Круглов Сергій Никифорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Круглов Сергій Никифорович (19 вересня (2 жовтня) 1907 року, с. Устя Калязинського району Тверської області, — 6 липня 1977, Пушкінський район Московської області) — Нарком (Міністр) внутрішніх справ СРСР з 1945 по 1956 роки, один з керівників органів державної безпеки СРСР, комісар державної безпеки 2-го рангу (4 лютого 1943), генерал-полковник (9 липня 1945). Член ВКП(б) з грудня 1928 року. Член ЦК КПРС (1952-56; кандидат у члени ЦК КПРС у 1939-52). Депутат Верховної Ради СРСР (1946-58).

Біографія[ред.ред. код]

Народився в сім'ї селянина. У 1924–1925 роках — секретар і голова Никифорівської сільради (Тверська губернія). У 1925–1926 роках — завідувач хатою-читальнею в с. Никифоровка. У 1926–1928 роках — ремонтний робітник, слюсар радгоспу «Вахново» Погорєльського району Тверської губернії. У 1928–1929 роках — член правління, голова правління споживчого товариства «Сузір'я» (Тверська губернія). У 1929–1930 роках — служив у РСЧА, молодший автомеханік 3-го танкового полку. У 1930–1931 роках — старший інструктор-механік навчально-дослідного зерносовхоза № 2, (Кустанайська область).

З 1931 року студент Московського індустріально-педагогічного інституту ім. К. Лібкнехта, в 1934 році переведений слухачем японського відділення особливого сектора Московського інституту сходознавства, а з 1935 року був направлений на східне відділення Історичного Інституту червоної професури, де навчався в 1935–1937 роках, навчання не завершив.

З жовтня 1937 відповідальний організатор Відділу керівних партійних органів (ОРПО) ЦК ВКП (б).

У листопаді 1938 (після приходу Л. П. Берії) був направлений в Наркомат внутрішніх справ як особливо уповноважений НКВС СРСР, йому присвоїли спеціальне звання «старший майор держбезпеки».

  • 1939–1941 роки — заступник наркома внутрішніх справ СРСР по кадрам.
  • 1939–1952 роки — кандидат у члени ЦК ВКП (б).
  • 1941 рік — 1-й заступник наркома внутрішніх справ СРСР, член Ради з евакуації при РНК СРСР, член Військової ради Резервного фронту.
  • 1941–1942 роки — член Військової ради Західного фронту.
  • 1941–1943 роки — заступник наркома внутрішніх справ СРСР.
  • 1943–1945 роки — 1-й заступник наркома внутрішніх справ СРСР.
  • 1945–1953 роки — нарком-міністр внутрішніх справ СРСР.
  • 1952–1956 роки — член ЦК КПРС.

Після смерті І. В. Сталіна, коли міністерства внутрішніх справ і державної безпеки були об'єднані в єдине відомство під керівництвом Л. Берії, 11 березня 1953 був призначений першим заступником міністра внутрішніх справ СРСР. Існує свідчення, що Круглов брав активну участь у підготовці зняття Берії, готував операцію з його ліквідації. Після арешту Л. Берії 26 червня 1953, зайняв посаду звільненого міністра і в його підпорядкуванні опинився весь каральний апарат СРСР. Незважаючи на те, що він був соратником Л. Берії, йому було доручене завдання усунути з посади і, при необхідності, провести арешти кількох десятків найбільш одіозних діячів колишнього НКВС СРСР і потім приступити до реформування Міністерства внутрішніх справ СРСР. Круглову приписується ініціатива створення Комітету державної безпеки, який був утворений 13 березня 1954 шляхом виділення зі складу МВС СРСР «оперативно-чекістських управлінь та відділів».

В очах нового партійного керівництва Круглов проте залишався «підручним Берії». Початком заходу його кар'єри стало його відсторонення від керівництва МВС СРСР у січні 1956 року і переведення на малозначиму посаду заступника міністра будівництва електростанцій СРСР, де він міг докласти досвід керівництва будівництвом, накопичений ним у роки курирування Головпромбуду в системі ГУЛАГу. У серпні 1957 був переведений на посаду заступника голови Кіровської Ради народного господарства, а в липні 1958 звільнений на пенсію по інвалідності. У 1959 році був позбавлений генеральської пенсії та виселений з елітної квартири, а 6 червня 1960 року — виключений з партії за «причетність до політичних репресій». Решту свого життя провів скромно. 6 липня 1977 загинув, потрапивши під потяг біля платформи «Правда» Ярославського напрямку Московської залізниці.

Похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Посилання[ред.ред. код]