Перейти до вмісту

Колони Ашоки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Колона Ашоки в Аллахабаді на фотографії 1870 року

Колони (стовпи) Ашоки — кам'яні монументи в формі окремого вертикального стовпа, встановлені в середині III століття до н. е. за наказом індійського царя Ашоки в ключових центрах держави Маур'їв.

Загальний опис

[ред. | ред. код]

Написи на колонах, виконані на брахмі і розшифровані Дж. Прінсепом в 1837 році. Вони є найдавнішими прикладами індійської писемності[1]. На вершинах колон спочатку були розміщені скульптурні групи з зображеннями священних тварин. Також їх прикрашали зображення колеса дгарми і свастики.

Колони діляться на малі і великі; останні мають 12-15 метрів у висоту і важать близько 50 тонн. Колони встановлювалися в людних місцях, іноді віддалених на сотні миль від того місця, де їх виготовили. Поруч з кожним монументом стояв служитель, що роз'яснював зміст написи неписемнному населенню. Установка таких колон була ефективним засобом державної пропаганди[2].

Колони Ашоки стали предметом наслідування для наступних індійських правителів. За межами Індії їх копіював в XIII столітті сіамський цар Менграй.

Оскільки мусульманські правителі Індії систематично знищували статуї тварин, до нашого часу дійшли фрагменти тільки 19 колон і тільки шість скульптурних груп. Очевидно, в давнину їх було набагато більше. Повалені колони були реконструйовані в XIX столітті британськими колоніальними властями.

Краще за інших наверш збереглася так звана Левова капітель в Сарнатху, чиє стилізоване зображення було оголошено в 1950 році національною Емблемою Індії. Цю капітель виявив в 1851 році британський археолог А. Каннінгем, якому належить також честь відкриття колони в Санчі.

Єратичні зображення тварин на колонах відзначені впливом мистецтва Ахеменідів[3]. Це найдавніші шедеври індійської скульптури. До теперішнього часу вони перенесені в музеї, а на колонах їх замінили копії.

Список колон

[ред. | ред. код]

Два китайських середньовічних мандрівники у своїх записах зафіксували існування декількох колон, які тепер зникли: Фасянь описав шість, а Сюаньцзан п'ятнадцять, з яких тільки п'ять можуть бути ідентифіковані з уцілілих стовпах. Список місцезнаходження вцілілих колон:[4][5]

Географія відомих колон Ашоки

Список капітелей

[ред. | ред. код]

Відомо в цілому сім вцілілих капітелей, п'ять із зображенням левів, одна зі слоном і одна з зебу. Одна з них, чотири леви із Сарнатху, став Державним Гербом Індії.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Bhattacharyya, Sibajiban (1970). Abhidharma Buddhism to 150 A.D. Motilal Banarsidass Publ. Архів оригіналу за 23 квітня 2021. Процитовано 3 червня 2021. (англ.)
  2. Bandyopadhyaya, Jayantanuja (2007). Class and Religion in Ancient India. Anthem Press. Архів оригіналу за 2 вересня 2021. Процитовано 3 червня 2021. (англ.)
  3. Gardner's Art through the Ages (ed. Fred Kleiner). 15th edition. ISBN 9781305544918. Page 441.
  4. Mahajan V.D. (1960, reprint 2007). Ancient India, S.Chand & Company, New Delhi, ISBN 81-219-0887-6, pp.350-3
  5. Singh, Upinder (2008). A History of Ancient and Early Medieval India: From the Stone Age to the 12th Century. New Delhi: Pearson Education. с. 358. ISBN 978-81-317-1677-9. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 9 листопада 2016.

Література

[ред. | ред. код]
  • Ashoka, Emperor, Edicts of Ashoka, eds. N. A. Nikam, Richard P. McKeon, 1978, University of Chicago Press, ISBN 0226586111, 9780226586113, google books [Архівовано 7 квітня 2022 у Wayback Machine.]
  • «Companion»: Brown, Rebecca M., Hutton, Deborah S., eds., A Companion to Asian Art and Architecture, Volume 3 of Blackwell companions to art history, 2011, John Wiley & Sons, 2011, ISBN 1444396323, 9781444396324, google books
  • Harle, J.C., The Art and Architecture of the Indian Subcontinent, 2nd edn. 1994, Yale University Press Pelican History of Art, ISBN 0300062176
  • Krishnaswamy, C.S., Sahib, Rao, and Ghosh, Amalananda, «A Note on the Allahabad Pillar of Aśoka», The Journal of the Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland, No. 4 (Oct., 1935), pp. 697–706, Royal Asiatic Society of Great Britain and Ireland, JSTOR [Архівовано 9 листопада 2016 у Wayback Machine.]
  • Falk, H. Asokan Sites and Artefacts: a A Source-book with Bibliography, 2006, Volume 18 of Monographien zur indischen Archäologie, Kunst und Philologie, Von Zabern, ISSN 0170-8864

Посилання

[ред. | ред. код]