Лев Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лев I Данилович
Lev Danylovich of Halych.PNGЛев Данилович на фоні Львова
Князь Перемиський
1240 — 1269
Попередник: уділ утворено
Наступник: вернулось в склад Галицького князівства
Князь Белзький
1245 — 1269
Попередник: Данило Романович
Наступник: Юрій Львович
Князь Галицький
1264 — 1301
Попередник: Данило Романович
Наступник: Юрій Львович
 
Народження: бл. 1226
Смерть: бл. 1301
Львів
Хрещене ім'я: Онуфрій
Династія: Рюриковичі (Романовичі)
Батько: Данило Галицький
Мати: Анна Мстиславна
Дружина: Констанція Угорська
Діти: Юрій, Анастасія, Соломія

Медіафайли у Вікісховищі?

Лев I Дани́лович (бл.1228 — бл.1301) — князь перемишльський (бл. 1240—1269), белзький (після 1245—1269) і галицький (1264—бл. 1301), претендував на литовську (1269) та польську (1289) спадщину, здобув володіння на Закарпатті та Люблінську землю. Другий син короля Данила Романовича і Анни Мстиславівни. У західноєвропейських джерелах називається Королем Русі, хоча в руських джерела ніколи так не титулувався[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

У 1240 році разом з батьком був в Угорському королівстві, де Данило шукав союзників проти монголо-татар.

Військово-політичну діяльність князь Лев Данилович розпочав ще за життя свого батька, беручи участь у всіх його походах. 1244 року був у війську Данила, яке зазнало невдачі у битві проти претендента на галицький престол князя Ростислава Михайловича на р. Січниці, лівій притоці Вишні у Перемишльській землі.

Взяв участь у битві під Ярославом 1245 року, у якій війська Данила Галицького розбили Ростислава Михайловича.

У 1247 році (за іншими даними, в 12511252) для зміцнення союзу з Угорським королівством Данило Романович одружив його з донькою Бели IV Констанцією. Можливо, на знак цієї події було засновано місто Львів, назване іменем Лева Даниловича.

1249 року брав участь у поході на Слонім в ході втручання галицько-волинських військ в литовські усобиці на стороні князя Товтивіла.

У 12521254 роках разом з батьком воював з монголо-татарським баскаком Куремсою.

В цей ж час, 1252 року, здійснив похід у чеські землі на підтримку брата Романа в ході війни за австрійську спадщину Бабенбергів.

Зимою 1253—1254 року очолив похід у ятвязьку землю проти князя Стекинта. В ході цієї війни з наказу Данила швидким маршем перекидує військо до Бакоти і приводить до покори боярина Милія, який став ординським баскаком.

Наступної зими здійснив каральний похід у Болохівську землю, князі якої як ординські данники підтримали Куремсу (Коренцу) у верхів'я Південного Бугу.

У кінці 1255 року вирушив до Новогрудка на допомогу братові Роману, який претендував на литовський престол, після чого розбив ятвягів.

Самостійне правління[ред. | ред. код]

Після смерті короля Данила у 1264 р. в додачу до Перемишльського князівства отримав також Галицьке та Белзьке[2]. Як виглядає, верховним князем Руського Королівства тоді був Василько.

У 1267 році великий князь литовський Войшелк передав литовський престол Левовому братові Шварну, який був його швагром, а сам постригся в монахи у одному з монастирів Галичини. Згодом Лев покликав Войшелка погостювати та вбив під час сварки, ймовірно через те що останній зробив своїм наступником Шварна а не його. Після цього стосунки між литовськими та руськими князями значно погіршились і вилились у спустошливі війни.

Проте 1269 року помер Шварно Данилович і Лев успадкував Холм і Дорогочин, та передав останні своєму сину Юрію. В цей же час здійснив невдалу спробу утвердитись у Литві в якій Шварно був великим князем був. 1270 року помер Василько Романович, який, здається, перед смертю пішов у монахи, і відтоді Лев, як старший з Романовичів де-факто став верховним князем Галицько-Волинського князівства.

Лев не був коронований Папською короною, адже в Золотій Орді на той час зміцнів темник Ногай, який відновив владу золото-ординських ханів над Галицько-Волинським князівством. Свій вплив в Орді Ногай зберігав до самої смерті в 1300 році. Упродовж всього часу Лев залишався васалом Орди і навряд чи міг коронуватися.

За деякими даними, Лев у 1272 році переніс свою столицю до Львова. Згідно з хронікою Бартоломея Зиморовича та іншими давніми документами[якими?], Лев близько 1271 року відбудував Львів, спорудивши Високий замок, навіть перебув у ньому холодну зиму, але наступного року переніс резиденцію в новозбудований Низький замок на березі Полтви.

У 12721273 роках разом з братом Мстиславом та володимирським полком Володимира Васильковича втрутився у польську міжусобицю на боці свояка, Болеслава V Сором`язливого. Тоді ж об'єднанні галицько-волинські полки виступили проти ятвягів та взяли їхнє місто Злину, після чого з ятвягами був укладений мир.

Весною 1275 року війська литовського князя Тройдена спустошила Дорогочин. У відповідь на це в кінці того ж року Лев організував великий похід проти литовців, у якому крім галицько-волинського війська взяли участь брянський князь Роман Михайлович з сином Олегом, смоленський князь Гліб Ростиславич, турово-пінські князі та татари очолювані воєводою Ягурчином. Під час походу Лев разом з татарами здобув Новогрудок не дочекавшись підходу основних сил союзників. Через це останні відмовились продовжувати війну та вернулись в свої уділи.

В кінці 1277 р. послав загін під керівництвом свого сина Юрія у новий похід проти Литви, організований татарами, який закінчився невдалою облогою Гродна.

Після смерті краківського князя Болеслава V Сором'язливого (1279), одруженого з Кунегундою Угорською — сестрою його дружини Констанції, в союзі з чеським королем Вацлавом II намагався здобути Краків. Підтримуючи в боротьбі за краківський престол Болеслава II Мазовецького (сина сестри Предслави), вів тривалу війну з польським князем Лешком II Чорним. В кінці 1279 — на початку 1280 за підтримки татар та інших Романовичів здійснив похід на Польщу в ході якого русько-татарські сили спустошили околиці Сандомира, проте були розбиті поляками у битві під Гозліцами зазнавши значних втрат.

У 1281 році приєднав жупу Берег та інші володіння на Закарпатті до своїх земель.

1282 року брав участь у поході Ногая в Угорщину.

1285 року в союзі з Володимиром Васильковичем та литвою воював проти мазовецького князя Болеслава Земовитовича. 1287 року ходив на Польщу в складі татарської армії Телебуги.

1289 року Лев знову вирядився на Краків, тепер підтримуючи кандидатуру Болеслава Земовитовича, і проти його суперників ходив аж у Сілезію. У цій війні Лев частково досягнув своєї мети — зайняв Люблінську землю, яка до 1302 р. залишалася при Галицькому князівстві. Під час цих подій Лев увійшов у близьке порозуміння з чеським королем Вацлавом ІІ: «держав з ним велику дружбу і склав з ним мир до кінця життя»

Остання згадка про Лева в джерелах — друга зустріч з Вацлавом ІІ в Брно 1299 року.

Лев підтримував союзні стосунки із Золотою Ордою, в його підпорядкуванні знаходився й Київ, а сам він носив титул Великого князя Київського[джерело?].

Смерть і поховання[ред. | ред. код]

Докладав багато зусиль до створення Галицької митрополії, яка постала 1303 року, вже за короля Юрія I Львовича.

За легендою, похований у Онуфріївському монастирському храмі, що у селі Лаврів (Старосамбірський район, Львівська область).[3]

Сім'я і діти[ред. | ред. код]

ДружинаКонстанція Угорська, дочка угорського короля Бели IV.

Діти:

  1. Юрій Львович (24 квітня 1252 — 1308 або 1315) — галицько-волинський князь (1301—1308), титулувався королем Русі.
  2. Анастасія Львівна (? — 12 березня 1335) — дружина Куявського князя Земовита Добжинського (пом.1312)
  3. Святослава Львівна (?—1302) — монахиня ордену кларисок.

Генеалогічне дерево[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізяслав II Мстиславич
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав Ізяславич, князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
?
 
 
 
 
 
 
 
Роман Мстиславич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Болеслав III Кривовустий
 
 
 
 
 
 
 
Аґнєшка Болеславівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Соломія фон Берг[en]
 
 
 
 
 
 
 
Данило Галицький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Андронік Дука Ангел
 
 
 
 
 
 
 
Ісаак II Ангел
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єфросинія Кастамонітіссе
 
 
 
 
 
 
 
Єфросинія-Анна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ірина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Лев Данилович
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ростислав I Мстиславич
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав Ростиславич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав Удатний
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гліб Ростиславич
 
 
 
 
 
 
 
Теодозія Рязанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єфросинія Переяславська
 
 
 
 
 
 
 
Анна Мстиславівна Новгородська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Котян
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Котянівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
?
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • На честь нього названа Вулиця Князя Лева у місті Львів.
  • На честь нього названа Перша міська клінічна лікарня імені Князя Лева у місті Львів
  • На честь нього названо 71 курінь УПЮ імені князя Лева.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Войтович Л. Королівство Русі: факти і міфи… — С. 66.
  2. Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. — Київ: Наукова думка, 1984. — С. 105.
  3. Таємниця могили князя Лева Даниловича zik.ua 11.11.2018

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Войтович Л. Королівство Русі: факти і міфи // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць. — 2003. — Вип. VII. — С. 63—71.
  • Войтович Л. Лев Данилович, князь галицько-волинський (бл. 1225 — бл. 1301). — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2014. — 314 с.
  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
  • Котляр М. Ф. Лев Данилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 72. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Котляр М. Ф. Лев І Данилович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-X.
  • Лев Данилович // Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
  • Рад. енциклопедія історії України. — К., 1969. — Т. 2.

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник
Василько Романович
Шварно Данилович
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1269-1301
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Юрій I Львович
Попередник
Всеволод Олександрович
Coat of Arms of Belz Principality.svg Князь Белзький
1245-1269
Coat of Arms of Belz Principality.svg Наступник
Юрій I Львович
Попередник
Шварно Данилович
Alex K Halych 2.svg Князь галицький
1269-1301
Alex K Halych 2.svg Наступник
Юрій I Львович
Попередник
Ярослав Ярославич
Alex K Kievan Rus..svg Великий князь Київський
1271-1301
Alex K Kievan Rus..svg Наступник
Іван-Володимир Іванович
Попередник
Мстислав Данилович
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
1292-1301
Alex Volhynia.svg Наступник
Юрій I Львович