Комісар державної безпеки 2-го рангу
| Комісар державної безпеки 2-го рангу | ||||
|---|---|---|---|---|
| ||||
| Країна | СРСР | |||
| Вид збройних сил |
ГУДБ НКВС СРСР → НКВС СРСР → НКДБ СРСР | |||
| Створено | 1935 | |||
| Скасовано | 1945 | |||
| Вище звання | комісар державної безпеки 1-го рангу | |||
| Нижче звання | комісар державної безпеки 3-го рангу | |||
| Рівноцінні звання |
ГУПВО НКВС СРСР: — Командарм другого рангу (1936-1940) — Генерал-полковник (1943-1945) ГУРСМ НКВС СРСР: — Директор міліції (1936-1943) — Комісар міліції 2-го рангу (1943-1945) Сухопутні війська: — Командарм другого рангу (1936-1940) — Генерал-полковник (1943-1945) Флот: — Флагман флоту 2-го рангу (1936-1940) — Адмірал (1943-1945) | |||
Комісар державної безпеки 2-го рангу - спеціальне звання вищого начальницького складу Головне управління державної безпеки (ГУДБ) НКВС і НКДБ СРСР в 1935-1945 роках.
В 1935-1940 роках звання приблизно відповідало військовому званню Командарм другого рангу в сухопутних військах та в флагман флоту ІІ рангу військово-морських силах.
Попереднє більш низьке звання: комісар державної безпеки 3-го рангу, наступне більш високе звання: комісар державної безпеки 1-го рангу.
Історія використання[ред. | ред. код]
Постановами ЦВК СРСР № 20 і РНК СРСР № 2256 від 7 жовтня 1935 року[1], оголошених Наказом НКВС СРСР № 319 від 10 жовтня 1935 [2] були введені персональні спеціальні звання для начальницького складу ГУДБ НКВС СРСР. Серед цих спеціальних звань було звання комісар державної безпеки 2-го рангу. Комісар державної безпеки 2-го рангу був за рангом вище за комісара державної безпеки 3-го рангу, та нижче від комісара державної безпеки 1-го рангу.
З числа осіб, яким було присвоєно дане спеціальне звання (20 осіб), майже всі були розстріляні або постраждали від репресій: 13 — в роки масових сталінських репресій, 5 — після смерті І. В. Сталіна.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 9 лютого 1943 року[3], вводилися нові спеціальні звання співробітників органів НКВС відповідні до загальновійськових (окрім вищого начальницького складу), а також вводився поділ на склади (вищий, старший, середній та молодший). Звання комісар державної безпеки 2-го рангу, відносилося до вищого начальницького складу, співпадаючи з армійським званням – генерал-полковник. Комісар державної безпеки 2-го рангу був за рангом вище за комісара державної безпеки 3-го рангу, та нижче від комісар державної безпеки 1-го рангу.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 липня 1945 року «Про звання, форму одягу і знаки розрізнення начальницького складу Народного Комісаріату Внутрішніх Справ і Народного Комісаріату Державної Безпеки СРСР»[4] для начальницького складу НКВС та НКДБ вводилися звання аналогічні до встановлених для офіцерського та генеральського складів Червоної Армії[5]. Комісари державної безпеки 2-го рангу були переатестовані на генерал-полковників.
Знаки розрізнення[ред. | ред. код]
В 1924-1935 роках в органах держбезпеки для позначення посадових розрядів використовувалася система знаків розрізнення посадових рангів подібна до армійської. В цій системі молодший склад позначався певною кількістю трикутників на петлицях, середній склад — квадратів («кубарів»), старший склад — прямокутників («шпал»), вищий склад — ромбів.
В 1935 році в ГУДБ НКВС вводяться персональні спеціальні звання, а також повністю змінюються знаки розрізнення. Спочатку для начскладу ГУДБ НКВС були прийняті тільки нарукавні знаки розрізнення. Для осіб середнього начскладу - червоні усічені трикутники (кількість - відповідно до звання). Дана система виявилася невдалою: нарукавні відзнаки були важкорозрізнювані, що призвело до повернення знаків розрізнення до петлиць. На петлицях начальницького складу з’являються просвіти]], певного кольору. Середній та старший начальницькі склади мали сріблясті просвіти, вищий начальницький склад мав золотисті просвіти. Також на петлицях, в залежності від звання розташовувалася певні кількість сріблястих (старший склад), золотистих (вищий склад) п’ятипроменевих зірочок чи червоних емальованих трикутників (середній склад). Комісар державної безпеки 2-го рангу мав на петлицях з одним золотистим просвітом по чотири золотисті зірочки (три зірки на просвіті, а одна нижче), та чотири нарукавні шиті золотом зірки (три зірки горизонтально, а одна нижче).
З 1937 року в органах державної безпеки були введені знаки розрізнення армійського зразка (аналогічні вже використовувалися у військах НКВС). Нарукавні відзнаки були скасовані, був змінений вид петлиць. Петлиці встановлювалися двох видів: для гімнастерки або френча і для шинелі. Перші зберігали колишні форму і розмір, шинельні мали форму ромба з округленими увігнутими верхніми сторонами. Висота петлиці 11 см, ширина - 8,5 см, розміри шинельної петлиці: висота 13см, ширина 12,5 см. Колір петлиць залишався колишнім, крапові (темно-червоного) з малиновим кантом. Замість зірочок і кутників були встановлені знаки розрізнення, аналогічні прийнятим в РСЧА: ромби для вищого начскладу, прямокутники («шпали») - для старшого і квадрати («кубики») - для середнього. Комісари державної безпеки 2-го рангу, отримують на петлиці по чотири емальовані ромби, як на петлицях загальновійськового командарма 2-го рангу РСЧА.
В 1943 році в органах державної безпеки (як і в інших підрозділах НКВС/НКДБ так і в Червоній армії) відбувається уніфікація військових та спеціальних звань. Знаки розрізнення піддаються зміні, вони змінюють свій вигляд і їх починають розміщувати на нововведених погонах. Погони вищого начальницького складу державної безпеки були шестикутні та вкриті золотим галуном, з волошковими кантами. Галун викладався зигзагом, з волошковою стрічкою. Комісари державної безпеки 2-го рангу державної безпеки, отримують на погони по три великі срібні п’ятипроменеві зірки (така ж кількість зірочок була на погонах загальновійськового генерал-полковника Червоної армії.
- 1936-1945.
| 1936 | 1937-43 | 1943 | 1943-1945 | ||
|---|---|---|---|---|---|
|
|
|
|
|
|
Список комісарів державної безпеки 2-го рангу[ред. | ред. код]
26.11.1935[ред. | ред. код]
- Бєльський Лев Миколайович (1889–1941), начальник Головного управління Робітничо-селянської міліції НКВС СРСР, розстріляний
- Гай Марк Ісаєвич (1898–1937), начальник Особливого відділу Головного управління державної безпеки НКВС СРСР, розстріляний
- Гоглідзе Сергій Арсентійович (1901–1953), народний комісар внутрішніх справ Грузинської РСР, генерал-полковник, розстріляний після смерті І. В. Сталіна
- Залін Лев Борисович (1897–1940), народний комісар внутрішніх справ Казахської РСР, розстріляний
- Кацнельсон Зиновій Борисович (1892–1938), заступник Народного комісара внутрішніх справ Української РСР, розстріляний
- Карлсон Карл Мартинович (1888–1938), начальник Управління НКВС по Харківській області, розстріляний
- Леплевський Ізраїль Мойсейович (1896–1938), Народний комісар внутрішніх справ Білоруської РСР, розстріляний
- Миронов Лев Григорович (1895–1938), начальник Економічного відділу Головного управління державної безпеки НКВС СРСР, розстріляний
- Молчанов Георгій Андрійович (1897–1937), начальник Секретно-політичного відділу Головного управління державної безпеки НКВС СРСР, розстріляний
- Паукер Карл Вікторович (1893–1937), начальник Оперативного відділу Головного управління державної безпеки НКВС СРСР, розстріляний
- Піляр Роман Олександрович (1894–1937), начальник Управління НКВС по Саратовському краю, розстріляний
- Слуцький Абрам Аронович (1898–1938), начальник Іноземного відділу Головного управління державної безпеки НКВС СРСР, отруєний, посмертно оголошений «ворогом народу»
- Шанін Олександр Михайлович (1894–1937), начальник Технічного відділу Головного управління державної безпеки НКВС СРСР, розстріляний
02.02.1939[ред. | ред. код]
- Павлов Карпо Олександрович (1895–1957), начальник Головного управління будівництва на Крайній Півночі НКВС СРСР, генерал-полковник
04.02.1943[ред. | ред. код]
- Абакумов Віктор Семенович (1908–1954), начальник Управління особливих відділів НКВС СРСР, генерал-полковник, розстріляний
- Кобулов Богдан Захарович (1904–1953), заступник Народного комісара внутрішніх справ СРСР, генерал-полковник, розстріляний
- Круглов Сергій Никифорович (1907–1977), заступник Народного комісара внутрішніх справ СРСР, генерал-полковник, пізніше позбавлений генеральської пенсії
- Сєров Іван Олександрович (1905–1990), заступник Народного комісара внутрішніх справ СРСР, генерал-полковник, в 1963 році розжалуваний у генерал-майори
21.02.1943[ред. | ред. код]
- Чернишов Василь Васильович (1896–1952), заступник Народного комісара внутрішніх справ СРСР, генерал-полковник.
06.07.1945 Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про звання, форми одягу і знаки розрізнення начальницького складу Народного комісаріату внутрішніх справ і Народного комісаріату державної безпеки СРСР» спеціальні звання начскладу НКВС і НКДБ були замінені на загальновійськові військові звання. У зв'язку з цим проведена переатестація, по результатом якої постановою РНК СРСР № 1663 від 09.07.1945 військове звання генерал-полковника було присвоєно наступним комісарам державної безпеки 2-го рангу:
- Абакумову Віктору Семеновичу — начальнику Головного управління контррозвідки СМЕРШ НКО СРСР;
- Гоглідзе Сергію Арсенійовичу — начальнику УНКДБ по Хабаровському краю та Уповноваженому НКДБ по Далекому Сходу;
- Кобулову Богдану Захаровичу — 1-му заступнику наркома держбезпеки СРСР;
- Круглову Сергію Никифоровичу — 1-му заступнику наркома внутрішніх справ СРСР;
- ПАВЛОВУ Карпу Олександровичу — начальнику Гушосдор НКВС СРСР;
- Сєрову Івану Олександровичу — заступникові наркома внутрішніх справ СРСР, Уповноваженому НКВС СРСР по ГСОВГ та заступнику голови Радянської військової адміністрації в Німеччині у справах цивільної адміністрації;
- Чернишову Василю Васильовичу — заступнику наркома внутрішніх справ СРСР.
Надалі генеральські звання не присвоювалися до 1954 року.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Постанова [[ЦВК СРСР]] № 2020 і [[РНК СРСР]] № 2256 від [[7 жовтня]] [[1935]] року. Архів оригіналу за 5 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2020.
- ↑ Наказ НКВС СРСР № 319 від 10 жовтня 1935
- ↑ [[https://web.archive.org/web/20201024071259/https://ru.wikisource.org/wiki/Указ_Президиума_ВС_СССР_от_9.02.1943_о_званиях_начальствующего_состава_органов_НКВД_и_милиции Архівовано 24 жовтня 2020 у Wayback Machine.] Указ Президії Верховної Ради СРСР від 9 лютого 1943 року
- ↑ Указ_Президиума_ВС_СССР_от_6.07.1945_о_званиях,_форме_одежды_и_знаках_различия_начальствующего_состава_НКВД_и_НКГБ Указ Президії Верховної Ради СРСР від 6 липня 1945 року
- ↑ Персональні звання і знаки розрізнення в органах держбезпеки. Архів оригіналу за 6 лютого 2020. Процитовано 8 лютого 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
- Форма і знаки розрізнення в органах держбезпеки 1922-1945 рр. [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- Звання і знаки розрізнення органів держбезпеки (1935 - 1943 г.) [Архівовано 23 листопада 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- СПЕЦІАЛЬНІ І ВІЙСЬКОВІ ЗВАННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ОРГАНІВ І ВІЙСЬК НКВС СРСР [Архівовано 2 квітня 2015 у Wayback Machine.](рос.)
- ПЕРСОНАЛЬНІ ЗВАННЯ І ЗНАКИ ВІДМІННОСТІ в органах держбезпеки [Архівовано 15 січня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- Список отриманих спецзвань ГУГБ і РКМ 1935-1943 [Архівовано 19 травня 2017 у Wayback Machine.]
- Список присвоєння спецзвань ГУГБ і РКМ 1935—1943 [Архівовано 19 травня 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- Довідник «Хто керував НКВС. 1934—1941» [Архівовано 1 лютого 2017 у Wayback Machine.](рос.)
- Біографічний довідник співробітників правоохоронних органів і органів безпеки (сайт «Історія вітчизняних спецслужб і правоохоронних органів») [Архівовано 9 жовтня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- Довідник «Хто керував НКВС. 1934—1954» [Архівовано 19 жовтня 2012 у Wayback Machine.](рос.)
- Антигерої каральних органів СРСР [Архівовано 4 лютого 2020 у Wayback Machine.](рос.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Военный энциклопедический словарь / Маршал Советского Союза Н. В. Огарков — председатель. — М. : Воениздат, 1984. — С. 572. — 300 000 прим. (рос.)
- Советский энциклопедический словарь. 3-е изд / А.М. Прохоров — гл. ред. — М. : Сов. энциклопедия, 1985. — С. 1028. — 1 000 000 прим. (рос.)
- Ганичев П.П. Воинские звания. — М. : ДОСААФ, 1989. — 144 с. — 100 000 прим. — ISBN 5-7030-0073-4.