Ковнацький Олександр Людвігович
| Ковнацький Олександр Людвігович | |
|---|---|
 Старший сержант | |
| Загальна інформація | |
| Народження |
16 вересня 1977 с. Кошелівка, Пулинська громада, Житомирська область |
| Смерть |
3 жовтня 2022 (45 років) Харківська область |
| Громадянство |
 Україна |
| Військова служба | |
| Приналежність |
Україна |
| Вид ЗС |
 Збройні сили |
| Рід військ |
 ДШВ |
| Формування | |
| Війни / битви | |
| Нагороди та відзнаки | |
 | |
Ковнацький Олександр Людвігович (нар. 16 вересня 1977 — 3 жовтня 2022) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєвий шлях[ред. | ред. код]
Олександр Ковнацький народився у багатодітній сім'ї, в селі Кошелівка, що в Пулинській громаді. Там закінчив місцеву школу.[1][2]
«Пам'ятаю його як колишнього свого учня. Я тоді директором школи був, у якій він навчався. Сашко такою світлою людиною був. Тихий, спокійний, врівноважений, відповідальний. Про таких, як він, кажуть просто — добряк. Я ніколи від нього не почув, та й не тільки я, а всі, хто його знав, чогось такого грубого, поганого. Завжди хотів усім допомоги. Як батько він хотів щось зробити для своїх дітей. Щоб вони жили краще, мали гарне і перспективне майбутнє. Вважав це своїм обов'язком. Мені про це говорив, коли ми бачилися востаннє, незадовго до його загибелі» — згадував його вчитель, Станіслав Климчук[2][3].
Продовжив здобувати освіту в Центрі професійно-технічної освіти м. Житомира, на професії «Будівельник».
24 лютого 2022 року пішов добровольцем до ЗСУ. Літом отримав поранення, проходив лікування в Житомирському військовому госпіталі, після одужання — повернувся на фронт[3][2].
В кінці вересня 2022 року в боях на Ізюмському напрямку, танк, в якому перебував Олександр Ковнацький, підірвався на міні, сам же він отримав тяжке поранення. 10 днів пробув в тяжкому стані та 3 жовтня 2022 року помер не приходячи до тями. У військового залишилися дружина, донька та син.[4][5]
07 жовтня 2022 року похований в Житомирі, на Корбутівському цвинтарі.[6]
Нагороди[ред. | ред. код]
Указом Президента України №21/2023 від 13 січня 2023 року, нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня посмертно[7]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Наші випускники % ⋆ Центр професійно-технічної освіти міста Житомира. Центр професійно-технічної освіти міста Житомира (укр.). Процитовано 29 січня 2023.
- ↑ а б в Був поранений, повернувся на передову – в Житомирі попрощалися із добровольцем Олександром Ковнацьким.
- ↑ а б На війні загинув виходець із Кошелівки Олександр Ковнацький - Pulyny.news (укр.). 5 жовтня 2022. Процитовано 13 жовтня 2022.
- ↑ На щиті повернувся Герой: Житомир прощається з воїном, що боронив Україну | Журнал Житомира. zhzh.com.ua (укр.). Процитовано 13 жовтня 2022.
- ↑ У вічній скорботі залишились: дружина, двоє дітей, — Житомир попрощався з Героєм. 0412.ua - Сайт міста Житомира (укр.). Процитовано 13 жовтня 2022.
- ↑ ЖМР. Telegram. Процитовано 13 жовтня 2022.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №21/2023 Про відзначення державними нагородами України.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |