Кирка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кирка
Зображення
Код MCN 8201.30.00
CMNS: Кирка у Вікісховищі
Кирка
Кирка-мотика
Робота киркою

Ки́рка[1][2], чока́н[3]  — ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного кінця молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо.

Слово «кирка» походить або від тур. kürek («лопата», «совок», «весло»), або від грец. κερκίς («човник», «великогомілкова кістка»)[4].

Різновиди[ред. | ред. код]

Техніка безпеки при роботі з киркою[ред. | ред. код]

При недбалому ставленні або промаху киркою можна завдати надзвичайно небезпечного удару. Через досить значну масу кирки, її вістря може розтрощити кістку, завдати значних тілесних ушкоджень.

Бойове використовування[ред. | ред. код]

Кирка може слугувати зброєю. Варіант створений спеціально для військових цілей називається клевець.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Тіло Густава Кара, колишнього баварського держкомісара, що розігнав Пивний путч 1923 року[5] знайдено в лісі поблизу Мюнхена, його зарубали до смерті, ймовірно, кирками.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кирка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Кирка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  3. Чокан [Архівовано 21 Лютого 2022 у Wayback Machine.] lang.slovopedia.org.ua
  4. Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
  5. Spielvogel (1996) pp. 78-79.

Література[ред. | ред. код]