Керо (король Пекче)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Керо

Час на посаді:
455 — 475
Попередник Пію
Наступник Мунджу

Помер 475(0475)
Підданство Пекче
Батько Пію
Діти Мунджу

Керо (кор. : хангиль 개로왕, 근개루왕, ханча 蓋鹵王, 近蓋婁王, ?—475) — король Пекче, одного з трьох середньовічних королівств Кореї. Він був старшим сином короля Пію.

Правління[ред.ред. код]

Він спробував зміцнити царську владу над аристократією, вибравши чиновників зі свого рідного клану Єо та за рахунок могутніх родів Хе і Цзінь.

У 469 році він несподівано вторгся у сусідню державу Когурьо та захопив місто Чеонгмонгньон (청목령, 靑木嶺, поблизу сучасного Кесона). У 472 році Керо послав послів з даниною до Північної Вей, щоб отримати підтримку у війні проти Когурьо. Проте Північна Вей намагалася уникнути війни з Когурьо, яка мала в той час велику військову потугу. Тим більше Північна Вей мала конфлікти з південними династіями.

Згідно «Самгук Сагі», на початку 470-х років, король Когурьо Чансу послав шпигуна — буддійського монаха на ім'я Дорім. Дорім скористався пристрастю Керо до гри у бадук, щоб здобути його довіру. Згодом шпигун переконав короля знехтувати обороною країни на користь суспільних робіт.

У 475 році Чансу з 30-тисячною армією напав на Пекче. За сім днів він захопив долину річки Хан, включаючи столицю держави. Керо втік до гірської фортеці Ача. Сілла, що був союзником Пекче, послав армію 10-тисячну армію, але війська прибули занадто пізно. Керо стратили представники аристократів.

Трон успадковував його син Мунджу, коротке правління якого було ознаменовано політичним хаосом і роздробленістю країни.

Посилання[ред.ред. код]

  • Тихонов В.М, Кан Мангиль — История Кореи, в 2 томах. Том 1. С древнейших времен до 1904 г. — 2011.
  • Гафуров Б. Г. и др. (ред. колл.) — История Кореи, Т.1 — 1974.
  • Ким Бусик, Самгук Саги.