Китник піхвястий
| Китник піхвястий | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Злакові (Poaceae) |
| Підродина: | Мітлицевидні (Pooideae) |
| Рід: | Китник (Alopecurus) |
| Вид: | A. vaginatus
|
| Біноміальна назва | |
| Alopecurus vaginatus | |
Китник піхвястий[1], китник піхвовий[2] (Alopecurus vaginatus) — вид рослин із родини злакових (Poaceae).
Біоморфологічна характеристика[ред. | ред. код]
Багаторічник. Стебла прямовисні, 18–40 см завдовжки, поодинокі або росте пучками. Кореневища видовжені. Листки переважно базальні. Листові піхви на поверхні голі. Язичок листка 0.5–2 мм завдовжки. Листові пластинки ниткоподібні, плоскі чи звивисті; 1–15 см завдовжки, 1–2 мм ушир; поверхня шорсткувата, шорстка адаксіально; верхівка загострена. Суцвіття — довгаста, яйцеподібна чи куляста волоть, 1.4–2.5 × 0.7–1.3 см. Колосочки містять 1 родючу квіточку, довгасті, стиснуті збоку, 3–4.5 мм завдовжки. Колоскові луски схожі, еліптичні, 3–4.5 мм завдовжки, 1-кілеві, 3-жилкові, з гострою верхівкою, 1-остюкові; остюк 0.6–1.8 мм. Родюча лема довгаста, 3–4.5 мм завдовжки, кілеві, 5-жилкові, з урізаною верхівкою. Палея 1-жилкова; 1-кілева[3][2].
Середовище проживання[ред. | ред. код]
Ареал простягається від Криму й Туреччини до західного Пакистану — Крим, азійська Туреччина, Північний Кавказ, Азербайджан, Грузія, Іран, Ірак, Сирія, Палестина, Афганістан, зх. Пакистан[3][4].
В Україні вид росте на сухих кам'янистих гірських схилах — у гірському Криму (включаючи передгір'я та ПБК), часто; у сх. ч. Керченського півострова порівняно рідко[2].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Alopecurus vaginatus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 450.
- ↑ а б Alopecurus vaginatus. Plants of the World Online. Kew Science. Архів оригіналу за 20 Лютого 2022. Процитовано 21.02.2022. (англ.)
- ↑ Alopecurus vaginatus. Catalogue of Life. Архів оригіналу за 20 Лютого 2022. Процитовано 21.02.2022. (англ.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||