Козлов Андрій Іванович

Козлов Андрій Іванович
Народився	1 жовтня 1905(1905-10-01) Макіївка, Таганрозький округ, Область Війська Донського, Російська імперія
Помер	невідомо
Країна	Російська імперія  Російська республіка  УНР  Українська Держава  Українська СРР  СРСР
Діяльність	солдат, державний діяч, політик
Учасник	радянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної Ради УРСР
Військове звання	полковник
Партія	ВКП(б)
Автограф
Нагороди	Медаль «За оборону Ленінграда» Медаль «За оборону Сталінграда»

Андрі́й Іва́нович Козло́в (1 жовтня 1905(1905-10-01), Макіївка, Область Війська Донського — невідомо) — український державний діяч, радянський військовий діяч. Депутат Верховної Ради УРСР першого скликання (1938—1947).

Біографія

Народився 1 жовтня 1905(19051001) року в родині робітника-коваля в місті Макіївка, тепер Донецька область, Україна. Батько більше 40 років працював ковалем на Макіївському труболиварному заводі, учасник Першої світової війни, помер у грудні 1917 року від холери.

З 1917 року, після закінчення чотирьох класів церковноприходської школи, почав працювати посильним у скупщика хліба на станції Кутейникове. У 1920 році вступив до комсомолу.

У 1920—1925 роках працював чорноробом, учнем та помічником слюсаря, слюсарем з поточного та середнього ремонту паровозів, а з 1925 по вересень 1927 року — другим та першим помічником машиніста паровоза на залізничних станціях Кутейникове та Іловайськ на Донбасі. Обирався секретарем комсомольського осередку паровозного депо, секретарем комсомольської організації транспортного вузла, інструктором праці молоді.

Член ВКП(б) з лютого 1927 року.

У жовтні 1927 — жовтні 1929 року — у Червоній армії, служив старшим військовим залізничником (машиністом паровозу бронепотяга) у 4-му Двічі Червонопрапорному залізничному полку Українського військового округу (УВО) у Києві.

Після демобілізації у 1929 році працював машиністом паровозного депо станції Іловайськ.

У грудні 1929 — травні 1931 року навчався на курсах із підготовки до вузу, в Київському інституті інженерів залізничного транспорту та в новоствореному Харківському автодорожному інституті.

У травні 1931 року по партійній мобілізації направлений на навчання в 11-ту військову школу пілотів (11 ВШП) УВО в Луганську, після закінчення отримав звання військового пілота. У травні 1932—1937 роках — пілот-інструктор, старший пілот-інструктор 11 ВШП. З 1937 року — комардир ланки, у травні 1937 — червні 1938 року — військовий комісар ескадрильї 11 ВПШ.

26 червня 1938 року обраний депутатом Верховної Ради УРСР по Лугансько-Станичній виборчій окрузі № 298 Ворошиловградської області.

У липні — грудні 1938 року — військовий комісар 60-го швидкісного бомбардувального авіаційного полку Харківського військового округу (ХВО).

У грудні 1938 — червні 1939 року — слухач Вищих військово-політичних курсів ЦК ВКП(б) при ГоловПУ РСЧА, Москва-Перхушково.

У червні 1939 — травні 1940 року — військовий комісар легкобомбардувальної бригади Харківського військового округу. У грудні 1939 — березні 1940 року бригада брала участь у бойових діях проти Фінляндії у складі 1-ї та 15-ї армій.

З червня 1940 року слухач основного командного факультету Військово-Повітряної академії Червоної армії, після реорганізації академії разом з факультетом переведений у Академію командного та штурманського складу Військово-повітряних сил Червоної армії (ВПС ЧА), яку закінчив 2 січня 1942 року.

У січні — липні 1942 року — військовий комісар оперативного управління ВПС ЧА.

1 серпня — 5 жовтня 1942 року — помічник члена Військової Ради ВПС ЧА при 8-й Повітряній армії Сталінградського фронту.

5 жовтня 1942 — червень 1943 року — військовий комісар, заступник командира по політчастині 2-ї авіадивізії особливого призначення ВПС ЧА.

Червень 1943 — липень 1944 року — заступник командира по політчастині 277-ї штурмової авіадивізії Ленінградського фронту.

З 15 червня 1944 року — помічник командувача ВПС Київського військового округу, Київ.

Військові звання

• лейтенант (1935)
• капітан (1936)
• полковий комісар (20.06.1939)
• полковник (20.12.1942)

Нагороди

• орден Червоного Прапора (31.01.1945)
• орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1945)
• два ордени Червоної Зірки
• медалі, у тому числі «За оборону Ленінграда» (1943), «За оборону Сталінграда» (1943).

Джерела

• Козлов Андрій Іванович: облікова картка й автобіографія депутата Верховної Ради УРСР // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 4, арк. 49–51зв.
• Список депутатів Верховної Ради УРСР першого скликання, обраних 26 червня 1938 року // ЦДАВО України, ф. Р-1, оп. 31, спр. 2, арк. 52.
• Список депутатів, обраних до Верховної Ради УРСР // Вісті [ЦВК УРСР]. — 1938. — № 148 (5338). — 29 червня. — С. 1.
• Козлов Андрей Иванович, полковник, 1905 г.р. // Вебсайт «Память народа». (рос.)