня, щоб відсортувати та анотувати колекцію каменю банкіра Й. Ф. ван дер Нулля.

У 1812 році Моос був призначений професором мінералогії в Технічний університет Ґраца в Граці. У цей час він розробив шкалу твердості Мооса, названу на його честь. Завдяки своїй класифікації мінералів, яка підкреслювала фізичні властивості (форму, твердість, крихкість, питому вагу) його об’єктів, Моос опинився в опозиції до більшості своїх колег, які робили наголос на хімічному складі. З 1817 року він зайняв кафедру свого вчителя Вернера у Фрайбурзькій Гірничій Академії як його наступник. Моос розробив концепцію кристалічних систем приблизно в той же час, але згідно з його власними твердженнями, незалежно від Крістіана Самуеля Вейса, які він опублікував у 1822 році. У 1826 році його призначили до Відня. Проте свої лекції він читав у Mineralien-Cabinet. У 1834 році, крім професорської посади, він отримав також одну з посад куратора. У 1835 році Мооса було виведено з кабінету мінералів і призначено дійсним гірничим радником із заснуванням гірничого музею у Відні, яким він керував з 1835 по 1839 рік. У 1849 році він став Геологічним інститутом Рейху (сьогодні Геологічна служба Австрії).

З 1812 член-кореспондент Прусської академії наук. У 1822 році він був обраний членом академії наук Leopoldina та почесним членом Королівського товариства Единбурга.

Моос помер під час подорожі до Італії в 1839 році. Спочатку він був похований в Агордо, перенесений до Відня в 1865 році і похований на євангельському кладовищі в Мацлайнсдорфі. У 1888 році його перенесли до почесної могили на центральному кладовищі Відня. У третьому районі Відня, Ландштрассе, і в четвертому районі Граца, Ленд, Мохсгассе названі його іменем. Його батьківщина Генроде спорудила пам'ятник Моосу на його честь.

Див. також

• Шкала Мооса

Джерела

• Біографія Ф. Моса [Архівовано 5 грудня 2015 у Wayback Machine.] (нім.)
• Мос, Фридрих // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Mohs’sche Härteskala

Література

• Georg Haltmeyer und Franz Leydolt (Hrsg.): Friedrich Mohs und sein Wirken in wissenschaftlicher Hinsicht — Ein biographischer Versuch, entworfen, und zur Enthüllungsfeier seines Monumentes im st. Johanneums-Garten zu Grätz, Kaulfuss & Prandel, Wien 1843.
• Constantin von Wurzbach: Mohs, Friedrich. In: Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. 18. Theil. Kaiserlich-königliche Hof- und Staatsdruckerei, Wien 1868, S. 443–448 (Digitalisat).
• Wilhelm von Gümbel. Mohs, Friedrich // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1885, Band 22, S. 76–79.
• C.Schiffner, Aus dem Leben alter Freiberger Bergstudenten. E. Maukisch, Freiberg 1935, S. 20–23.
• Josef Zemann: Mohs Friedrich, Montanist, Mineraloge und Kristallograph. In: Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950 (ÖBL). Vol. 6, Verlag der Österreichischen Akademie der Wissenschaften, Vienna 1975, ISBN 3-7001-0128-7, p. 345.

• Werner Kroker. Mohs, Friedrich. // Neue Deutsche Biographie. Berlin, 1994, Band 17, S. 715 f. (Digitalisat).
• Johannes Uray: Chemische Theorie und mineralogische Klassifikationssysteme von der chemischen Revolution bis zur Mitte des 19. Jahrhunderts. In: Bernhard Hubmann, Elmar Schübl, Johannes Seidl (Hrsg.): Die Anfänge geologischer Forschung in Österreich. Beiträge zur Tagung «10 Jahre Arbeitsgruppe Geschichte der Erdwissenschaften Österreichs» von 24. bis 26. April 2009 in Graz. Graz 2010, S. 107—125.