Княжа гора (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Княжа

49°04′10″ пн. ш. 23°24′51″ сх. д. / 49.06944° пн. ш. 23.41417° сх. д. / 49.06944; 23.41417
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Flag of Ukraine.svg Україна, Львів
Система Львівське плато
Тип ерозійно-денудаційний
Княжа. Карта розташування: Україна
Княжа
Княжа
Княжа (Україна)


Княжа гора — один з пагорбів у місті Львові. Після реконструкції в 1830-х роках становить одне ціле з теперішньою Замковою горою.

Опис, коротка історія[ред. | ред. код]

Грот
  • За версією, Івана Крип'якевича (1930-х років), що підтверджує панорама Гоґенберґа, стара Княжа гора розташовувалась із заходу Замкової гори. На давніх малюнках мала вигляд стіжка. Верх був між теперішнім будинком садівника і штучною печерою — гротом теперішньої нижньої тераси парку «Високий Замок», був значно вищим — рівень над штучною печерою.
  • Східний схил спадав до вулиці Замкової, де була нижча частина тодішнього міста, призначена на оселі. Укріплення біля гори, які складалися з валів, частоколів, оточували її півколом; спадали десь до теперішньої вулиці Б. Хмельницького (колись Жовківської). Точні відомості про вигляд укріплень відсутні. Посеред укріплень був княжий двір.
  • Мала оборонне значення через стрімкі схили.
« На верху гори стояли головні укріплення княжого міста, високий город, або т. зв. дитинець. »
  • Між нею та сусідньою Замковою горою йшов глибокий, стрімкий яр. Для його засипання в 1830-х роках взяли землю з Княжої Гори. На горі стояв дерев'яний Княжий замок, збудований під керівництвом галицько-волинського князя Лева Даниловича — перша фортеця Львова. Цієї думки дотримувався також Мечислав Орлович.[1] Після захоплення та спалення Львова 1340 року військами польського короля Казимира III (забрав княжі скарби з княжого двору під горою[2]) був спалений, не відбудовувався.
« Довгі часи гора стояла порожня, без рослинності. Якийсь час залишилася пам'ять, що був тут княжий замок, бо в XV ст. гора мала назву Горай, що означає, мабуть, замок, – таких Гораїв є багато у північно-східній частині Галичини. »

У XVII ст. мала назву «Лиса Гора» (лат. Mons Calvus), або «Кальварія». Потім на Княжій горі поставили хрест, побожні містяни ходили сюди на прощі. У хрест в 1605 році під час бурі вдарила блискавка.

  • Прихильники краси міста в 18351839 роках обсадили гору деревами, кущами. Було облаштовано на горі доріжки для прогулянок (проходів). 15 серпня 1841 року було збудовано штучну печеру, левів із гербами міщанських родин для її прикрашення взяли зі старої ратуші. 1845-го на терасі, яка з'явилася після засипання яру (з боку Княжої гори) між Замковою та Княжою, збудували кав'ярню, пізніше будиночок садівника.
  • Буря близько 1900 року значно знищила старі дерева на горі. Квітник на Княжій Горі славився «… гарними рожами, півоніями й іншими квітами».
  • Під час земляних робіт 1900 року віднайдено підземний хід завширшки й заввишки півтора метра, який вів від Княжої Гори впоперек через вулиці Татарську, Б. Хмельницького і виходив на вул. Гайдамацьку (колись — Бальонову; час походження переходу невідомий).

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Lwów-Warszawa, 1925. — 276 s. — S. 15. (пол.)
  2. Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові… — С. 14.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Крип'якевич І. П. Історичні проходи по Львові. — Львів : Каменяр, 1991. — 168 с. — С. 11—15. — ISBN 5-7745-0316-X.
  • Львів (туристичний путівник). — Львів : Центр Європи, 1999. — С. 90—91.

Посилання[ред. | ред. код]