Кирка
| Кирка | |
 | |
| Код MCN |
8201.30.00  |
|---|---|
 Кирка у Вікісховищі | |
Ки́рка[1][2], чока́н[3] — ручне знаряддя у вигляді загостреного з одного кінця молотка або стрижня для подрібнення, розколювання твердих порід, льоду тощо.
Слово «кирка» походить або від тур. kürek («лопата», «совок», «весло»), або від грец. κερκίς («човник», «великогомілкова кістка»)[4].
- Кайло — двобічна кирка для кам'яного вугілля.
- Кирка-мотика — двобічна кирка, один дзьоб якої чотиригранний, другий має форму лопаточки (мотики). Уживається для робіт на ґрунті.
- Обушок — однобічна кирка
- Оскард, дзьобань — молоток для карбування жорен.
При недбалому ставленні або промаху киркою можна завдати надзвичайно небезпечного удару. Через досить значну масу кирки, її вістря може розтрощити кістку, завдати значних тілесних ушкоджень.
Кирка може слугувати зброєю. Варіант створений спеціально для військових цілей називається клевець.
Тіло Густава Кара, колишнього баварського держкомісара, що розігнав Пивний путч 1923 року[5] знайдено в лісі поблизу Мюнхена, його зарубали до смерті, ймовірно, кирками.
- ↑ Кирка // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
- ↑ Кирка // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
- ↑ Чокан [Архівовано 21 Лютого 2022 у Wayback Machine.] lang.slovopedia.org.ua
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін. — 572 с.
- ↑ Spielvogel (1996) pp. 78-79.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
|
Це незавершена стаття про інструмент, прилад або пристрій. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |