Кеней

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кене́й (грец. Καινέας) — у давньогрецькій міфології — велетень-лапіт, син Коронуса, аргонавт, що брав участь у калідонському полюванні та в боротьбі лапітів з кентаврами на весіллі Пейрітоя. Оскільки Кеней був невразливий, кентаври закидали його соснами й так поховали живцем. Сцени боротьби кентаврів з лапітами часто зустрічаються в античному мистецтві.

У пізніших авторів (Овідій) розповідається про те, що Кеней спочатку був дівчиною на ім'я Кеніда. У неї закохався Посейдон і обіцяв виконати будь-яке її бажання. Дівчина забажала стати чоловіком.

За іншою версією Кеней і його брат Ісхій були народжені Кенідою від Елата.

Література[ред. | ред. код]