Класифікація природних вод за мінералізацією

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Класифікація природних вод за мінералізацією  — розподіл природних вод за мінералізацією (за сумою іонів, що встановлені у воді хімічним аналізом).

Класифікація природних вод за мінералізацією О. О. Алекіна[ред. | ред. код]

О. О. Алекін (1970) запропонував такий поділ природних вод за мінералізацією:

  1. прісні — менше 1 ‰;
  2. солонуваті — 1-25 ‰;
  3. солоні — 25-50 ‰;
  4. розсоли — понад 50 ‰.

Існують градації мінералізації води й у вужчих межах, щодо певних водних об'єктів або районів. Така класифікація дає змогу провести розподіл природних вод в загальних рисах, не враховуючи особливостей відносного іонного складу. Однак урахування мінералізації води необхідне, тому ця класифікація повинна доповнювати класифікації, що основані на інших принципах. Важливо знати, що згідно нормативних вимог[1] мінералізація води джерел питного господарсько-питного водопостачання не повинна перевищувати 1000 мг/дм³ (1 г/дм³, 1 ‰), але за дефіциту прісної води в регіоні може бути 1500 мг/дм³ (1,5 г/дм³) — за погодженням з головним санітарним лікарем відповідної адміністративної території України.

Класифікація природних вод за мінералізацією В. К. Хільчевського[ред. | ред. код]

В. К. Хільчевським (2003) була розроблена класифікація природних вод за мінералізацією[2], в якій значною мірою враховані сучасні практичні та екологічні вимоги до якості вод, їх використання та охорони, а також значний досвід детального вивчення хімічного складу природних вод України:[3]

  • дуже прісні — менше 0,1 г/дм³;
  • помірно прісні — 0,1 — 0,6 г/дм³;
  • прісні з підвищеною мінералізацією — 0,6 — 1,0 г/дм³;
  • слабосолоні — 1,0 — 3,0 г/дм³;
  • середьосолоні — 3,0 −15,0 г/дм³;
  • солоні — 15,0 — 35,0 г/дм³;
  • сильносолоні −35 — 50 г/дм³;
  • розсоли — понад 50 г/дм³.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Державні санітарні норми та правила «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» (ДСанПіН 2.2.4-171-10). Архів оригіналу за 19 Січня 2015. Процитовано 19 Січня 2015. 
  2. Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Основи гідрохімії: [Архівовано 27 Серпня 2021 у Wayback Machine.] Підручник. — К.: Ніка-Центр, 2012. — 312 с. — ISBN 978-966-521-559-2
  3. Горєв Л. М., Пелешенко В. І., Хільчевський В. К. Гідрохімія України. К.: Вища школа, 1995. — 307 с. ISBN 5-11-004522-4

Література[ред. | ред. код]