Кисіль Олександр Григорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кисіль Олександр Григорович
Кисіль Олександр Григорович.jpg
Ім'я при народженні Кисельов Олександр Григорович
Народився 15 (27) березня 1889(1889-03-27)
Красилівка
Помер 28 листопада 1942(1942-11-28) (53 роки)
радянський концентраційний табір
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяFlag of the Ukranian State.svg УНРСРСР СРСР
Діяльність письменник
Alma mater Санкт-Петербурзький державний університет

Олекса́ндр Григо́рович Кисі́ль, справжнє прізвище Кисельов (* 15 (27) березня 1889(18890327), Красилівка — нині Чернігівська область — 28 листопада 1942, у інших джерелах — 28 листопада 1937) — театральний діяч та театрознавець.

Життєпис[ред. | ред. код]

Після смерті батька жив з матір'ю, яка вчителювала по селах, потім в Чернігові. Навчався в Чернігівській гімназії, великий вплив на нього справив учитель літератури П. Дебогорій-Мокрієвич — викладав культуру мови і дикцію — родич народовольця В.Дебогорія-Мокрієвича), в часі навчання гостював у М.Коцюбинського.

По закінченні гімназії навчався в Петербурзькому університеті на словесному відділі історико-філологічного факультету, відвідував семінари академіка О. Шахматова, дипломну роботу писав під керівництвом професора С. Венгерова.

Закінчив університет 1912, працював учителем у гімназіях Санкт-Петербурга; був членом і скарбником «Благодійницького товариства видання загальнокорисних та дешевих книг для народу».

1915 в Чернігові вийшла його праця «Украинский вертеп» (перевидано в 1918). Від 1917 жив в Україні, викладав у київських гімназіях, з початку 1918 читав курс історії українського театру та драми в Київському музично-драматичному інституті ім. М.Лисенка, та на інструкторсько-режисерських курсах «Дніпросоюзу».

В 1920—1922 роках вчителював у селі Криве на Житомирщині, створив театральний гурток, був режисером і актором. Повернувшись до Києва, викладав українську мову та літературу на робітничому факультеті Київського політехнічного інституту, вів курс історії українського театру в Київському музично-драматичному інституті. Тоді ж очолював театральну секцію Інституту української мови ВУАН та працював у театральному музеї ВУАН. У часі роботи при музеї працював над розширенням його експозицій — разом з Северином Паньківським

В працях з історії українського театру писав про п'єсу Шевченка «Назар Стодоля». Є автором статті «Театр і Шевченко» — 1923.

Видані його твори —

  • «Шляхи розвитку українського театру» — 1920,
  • «Український театр» — 1925, «Книгоспілка»,
  • «Український актор Карпо Соленик» — 1925,
  • «Український театр» — 1968.

1937 року репресований, загинув у концтаборі.

Джерела та література[ред. | ред. код]