Авраам Ґотлоб Вернер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Авраам Ґотлоб Вернер
нім. Abraham Gottlob Werner
Abraham Gottlob Werner.jpg
Народився 25 вересня 1749(1749-09-25)[1][2][3]
Осечниця, Landkreis Bunzlaud, Сілезія, Королівство Пруссія
Помер 30 червня 1817(1817-06-30)[4] (67 років)
Дрезден, Німецький союз[5]
Країна Flagge Königreich Sachsen (1815-1918).svg Королівство Саксонія
Діяльність геолог, викладач університету, мінералог
Alma mater університет Фрайбурга, Фрайберзька гірнича академія і Лейпцизький університет
Галузь мінералогія
Заклад Фрайберзька гірнича академія
Науковий керівник Йоганн Карл Гехлер[6]
Відомі учні Август Брайтгаупт, Charles Lardyd, Леопольд фон Бух, Александер фон Гумбольдт і Мос Карл Фрідріх Крістіан
Членство Шведська королівська академія наук, Баварська академія наук, Прусська академія наук і Французька академія наук[7]
Нагороди

CMNS: Авраам Ґотлоб Вернер у Вікісховищі

Авраа́м Ґо́тлоб Ве́рнер (нім. Abraham Gottlob Werner; 1749 — 1817) — німецький геолог, професор мінералогії Фрайбурзької гірничої академії в Саксонії.

Завдяки видатним педагогічним здібностям, Вернер істотно вплинув на розвиток мінералогії і геології свого часу. У виданій ним книзі «Про зовнішні ознаки викопних» (1774) він виклав основи класифікації мінералів за зовнішніми ознаками, а в «Каталозі мінералогічної колекції Пабст фон Огаїн» ввів значну кількість назв мінералів, які вживаються і зараз.

Життєпис[ред. | ред. код]

Вернер народився у сім'ї інспектора металургійних комбінатів Графліх-Солмс у Вехрау та Лоренцдорфі, Авраама Девіда Вернера. Вступив до гірничої академії Фрайберга в 1769 році. З 1771 року він вивчав право та пізніше природничі науки в Лейпцизькому університеті, тимчасово був студентом Йоганна Карла Гелера (1732—1796).

У 1775 році мінералог Карл Євгеній Пабст фон Охайн запросив його інспектором та викладачем мінералогії у Фрайберзьку академію, де він працював усе життя. Вернер приваблював студентів з усієї Європи і навіть з Америки. Серед студентів Вернера відомі імена, такі як Олександр фон Гумбольдт, Франц фон Баадер, Леопольд фон Бух, палеоботанік Ернст Фрідріх фон Шлотхайм, Фрідріх Мос, Жан Франсуа д'Обюассон де Воайнс, Андре Брошер де Вільє, Йоганн фон Шарпентьє, Джордж Беллас Грінхоф, Йоганн Карл Вільгельм Войгт, який став його найбільшим противником як критик нептунізму, і Роберт Джеймсон, який заснував Вернеріанське товариство в Единбурзі у 1808 році. Вернер розробив мінералогію як спеціальність, окрему від гірничої справи, і вперше читав лекції з геогнозії як науки про фізичну та мінералогічну природу Землі в цілому.

Авраам Готлоб Вернер також розробив одну з перших систематизованих класифікацій мінералів (сьогодні більше не використовується). Окрім корисних копалин згідно з сьогоднішнім визначенням, вони також включали ґрунти, гірські породи та органічні природні продукти, віднесені до мінерального царства. Однак його теорія номерних знаків та описи мінералів вважаються класичними. Вернер також розробив власну кольорову номенклатуру, використовуючи для кольорів приклади з флори, фауни та мінералів. Ця номенклатура була опублікована в 1814 р. Шотландським живописцем Патріком Саймом з його доповненнями як «Номенклатура кольорів Вернера».

У 1787/88 рр. Вернер прийшов до думки, що походження утворення гірських порід та корисних копалин та зміну земної поверхні слід шукати у воді та заснував так званий нептунізм: усі породи формувалися отже, одна за одною в океані, створеному потопом; спочатку магматичні, потім метаморфічні породи, потім осадові гірські породи та нарешті поверхневі осади. Він також пояснив утворення магматичних гірських порід, таких як базальт та їх форму призми, як свідчення кристалізації у воді. Зауважимо, що в часи Вернера мала місце дискусія щодо осадового або вулканічного походження базальту.

Виникнення вулканів пояснювалося ним в 1789 році горінням потужних покладів кам'яного вугілля.

Вернер помер у Дрездені в 1817 році і був похований на зеленому кладовищі Сен-Марієн у Фрайберзі.

Праці[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Abraham Gottlob Werner. Gedenkschrift aus Anlaß der Wiederkehr seines Todestages nach 150 Jahren am 30. Juni 1967. Deutscher Verlag für Grundstoffindustrie, Leipzig 1967, (Freiberger Forschungshefte C 223).
  • Bergakademie Freiberg (Hrsg.): Internationales Symposium Abraham Gottlob Werner und seine Zeit: 19. bis 24. September 1999 in Freiberg (Sachsen). Tagungsband. Verlag der TU Bergakademie, Freiberg 1999.
  • Samuel Gottlob Frisch: Lebensbeschreibung A. G. Werners — nebst zwei Abhandlungen über Werners Verdienste um Oryktognosie und Geognosie. Brockhaus Verlag, Leipzig 1825, (Digitalisat, pdf 6.5 MB [Архівовано 9 листопада 2013 у Wayback Machine.])
  • Wilhelm von Gümbel. Werner, Abraham Gottlob // Allgemeine Deutsche Biographie. Leipzig, 1897, Band 42, S. 33–39.
  • Martin Guntau: Abraham Gottlob Werner. Teubner-Verlag, Leipzig 1984, (Biographien hervorragender Naturwissenschaftler, Techniker und Mediziner 75, ISSN 0232-3516).
  • Dieter Slaby, Roland Ladwig: Abraham Gottlob Werner — seine Zeit und seine Bezüge zur Bergwirtschaft. Verlag der TU Bergakademie, Freiberg 1999, (Freiberger Arbeitspapiere 1999, 26, ISSN 0949-9970).
  • Johannes Uray: Chemische Theorie und mineralogische Klassifikationssysteme von der chemischen Revolution bis zur Mitte des 19. Jahrhunderts. In: Bernhard Hubmann, Elmar Schübl, Johannes Seidl (Hgg.), Die Anfänge geologischer Forschung in Österreich. Beiträge zur Tagung «10 Jahre Arbeitsgruppe Geschichte der Erdwissenschaften Österreichs» von 24. bis 26. April 2009 in Graz. Graz 2010, S. 107–125.

Посилання[ред. | ред. код]