Конектом

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Конекто́м — це повний опис структури зв'язків у нервовій системі організму[1][2]. Галузь досліджень, яка включає в себе картографування та аналіз архітектури міжнейрональних зв'язків, називається конектоміка.

Мережеве відображення зв'язків у мозку людини[ред. | ред. код]

Вперше, у 1986 році був описаний конектом черва Caenorhabditis elegans, нервова система якого налічує лише 302 нейрони[3]. Команда вчених нанесла на карту всі 7000 з'єднань між нейронами. Щодо мозку людини, то він налічує у собі близько 100 мільярдів нервових клітин і у 10 000 разів більше зв'язків між ними. Зрозуміло, що конектом такої структури буде включати в себе надзвичайно великий об'єм інформації. Вважають, що у зв'язках між нейронами закладено багато аспектів людської індивідуальності, таких як особистість і інтелект, тому опис конектома людини може стати великим кроком у розумінні багатьох розумових процесів. Визначення конектома черва-нематоди зайняло більш ніж 12 років кропіткої праці. Для створення конектома мозку людини необхідно мати більш прогресивні автоматизовані технології, які збільшать швидкість знаходження міжклітинних контактів.

Назва «конектом» була запропонована у 2005 році, незалежно один від одного, двома дослідниками Олафом Спорнсом та Патріком Хеґменном, за аналогією з терміном «гено́м».

Аксони, які іннервують м'язи вушних раковин у мишей[ред. | ред. код]

Термін конектом вживається деякими дослідниками для означення карти зв'язків не всього організму, а його частини. Так, у 2009 році було опубліковано дослідження конектома аксонів, які іннервують міжщиткові м'язи вушних раковин мишей (англ.: interscutularis muscle connectome).

Влітку 2009 року Національним Інститутом Здоров'я США був започаткований проект «Конектом людини» (англ.: Human Connectome Project) зі стартовим фінансуванням у 30 млн доларів.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Sporns O, Tononi G, Kötter R (2005) The human connectome: A structural description of the human brain. PLoS Computational Biology 1, e42.
  2. Hagmann P (2005) From diffusion MRI to brain connectomics [PhD Thesis]. Lausanne: École Polytechnique Fédérale de Lausanne (EPFL). 127 p.
  3. White JG, Southgate E, Thomson JN, Brenner S (1986) The structure of the nervous system of the nematode Caenorhabditis elegans. Phil. Trans. Royal Soc. London. B 314, 1-340.