Перейти до вмісту

Фердинанд Лассаль

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Фердинанд Лассаль
Ім'я при народженнінім. Ferdinand Johann Gottlieb Lassal Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився11 квітня 1825(1825-04-11)[4][1][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Бреслау, Сілезія, Прусське королівство[5][6] Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер31 серпня 1864(1864-08-31)[1][2][…] (39 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Каруж, Женева, Швейцарія[5] Редагувати інформацію у Вікіданих
·вогнепальна рана Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняStary Cmentarz Żydowski we Wrocławiud[7] Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Прусське королівство Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьписьменник, політик, економіст, адвокат, філософ Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьполітологія, економіка, філософія і юридична практика Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materHU Berlin Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовнімецька[4][8] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладHU Berlin Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоAlte Breslauer Burschenschaft der Raczeksd[9] і General German Workers' Associationd Редагувати інформацію у Вікіданих
Напрямокдемократичний соціалізм Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusЛассальянство і Залізний закон заробітної плати Редагувати інформацію у Вікіданих
Посадапрезидент Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяGeneral German Workers' Associationd Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоHeyman Lassald[10] Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиRo­sa­lie Heiz­feldd Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриFrederike Lassald Редагувати інформацію у Вікіданих
Автограф

Фердинанд Лассаль (нім. Ferdinand Lassalle, 11 квітня 1825(18250411), Бреслау — 31 серпня 1864, Женева) — німецький політичний діяч, мислитель. Лідер німецьких соціалістів. Основоположник течії в німецькому робітничому русі, названої його іменем.

Біографія

[ред. | ред. код]

Вивчав філософію у Вроцлаві, Берліні. У 1848—1849 рр. розпочав свою політичну діяльність, вступивши у революційну групу, яка об'єднувалася навколо «Нової Рейнської газети». Брав участь у революції 1848 року. 1863 року заснував «Загальну німецьку робітничу спілку» — першу Соціалістичну партію Німеччини.

1864 року, перебуваючи у Швейцарії, Лассаль закохався в 16-річну Єлену, католичку, дочку відомого баварського дипломата Деннігеса та зробив їй пропозицію. Заради цього шлюбу він готовий був на будь-які жертви, аж до переходу в католицтво. Однак, дізнавшись про революційні погляди та єврейське походження Лассаля, дипломат заборонив шлюб. Він вважав за найкраще видати свою дочку за волоського дворянина, друга дитинства Єлени Янко Раковиця. Лассаль викликав нареченого на дуель, внаслідок якої був поранений та через кілька днів помер[11] в Женеві. Похований на старому єврейському кладовищі в Бреслау.

Внесок

[ред. | ред. код]

Основний внесок Лассаля в соціалістичну думку полягає в його економічному аналізі робітничого руху і тих політичних висновках, які він із нього вивів. Він підготував різку доповідь про те, що більшу частину своїх доходів держава отримує від непрямого оподаткування, яке лягає тягарем переважно на плечі бідних, тоді як надходження від прямого оподаткування, яке сплачують багаті — мізерні. Лассаль наголошував на експлуататорській природі капіталістичних виробничих відносин. Йому належить залізний закон зарплати. У політичній сфері Лассаль домагався запровадження загальних рівних і прямих виборів для того, щоб змусити державу відображати інтереси робітників. Таким чином, Лассаль не сприймав концепцію держави-«нічного сторожа» (його вислів) і вважав, що держава повинна бачити, принаймні в перспективі. Він відчував політичну слабкість німецької буржуазії і був готовий до переговорів із самим Отто фон Бісмарком, щоб реалізувати свої пропозиції. Ці намагання узалежнити побудову соціалізму від активної і сприятливої позиції держави викликали критичні зауваження з боку марксистів. Лассаль є автором праць «Філософія Геракліта Темного» (1858) та «Система набутих прав» (1861).

Увіковічнення пам'яті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Matull W. Encyclopædia Britannica
  2. а б в SNAC — 2010.
  3. а б Nationalencyklopedin — 1999.
  4. а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  5. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118569910 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  6. http://library.fes.de/cgi-bin/ihg2pdf.pl?vol=2&f=89&l=90
  7. https://fr.billiongraves.international/grave/Ferdinand-Lassal/25940483
  8. CONOR.Sl
  9. Burschenschafter-Stammrolle: Verzeichnis der Mitglieder der Deutschen Burschenschaft nach dem Stande vom Sommer-Semester 1934B: Willy Nolte, 1934.
  10. http://www.rheinische-geschichte.lvr.de/Epochen-und-Themen/Themen/rebell-im-rheinland.-ferdinand-lassalle-die-revolution-18481849-und-die-arbeiterbewegung/DE-2086/lido/57d12cf49c8909.43544228#toc-3
  11. Фердинанд Лассаль — Елене фон Деннигес. Архів оригіналу за 14 вересня 2013. Процитовано 20 листопада 2013.

Література

[ред. | ред. код]
  • В. Бушанський. Лассаль Фердинанд // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с.391. — ISBN 978-966-611-818-2
  • Шведа Ю. Політичні партії. Енциклопедичний словник. — Львів: Астролябія. — 2005. — 488 с.
  • Шведа Ю. Теорія політичних партій та партійних систем: Навч. посібник. — Львів: Тріада плюс.- 2004. — 528 с.
  • Обушний М. І., Примуш М. В., Шведа Ю. Р. Партологія: Навч. посібник / За ред. М. І. Обушного. — К.: Арістей. — 2006.- 432 с.

Посилання

[ред. | ред. код]