Кожному за працею

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Фердинанд Лассаль (праворуч) та його критик Карл Маркс

Кожному за працею — принцип розподілу, який, згідно з поглядами теоретиків соціалізму та комунізму, встановиться в економіці першої фази комунізму — соціалізму, до його переходу в другу фазу — повного комунізму. Принцип розподілу праці полягає в тому, що кожен учасник економічних відносин отримує матеріальні блага відповідно до його внеску в сукупний суспільний продукт.

Фраза приписується французькому соціалісту Анрі де Сен-Сімону та вперше опублікована у книзі Сент-Амана Базара «Виклад вчення Сен-Сімона» (1829—1830). Фраза набула широкого поширення завдяки французькому анархісту та економісту П'єру-Жозефу Прудону, який широко використав її у своїх працях[1].

Цей принцип було покладено за основу визначення соціалізму, висунутого домарксистськими соціалістами: послідовниками Девіда Рікардо, соціальними анархістами, демократичними соціалістами.

Визначення та мета[ред. | ред. код]

У різних формах ідея розподілу праці висловлювалася багатьма учасниками робітничого руху, починаючи від Фердинанда Лассаля та Євгена Дюрінга і закінчуючи Левом Троцьким. Однак як основний елемент соціалізму цей принцип був затверджений Володимиром Леніним під враженням статті Карла Маркса «Критика Готської програми»[2].

Лібертарні соціалісти, такі як американський анархіст Бенджамін Такер, вважали соціалізм системою, за якої працівник отримує повний результат своєї праці, щоб виключити експлуатацію та «незароблений» дохід, який присвоюється капіталістами. Робітники з більшою продуктивністю праці повинні отримувати більший дохід, ніж робітники із середньою та малою продуктивністю. Крім того, більший дохід повинні отримувати робітники, зайняті важчою, кваліфікованішою, інтенсивнішою, небезпечнішою працею. Метою такого розподілу, як пізніше стверджував Лев Троцький[3], полягала у стимулюванні продуктивності праці. За Марксом, цей принцип зживе себе як пережиток капіталізму, коли праця стане звичкою, потребою, джерелом морального задоволення, а матеріальні блага стануть доступними удосталь.

«Критика Готської програми»[ред. | ред. код]

Перш за все принцип розподілу праці базується на капіталістичних принципах управління економікою, де винагорода за працю залежить від кількості виробленого продукту. Однак при капіталізмі засоби виробництва належать меншості капіталістів, які самі не виробляють продукт, але надають частину продукту, виробленого іншими. Стверджується, що при соціалізмі таке присвоєння буде неможливим, оскільки кошти виробництва будуть усуспільнені.

У статті «Критика Готської програми», критикуючи погляди Фердинанда Лассаля, Маркс розвиває цю концепцію. Згідно з поглядами Лассаля, результати праці повинні повністю і з рівним правом належати членам суспільства, проте Маркс стверджує, що це неможливо, тому що частина коштів має витрачатися на утримання громадських інститутів[4]. Він пояснює, що соціалізм є першою фазою комуністичного суспільства, яка виростає з капіталізму, тому в економічній, політичній, моральній та інтелектуальній сферах соціалізм буде обтяжений «рідними плямами» капіталізму. Тому те, що працівник отримує за свою працю відповідає — після всіх відрахувань — тому, що він дав:

Те, що він дав суспільству, становить його індивідуальний трудовий пай. Наприклад, громадський робочий день є сумою індивідуальних робочих годин; індивідуальний робочий час кожного окремого виробника - це доставлена ним частина громадського робочого дня, його частка у ньому. Він отримує від суспільства квитанцію в тому, що їм доставлено таку кількість праці (за вирахуванням його праці на користь громадських фондів), і за цією квитанцією він отримує з громадських запасів таку кількість предметів споживання, на яку витрачено стільки ж праці. Та сама кількість праці, яку він дав суспільству в одній формі, він отримує назад в іншій формі.

У наступному абзаці Карл Маркс пояснює, як ця система обміну співвідноситься з капіталістичною системою обміну:

Тут, очевидно, панує той самий принцип, який регулює обмін товарів, оскільки останній є "обміном рівних цін". Зміст і форма тут змінилися, тому що за обставин, що змінилися, ніхто не може дати нічого, крім своєї праці, і тому, що, з іншого боку, у власність окремих осіб не може перейти ніщо, крім індивідуальних предметів споживання. Але що стосується розподілу останніх між окремими виробниками, то тут панує той же принцип, що і при обміні товарними еквівалентами: "відома кількість праці в одній формі обмінюється на рівну кількість праці в іншій".

Карл Маркс стверджував, що це розумно і необхідно, проте коли суспільство перейде до вищої стадії комуністичної формації і праця стане головною життєвою потребою людини, розподіл зміниться відповідно до комуністичного принципу «кожен за здібностями, кожному за потребами».

Подальший розвиток марксистських поглядів[ред. | ред. код]

У книзі «Держава та революція» Володимир Ленін порушив багато нагальних проблем комуністичного руху, захищаючи його чистоту від нападок «опортуністів» та «реформістів». Ця робота дуже важлива для розуміння поглядів комуністів на «першу стадію комуністичного суспільства» (соціалізм) у порівнянні з вищою стадією (власне комунізмом). У відповідях ці питання Ленін спирається на класичні роботи Маркса.

При описі соціалістичного суспільства він повертається до статті Карла Маркса «Критика Готської програми». Відповідно до поглядів Маркса він стверджує, що соціалізм зможе відразу забезпечити принципи загальної рівності. У цьому сенсі соціалістичне суспільство буде схоже на капіталістичне. Корінна відмінність цих двох суспільств полягатиме у громадській власності коштом виробництва, яке забезпечить соціалізм.

Засоби виробництва вже вийшли із приватної власності окремих осіб. Засоби виробництва належать усьому суспільству. Кожен член суспільства, виконуючи відому частку суспільно необхідної роботи, отримує посвідчення від суспільства, що він таку кількість роботи відпрацював. За цим посвідченням він отримує з громадських складів предметів споживання відповідну кількість товарів. За вирахуванням тієї кількості праці, яка йде на громадський фонд, кожен робітник, отже, отримує від суспільства стільки ж, скільки він йому віддав[2].

Володимир Ленін стверджував, що таке суспільство є соціалізмом, оскільки реалізує два принципи соціалізму: «хто не працює, той не їсть» та «рівна плата за рівну працю»[2].

Йосип Сталін та Лев Троцький також обговорювали це питання у своїх роботах.

Погляди Сталіна викладено у статті 12 Конституції СРСР 1936 року, у якій говориться:

Стаття 12. Праця у СРСР є обов'язком і справою честі кожного здібного до праці громадянина за принципом: «хто не працює, той не їсть».

У СРСР здійснюється принцип соціалізму: «від кожного від його здібності, кожному за його працею»[5].

У тексті Конституції 1977 року ця фраза була трохи змінена:

Стаття 14. Джерелом зростання суспільного багатства, добробуту народу та кожної радянської людини є вільна від експлуатації праця радянських людей.

Відповідно до принципу соціалізму «Від кожного – за здібностями, кожному – за працею» держава здійснює контроль за мірою праці та споживання[6].

Лев Троцький порушує це питання у своїй відомій роботі «Віддана революція»:

Капіталізм підготував умови та сили соціального перевороту: техніку, науку, пролетаріат. Комуністичний лад не може, однак, прийти безпосередньо на зміну буржуазному суспільству: матеріальна та культурна спадщина минулого для цього зовсім недостатня. Спочатку своя робітнича держава неспроможна ще дозволити кожному працювати "за здібностями", тобто, скільки зможе і захоче, і винагороджувати кожного "за потребами", незалежно від виконаної ним роботи. На користь підняття продуктивних сил виявляється необхідним вдаватися до звичних норм зарплати, тобто, до розподілу життєвих благ залежно від кількості та якості індивідуальної праці[3].

Від кожного за його здібностями, кожному за його потребами[ред. | ред. код]

Докладніше: Від кожного за його здібностями, кожному за його потребами

На думку класиків марксизму, у комуністичному суспільстві реалізується принцип «Від кожного за здібностями, кожному за потребами!»

…На вищій фазі комуністичного суспільства, після того як зникне поневолююче людину підпорядкування її поділу праці; коли разом з цим зникне протилежність розумової та фізичної праці; коли праця перестане бути лише засобом для життя, а стане найпершою потребою життя; коли разом із всебічним розвитком індивідуумів виростуть і продуктивні сили і всі джерела суспільного багатства поллються повним потоком, лише тоді можна буде повністю подолати вузький горизонт буржуазного права, і суспільство зможе написати на своєму прапорі: «Кожен за здібностями, кожному за потребами »

— К. Маркс «Критика готской программы»[7]

Часто різницю між соціалізмом та комунізмом ілюстрували різницею їхніх основних гасел.

Кажуть, що різницю між соціалізмом і комунізмом у тому, що гасло соціалізму: «від кожного за його здібностям, кожному за його працею[8]», а гасло комунізму: «від кожного за його здібностями, кожному за його потребами».

— Бердяев Н. А. Глава III. Человек и общество. Социализм // Царство духа и царство кесаря. — М. : Республика, 1995.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ От каждого по способностям, каждому по труду. Энциклопедический словарь крылатых слов и выражений, автор-составитель Вадим Серов. Архів оригіналу за 7 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.
  2. ↑ а б в Н. Ленин Государство и революция]. Написано в серпні-вересні 1917 року. Надруковано в 1918 році окремою брошурою у видавництві «Життя та Знання»
  3. ↑ а б Троцкий Л. Д. Преданная революция: Что такое СССР и куда он идет? 1936.
  4. ↑ К. Маркс Критика Готской программы [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.]. Написано К. Марксом у квітні — на початку травня 1875 року. Публікується за текстом праць Карла Маркса та Фрідріха Енгельса, т. 19, с. 9-32.
  5. ↑ Конституция (основной закон) Союза Советских Социалистических Республик [Архівовано 2000-01-26 у Wayback Machine.]. Затверджено Надзвичайним VIII з'їздом Рад Союзу РСР 5 грудня 1936 року.
  6. ↑ Конституция (основной закон) Союза Советских Социалистических Республик [Архівовано 2000-01-26 у Wayback Machine.]. Прийнято на позачерговій сьомій сесії Верховної Ради СРСР дев'ятого скликання 7 жовтня 1977 року
  7. ↑ Маркс К. «Критика Готской программы»
  8. ↑ Андрей Борцов Социализм без ярлыков: против капитализма // Спецназ России № 3 (163) Март 2010 года. Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 4 квітня 2021.

Література[ред. | ред. код]

  • Изложение учения Сен-Симона // Академия наук СССР, Предшественники научного социализма, под общей редакцией академика В. П. Волгина, М.: Издательство Академии наук СССР. MCMLXI, Doctrine de Saint-Simon, Exposition premiere annee. 1828—1829. Настоящее издание русского перевода «Изложения учения Сен-Симона» вновь просмотрено и исправлено Э. А. Желубовской. Предыдущий перевод был сделан И. А. Шапиро. К двухсотлетию со дня рождения Анри де Сен-Симона. 1760—1960. Веб-публикация: библиотека Vive Liberta и Век Просвещения, 2010

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кожному_за_працею&oldid=41653846