Кирило Розумовський. Художня колекція

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Кирило Розумовський. Художня колекція — колекція творів мистецтва, переважно живопису і гравюр, котру зібрав граф Кирило Розумовський впродовж життя.

Передісторія[ред. | ред. код]

Як і кожний вельможа Російської імперії, граф Кирило Григорович Розумовський розділяв модні, панівні ідеї середини і кінця 18 століття. Серед яких — будівництво садиб (архітектура), паркобудування і ботаніка, оперний театр і музика, приватна бібліотека. Зрозуміло, що граф лише давав накази, користувався порадами фахівців, з досвідом і кращих на нього у справах, забезпечував замову фінансами.

У 18 столітті новою забавою російських аристократів стало мистецтво. Моду на нього діяльно запроваджував цар Петро І, що волав у короткий термін реформувати країну та власний і власного оточення побут на західноєвропейський манер. Першою значимою збіркою у імперії була картинна галерея, створена в малому палацику Монплезір, де була колекція картин голландських майстрів, серед котрих і одне полотно Рембрандта[1].

Коло колекціонерів творів мистецтва постійно збільшувалось за рахунок вельмож і магнатів, наближених до царського двору. На новому етапі серед них опинились брати Олексій та Кирило Розумовські, Шувалов Іван Іванович тощо. Фаворит імператриці Єлизавети Петрівни Іван Шувалов отримав земельну ділянку на вул. Італійській в Петербурзі, де і вибудував власний палац з двома внутрішніми дворами, облямованими господарськими флігелями[2]. Помешкання графа мали низку парадних зал, пристосованих для свят, маскарадів, бенкетів і гри картярів. Збережене зображення лише однієї зали палацу — картинної галереї Шувалова, одної з перших і значущих приватних збірок тогочасного Петербурга. Вікна картинної галереї виходили на парадний двір, а протилежні від вікон стіни були цілком віддані під картини. Ще 1745 р. за наказом Імператриці Єлизавети художник Г. Гроот придбав в місті Прага сто п'ятнадцять (115) картин для оздоб імператорських резиденцій[3]. 1755 року частка придбаних картин подарована імператрицею фавориту з приводу закінчення будівництва палацу. Торець стіни підкреслював камін, прикрашений коштовним дзеркалом в різьбленій рамі. Простір по обидва боки каміна та суміжних стін рясно завішений картинами — килимова розвіска встик за модою того часу. Лише нижня частина стін прихована дерев'яними панелями. Стелю прикрасив плафон (живопис). Інтер'єр доповнюють клавесин і крісло з гнутими ніжками. Лівий кут картини відданий великому парадному портрету графа Івана Шувалова, котрий створив французький художник Жан Луї де Веллі (1730—1809)[4].

Перша подорож до Італії[ред. | ред. код]

Григорій Миколайович Теплов

Увагу до себе Кирило Розумовський отримав від імператриці Єлизвети Петрівни як молодший брат її фавоита у досить молодому віці. Поклопоталися і про те, щоби він отримав освіту, в програму котрої увійшла і закордонна подорож. Так у віці шістнадцяти років він вперше опинився у Італії, країні, де мистецтва мали неупинний розвиток і розквіт впродовж декількох століть. Від юнака вельможі мало чого можна було очікувати в плані колекціонування чи розвиненого мистецького смаку.

Але він вже мав на той час непоганого радника у особі хитрого і цинічного Григорія Миколайовича Теплова[5], непоганого поціновувача французької культури і французького мистецтва. Перші поштовхи і зацікавленість до мистецтва йому міг прищепити Григорій Теплов. Відомо, що Теплов супроводжував молодого Розумовського у Італії і мав нагоду знайомити того з творами мистецтва у церквах і соборах чи у приватних збірках[6].

Друга подорож до Італії[ред. | ред. код]

Друга подорож до Італії відбулась у 1765—1767 рр[7]. Тоді з Риму граф вивіз картини Помпео Батоні (власний портрет у повний зріст, картини «Геркулес на перетині шляхів» та «Христос перед натовпом»). 1768 року до нього у палац в Перетбурзі перевезли і картини, придбані у Франції та у Італії[8]. Декоруванням картинної галереї графа К.Розумовського у перербурзькому палаці керував італієць Джузеппе Антоніо Мартінеллі, привезений Розумовським з Венеції як реставратор, наглядач за картинами і придворний художник. Мартінеллі не пропаде у російській столиці і згодом стане зберігачем-наглядачем імператорської збірки у палаці Ермітаж.

Магнат Кирило Розумовський у дорослому віці мав декілька палаців у різних містах імперії та декілька садиб. Картини прикрашали декілька палаців власника, серед котрих були палац у Петербурзі (на набережній річки Мойка) та у садибі Яготин в провінції Україна. За модою того часу вони могли мати килимову розвіску-розташування, як то було і в палаці графа Івана Шувалова.

Про первісний стан колекції Кирили Розумовського довідались пізно, лише після віднайдення «Розпису картинам», котрий був створений 1787 року. Це не що інше, як щось посереднє між інвентарем коштовного майна графа і рідкісними серед дворянських зібрань 18 століття каталогів колекції.

Склад картинної галереї К. Розумовського[ред. | ред. код]

Якоб Штелін (гравер Йоганн Штенглін)

Власну збірку творів мистецтва Кирило Розумовський почав збирати у 1750-х роках, коли отримав посади Президента російської Академії наук та мистецтв та став гетьманом України. Постачальниками картин для Розумовського обрали братів-італійців Джузеппе та Доменіко Долольйо. Брати на той час привозили картини і для інших російських аристократів. 1756 року через братів Долольйо Розумовський і придбав партію картин.

Тобто, в картинній галереї К. Розумовського переважали твори італійських художників. Лише згодом в картинній галереї графа опинились твори майстрів Фландрії, Голландії, Франції, Німеччини і невелика кількість картин художників Російської імперії. Того ж 1756 року перший опис придбаних картин К. Розумовського створив і науковець Якоб Штелін. Частку картин перевезли до садоби графа Знаменка, що була облаштована на Петергофському шляху, престижному тракту до царських резиденцій. Картини у палаці Знаменки теж зареєстрував Якоб Штелін, що надало можливість порівнювати різні переліки та побутування картин на той час.

В збірці переважали твори 17 століття. У невеликій кількості були твори 18 століття і одиничними твори 16-го (біблійні сюжети, картини на міфологічні теми і пейзажі, натюрморти і портрети) . На кінець 18 століття в збірці нараховували близько семи десятків (70) картин італійських майстрів, близько сорока (40) голландських і майже стільки ж (40) французьких, менше сорока фламандських і близько десятка німецьких.

Помпео Батоні. «Кирило Розумовський» . 1766 рік, Третьяковська галерея.

В обох переліках (1756 та 1787 рр.) знайдені такі італійські майстри —

Мала колекція і графічні твори, переважно репродукційні з відомих картин. В графічній збірці графа заслуговували уваги оригінали (акварелі) французького художника і малювальника Шарля-Луї Клеріссо.

Доля колекції[ред. | ред. код]

Князь М. Б. Юсупов
Худ. І. Б. Лампі


По смерті графа картинна галерея була поділена між родичами і нащадками. Невелика кількість катин із садиби Яготин через багато років була передана у Київ (нині Національний музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків). Низка картин була придбана магнатом М. Б. Юсуповим і перевезена у садибу Архангельське. Сюди ж перевезли і всю колекцію паркової скульптури з садиби Горенки, що теж колись належала Розумовським.

Перебування низки карин зі збірок К. Г. Розумовського на початок 21 століття залишається невідомим.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Гос. Эрмитаж, каталог 2, Ленинград, «Аврора», 1981, с. 164
  2. Петров А. Н. «Савва Чевакинский». Лениздат, 1983
  3. Левинсон-Лессинг В. Ф. « История картинной галереї Эрмитажа», Л., «Искусство». 1985, с. 44
  4. Гос. Русский музей, каталог «Живопись 18-насчала 20 вв.», Ленинград, «Аврора». 1980, с.103
  5. Ханенківські читання. Матеріали науково-практичної конференції. — Києв: Київський університет, 2004
  6. Ханенківські читання. Матеріали науково-практичної конференції. — Києв: Київський університет, 2004
  7. Ханенківські читання. Матеріали науково-практичної конференції. — Києв: Київський університет, 2004
  8. Ханенківські читання. Матеріали науково-практичної конференції. — Києв: Київський університет, 2004

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Роспись картинам принадлежащим его сиятельству господину генерал-фельдмаршалу, сенатору и разных орденов кавалеру графу Кирилле Григорьевючу Разумовскому с показанием под какими оне номерами, что представляют, на чем и каким красками писаны, какой вышины и ширины, какого мастера, месте и времени рождения сего мастера и в которой комнате поставлены 1787-го года //РГАДА. Ф. 196. Оп. 1. Д. 1496. Л. 40–54 об.
  • Ханенківські читання. Матеріали науково-практичної конференції. — Києв: Київський університет, 2004 (В. С. Наумова. Итальянская живопись в собрании К. Г. Разумовского).
  • Петров А. Н. «Савва Чевакинский». Лениздат, 1983
  • Левинсон-Лессинг В. Ф. « История картинной галереї Эрмитажа», Л., «Искусство». 1985
  • Гос. Русский музей, каталог «Живопись 18-насчала 20 вв.», Ленинград, «Аврора». 1980