Лев Данилович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лев I Данилович
Regis Rusie, Princeps Ladimerie
Lev Danylovich of Halych.PNG
Лев Данилович, на фоні — м.Львів
Король Русі
Правління 1264-1301
Коронація 1264
Попередник Данило І
Наступник Юрій I Львович
Інші титули Великий князь Київський
Князь галицький
Князь володимирський
Біографічні дані
Імена Іван
Народження 1228(1228)
Смерть 1301(1301)
Дружина Констанція Угорська
Діти Юрій
Династія Рюриковичі
Рід Романовичі
Батько Данило Романович
Мати Анна Мстиславівна
Alex K Halych-Volhynia.svg
Медіафайли у Вікісховищі?

Лев I Дани́лович (бл.1228 — бл.1301) — король Русі (1269-1301), Великий князь Київський (1271-1301), князь перемишльський (бл. 1240—1269), белзький (після 1245—1269) і галицький (1264—бл. 1301), претендував на литовську (1269) та польську (1289) спадщину, здобув володіння на Закарпатті та Люблінську землю. Другий син короля Данила Романовича і Анни Мстиславівни. У західноєвропейських джерелах називається Королем Русі. Карбував власну монету з написом: "“Лев І, король Русі”. [1].

Біографія[ред. | ред. код]

Ранні роки[ред. | ред. код]

У 1240 році разом з батьком був в Угорському королівстві, де Данило шукав союзників проти монголо-татар.

Військово-політичну діяльність князь Лев Данилович розпочав ще за життя свого батька, беручи участь у всіх його походах. 1244 року був у війську Данила, яке зазнало невдачі у битві проти претендента на галицький престол князя Ростислава Михайловича на р. Січниці, лівій притоці Вишні у Перемишльській землі.

Взяв участь у битві під Ярославом 1245 року, у якій війська Данила Галицького розбили Ростислава Михайловича.

У 1247 році (за іншими даними, в 12511252) для зміцнення союзу з Угорським королівством Данило Романович одружив його з донькою Бели IV Констанцією. Можливо, на знак цієї події було засновано місто Львів, назване іменем Лева Даниловича.

1249 року брав участь у поході на Слонім в ході втручання галицько-волинських військ в литовські усобиці на стороні князя Товтивіла.

У 12521254 роках разом з батьком воював з монголо-татарським баскаком Куремсою.

В цей ж час, 1252 року, здійснив похід у чеські землі на підтримку брата Романа в ході війни за австрійську спадщину Бабенбергів.

Зимою 1253—1254 року очолив похід у ятвязьку землю проти князя Стекинта. В ході цієї війни з наказу Данила швидким маршем перекидує військо до Бакоти і приводить до покори боярина Милія, який став ординським баскаком.

Наступної зими здійснив каральний похід у Болохівську землю, князі якої як ординські данники підтримали Куремсу (Коренцу) у верхів'я Південного Бугу.

У кінці 1255 року вирушив до Новогрудка на допомогу братові Роману, який претендував на литовський престол, після чого розбив ятвягів.

Самостійне правління[ред. | ред. код]

Після смерті короля Данила у 1264 р. в додачу до Перемишльського князівства отримав також Галицьке та Белзьке[2]. Як виглядає, верховним князем Руського Королівства тоді був Василько.

У 1267 році великий князь литовський Войшелк передав литовський престол Левовому братові Шварну, який був його швагром, а сам постригся в монахи у одному з монастирів Галичини. Згодом Лев покликав Войшелка погостювати та вбив під час сварки, ймовірно через те що останній зробив своїм наступником Шварна а не його. Після цього стосунки між литовськими та руськими князями значно погіршились і вилились у спустошливі війни.

Проте 1269 року помер Шварно Данилович і Лев успадкував Холм і Дорогочин, та передав останні своєму сину Юрію. В цей же час здійснив невдалу спробу утвердитись у Литві в якій Шварно був великим князем був. 1270 року помер Василько Романович, який, здається, перед смертю пішов у монахи, і відтоді Лев, як старший з Романовичів де-факто став верховним князем Галицько-Волинського князівства.

Лев не був коронований Папською короною, адже в Золотій Орді на той час зміцнів темник Ногай, який відновив владу золото-ординських ханів над Галицько-Волинським князівством. Свій вплив в Орді Ногай зберігав до самої смерті в 1300 році. Упродовж всього часу Лев залишався васалом Орди і навряд чи міг коронуватися.

За деякими даними, Лев у 1272 році переніс свою столицю до Львова. Згідно з хронікою Бартоломея Зиморовича та іншими давніми документами[якими?], Лев близько 1271 року відбудував Львів, спорудивши Високий замок, навіть перебув у ньому холодну зиму, але наступного року переніс резиденцію в новозбудований Низький замок на березі Полтви.

У 12721273 роках разом з братом Мстиславом та володимирським полком Володимира Васильковича втрутився у польську міжусобицю на боці свояка, Болеслава V Сором`язливого. Тоді ж об'єднанні галицько-волинські полки виступили проти ятвягів та взяли їхнє місто Злину, після чого з ятвягами був укладений мир.

Весною 1275 року війська литовського князя Тройдена спустошила Дорогочин. У відповідь на це в кінці того ж року Лев організував великий похід проти литовців, у якому крім галицько-волинського війська взяли участь брянський князь Роман Михайлович з сином Олегом, смоленський князь Гліб Ростиславич, турово-пінські князі та татари очолювані воєводою Ягурчином. Під час походу Лев разом з татарами здобув Новогрудок не дочекавшись підходу основних сил союзників. Через це останні відмовились продовжувати війну та вернулись в свої уділи.

В кінці 1277 р. послав загін під керівництвом свого сина Юрія у новий похід проти Литви, організований татарами, який закінчився невдалою облогою Гродна.

Після смерті краківського князя Болеслава V Сором'язливого (1279), одруженого з Кунегундою Угорською — сестрою його дружини Констанції, в союзі з чеським королем Вацлавом II намагався здобути Краків. Підтримуючи в боротьбі за краківський престол Болеслава II Мазовецького (сина сестри Предслави), вів тривалу війну з польським князем Лешком II Чорним. В кінці 1279 — на початку 1280 за підтримки татар та інших Романовичів здійснив похід на Польщу в ході якого русько-татарські сили спустошили околиці Сандомира, проте були розбиті поляками у битві під Гозліцами зазнавши значних втрат.

У 1281 році приєднав жупу Берег та інші володіння на Закарпатті до своїх земель.

1282 року брав участь у поході Ногая в Угорщину.

1285 року в союзі з Володимиром Васильковичем та литвою воював проти мазовецького князя Болеслава Земовитовича. 1287 року ходив на Польщу в складі татарської армії Телебуги.

1289 року Лев знову вирядився на Краків, тепер підтримуючи кандидатуру Болеслава Земовитовича, і проти його суперників ходив аж у Сілезію. У цій війні Лев частково досягнув своєї мети — зайняв Люблінську землю, яка до 1302 р. залишалася при Галицькому князівстві. Під час цих подій Лев увійшов у близьке порозуміння з чеським королем Вацлавом ІІ: «держав з ним велику дружбу і склав з ним мир до кінця життя»

Остання згадка про Лева в джерелах — друга зустріч з Вацлавом ІІ в Брно 1299 року.

Лев підтримував союзні стосунки із Золотою Ордою, в його підпорядкуванні знаходився й Київ, а сам він носив титул Великого князя Київського[джерело?].

Смерть і поховання[ред. | ред. код]

Докладав багато зусиль до створення Галицької митрополії, яка постала 1303 року, вже за короля Юрія I Львовича.

За легендою, похований у Онуфріївському монастирському храмі, що у селі Лаврів (Старосамбірський район, Львівська область).[3]

Сім'я і діти[ред. | ред. код]

ДружинаКонстанція Угорська, дочка угорського короля Бели IV.

Діти:

  1. Юрій Львович (24 квітня 1252 — 1308 або 1315) — галицько-волинський князь (1301—1308), титулувався королем Русі.
  2. Анастасія Львівна (? — 12 березня 1335) — дружина Куявського князя Земовита Добжинського (пом.1312)
  3. Святослава Львівна (?—1302) — монахиня ордену кларисок.

Генеалогічне дерево[ред. | ред. код]

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ізяслав II Мстиславич
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав Ізяславич, князь Київський
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
?
 
 
 
 
 
 
 
Роман Мстиславич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Болеслав III Кривовустий
 
 
 
 
 
 
 
Аґнєшка Болеславівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Соломія фон Берг[en]
 
 
 
 
 
 
 
Данило Галицький
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Андронік Дука Ангел
 
 
 
 
 
 
 
Ісаак II Ангел
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єфросинія Кастамонітіссе
 
 
 
 
 
 
 
Єфросинія-Анна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ірина
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Лев Данилович
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Ростислав I Мстиславич
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав Ростиславич
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Мстислав Удатний
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Гліб Ростиславич
 
 
 
 
 
 
 
Теодозія Рязанська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Єфросинія Переяславська
 
 
 
 
 
 
 
Анна Мстиславівна Новгородська
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Котян
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
Марія Котянівна
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
?
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • На честь нього названа Вулиця Князя Лева у місті Львів.
  • На честь нього названа Перша міська клінічна лікарня імені Князя Лева у місті Львів
  • На честь нього названо 71 курінь УПЮ імені князя Лева.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Галицько-Волинська держава за наступників Данила Галицького… 
  2. Крип’якевич І. П. Галицько-Волинське князівство. — Київ: Наукова думка, 1984. — С. 105.
  3. Таємниця могили князя Лева Даниловича zik.ua 11.11.2018

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Войтович Л. Королівство Русі: факти і міфи // Дрогобицький краєзнавчий збірник. Збірник наукових праць. — 2003. — Вип. VII. — С. 63—71.
  • Войтович Л. Лев Данилович, князь галицько-волинський (бл. 1225 — бл. 1301). — Львів : Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України, 2014. — 314 с.
  • Гайдай Л. Історія України в особах, термінах, назвах і поняттях. — Луцьк : Вежа, 2000.
  • Котляр М. Ф. Лев Данилович // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 72. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  • Котляр М. Ф. Лев І Данилович // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К. : Знання України, 2004 — Т. 1. — 760 с. — ISBN 966-316-039-X.
  • Лев Данилович // Довідник з історії України. За ред. І. Підкови та Р. Шуста. — К. : Генеза, 1993.
  • Рад. енциклопедія історії України. — К., 1969. — Т. 2.

Посилання[ред. | ред. код]


Попередник
Василько Романович
Шварно Данилович
Alex K Halych-Volhynia.svg Король Русі
1269-1301
Alex K Halych-Volhynia.svg Наступник
Юрій I Львович
Попередник
Всеволод Олександрович
Coat of Arms of Belz Principality.svg Князь Белзький
1245-1269
Coat of Arms of Belz Principality.svg Наступник
Юрій I Львович
Попередник
Шварно Данилович
Alex K Halych 2.svg Князь галицький
1269-1301
Alex K Halych 2.svg Наступник
Юрій I Львович
Попередник
Ярослав Ярославич
Alex K Kievan Rus..svg Великий князь Київський
1271-1301
Alex K Kievan Rus..svg Наступник
Іван-Володимир Іванович
Попередник
Мстислав Данилович
Alex Volhynia.svg Князь володимирський
1292-1301
Alex Volhynia.svg Наступник
Юрій I Львович