Абакумов Віктор Семенович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віктор Семенович Абакумов
рос. Абакумов Виктор Семёнович
Abakumov VS.jpg
Ім'я при народженні рос. Виктор Семёнович Абакумов
Народився 11 (24) квітня 1908
Москва, Російська імперія
Помер 19 грудня 1954(1954-12-19) (46 років)
Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання Меморіальне кладовище «Левашівська пустинь»
Громадянство
(підданство)
СРСР СРСРFlag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність офіцер МДБ СРСР
Галузь Міністерство державної безпеки СРСР
Знання мов російська
Учасник Друга світова війна, Битва за Москву, Сталінградська битва і Битва за Кавказ
Посада 2-й Міністр Держбезпеки СРСР (7 травня 1946 — 14 липня 1951),
депутат Верховної ради СРСР
Військове звання CCCP army Rank general-polkovnik infobox.svg Генерал-полковник
Термін 1921—1951
Попередник Меркулов Всеволод Миколайович
Наступник Ігнатьєв Семен Денисович
Партія Комсомол, КПРС (1930—1951)
Конфесія атеїст
У шлюбі з Смірнова Антоніна Миколаївна
Діти Смірнов Ігор Вікторович
Нагороди
Орден Червоного Прапора  — 1940 Орден Червоного Прапора  — 1944 Орден Червоного Прапора  — 1948 Орден Суворова I ступеня  — 1944
Орден Кутузова I ступеня Орден Суворова II ступеня — 1944 Орден Червоної Зірки  — 1944
Медаль «За оборону Москви»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Кавказу»
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
Медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Почесний працівник ВЧК-ГПУ (XV)— 1938 Депутат ВР СРСР
Позбавлений усіх нагород і військового звання

Ві́ктор Семе́нович Абаку́мов (рос. Виктор Семенович Абакумов, 11 [24] квітня 1908(19080424), м. Москва — 19 грудня 1954, м. Ленінград) — радянський державний і військовий діяч. Генерал-полковник (1945). Один з керівників каральних органів СРСР, активний організатор політичних репресій в Радянському Союзі у 1930–1940-х роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 11 (24) квітня 1908(19080424) року в родині лікарняного грубника і прачки в Москві.

Закінчив 4-класне міське училище. У 1921—1923 роках служив санітаром у 2-й Московській бригаді частин особливого призначення (ЧОП). З 1924 року — робітник, у 1925—1927 роках — пакувальник Московського союзу промислової кооперації, у 1927—1928 роках — стрілець 1-го загону військово-промислової охорони ВРНГ СРСР, у 1928—1930 роках — пакувальник складів Центросоюза.

Адміністративна і політична кар'єра[ред. | ред. код]

Член ВКП (б) з 1930 року.

У 1930 році — заступник начальника адміністративного відділу торгово-посилкової контори Наркомату торгівлі РРФСР. У 1931—1932 роках — завідувач військовим відділом Замоскворецького райкому комсомолу.

В органах ОДПУНКВС з 1932 року. У 1934 році розкрилися порушення Абакумова, що виявилися в тому, що він використовував конспіративні квартири для зустрічей з жінками

Після приходу в НКВС Л. П. Берії, з грудня 1938 року — в. о. начальника, а в 1939—1941 роках — начальник управління НКВС по Ростовській області.

У 1941—1943 роках — заступник наркома внутрішніх справ СРСР і начальник Управління Особливих відділів НКВС СРСР. З 1943 року — Начальник Головного управління народного комісаріату оборони «СМЕРШ». У 1946—1951 роках — міністр держбезпеки СРСР.

У 1945 році присвоєно звання генерал-полковника.

Арешт і страта[ред. | ред. код]

Не виявив достатньої активності в розгортанні так званої «справи лікарів», за що і був у липні 1951 року знятий з поста. Для перевірки його діяльності була сформована комісія, до складу якої увійшли Г. М. Маленков, Берія, М. Ф. Шкірятов, С. Д. Ігнатьєв. 12 липня 1951 року заарештований за звинуваченням у приховуванні «сіоністської змови» в МДБ СРСР, безпосереднім приводом для чого послужив донос М. Д. Рюміна. Під час слідства щодо Абакумова активно застосовували тортури і побиття, і незабаром він перетворився на повного інваліда. Після смерті Сталіна та арешту Берії Абакумов так і не був звільнений. 1954 року його звинувачено в підробці судових справ, зокрема «Ленінградської справи», та інших посадових злочинах, названо членом банди Берії. Суд визнав Абакумова винним у зраді Батьківщині, шкідництві, скоєнні терактів, участі в контрреволюційній діяльності та засудив до страти. Розстріляний 19 грудня 1954 року в Левашовському лісі.

Причетність до політичних репресій[ред. | ред. код]

Віктор Абакумов на посаді начальника управління НКВС по Ростовській області в 1939—1941 роках керував організацією масових репресій. Іноді особисто жорстоко бив підслідних. Причетний до організації депортації народів Північного Кавказу 1944 року. На посаді міністра держбезпеки керував політичними репресіями, під його керівництвом було сфабриковано Ленінградську справу і розпочато фабрикацію справи Єврейського антифашистського комітету. Ініціатор та організатор операції «Північ», яка призвела до виселення Свідків Єгови, а також представників інших релігійних об'єднань (адвентистів-реформістів, інокентіївців, Істинно-Православної церкви) впродовж доби 1 квітня 1951 року.

Український інститут національної пам'яті включив Абакумова до списку осіб, причетних до боротьби проти незалежності України, організації голодоморів та політичних репресій, чиїми іменами названі вулиці в Україні.

Особисте життя[ред. | ред. код]

У житті великий життєлюб, Абакумов любив фокстрот, футбол і шашлики, які йому привозили з ресторану «Арагві». Носив ретельно підігнані форму і модні костюми, займався тенісом, був майстром спорту з самбо.

Нагороди[ред. | ред. код]

Відповідно до вироку суду від 19 грудня 1954 року, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 14 листопада 1955 року позбавлений усіх нагород і військового звання.

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]