Кероген

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кероген (англ. kerogen, нім. Kerogen-Gestein) — геохімічно перетворений залишок органічної речовини, органічна частина горючих сланців.

Частина розсіяної органічної речовини осадових гірських порід (низьких стадій перетворення), нерозчинна в органічних розчинниках; асоціація різнорідних детритних і тонкодисперсних органічних залишків, перетворених головним чином в анаеробних умовах.

Вміст керогену в горючих сланцях — до 60 %, найчастіше 15-35 %.

У земній корі є близько 650 трлн т керогену горючих сланців, тоді як запаси нафти становлять лише 2 трлн т.

Елементний склад керогену в зоні катагенезу (%):

  • сапропелевого типу: С — 64—93; Н — 6—10; О — 0—25; N — 0,1—4,0; S — 0—8;
  • гумусово-сапропелевого типу: С — 64—96; Н — 1—5; О — 3—25; N — 0,1—2,0; S — 0,1—3,0.

При метаморфізмі зростає частка С і зменшується частка Н та гетероелементів.

За структурою кероген є макромолекулами, складеними з конденсованих карбоциклічних ядер, з'єднаних гетероатомними зв'язками або аліфатичними ланцюжками.

Література[ред.ред. код]