Коновалюк Федір Зотикович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коновалюк Федір Зотикович
Коновалюк Федір Зотикович.jpg
Народження 3 березня 1897(1897-03-03)
с. Калівка, Подільська губернія, Російська імперія
Смерть 1984(1984)
  Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперіяСРСР СРСР
Навчання Петербурзька академія мистецтв
Діяльність художник

Фе́дір Зо́тикович Коновалю́к (* 3 березня 1897(18970303), с. Калівка, Подільська губернія, Російська імперія — †1984, Київ, Українська РСР, СРСР) — український живописець.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Калівка Вінницької області. (нині село Ягідне)

Вчився в 19031909 в Лаврській іконописній майстерні, 19111915 — в Київському художньому училищіВолодимира Менка, Олександра Мурашка), 1915–1917 — Петербурзькою АМ (у Володимира Маковського), в 19251927 — в КХІФедора Кричевського).

У 19001910 брав участь в розписах церков Києва і Катеринослава (тепер Дніпро). Тривалий час працював разом з Іваном Їжакевичем.

У своїй творчості розвивав традиції українських художників кінця XIX — початку XX століть.

Жив і працював у Києві.

Творчість[ред. | ред. код]

На початку ХХ століття Коновалюк разом з Їжакевичем малює ікони та іконописи. Протягом кількох десятиліть плідною співпрацею двох майстрів були створені численні ілюстрації до творів видатних українських письменників. Проте, як зазначає Ігор Шаров, Федір Коновалюк залишається неперевершеним майстром пейзажів. Серед безлічі інших творів вони вирізняються своєю неповторною особливістю. Його пейзажі — це краєвиди конкретної упізнаваної місцевості, пори року і навіть конкретної днини. Він не вишукує якихось особливо привабливих або надзвичайно мальовничих краєвидів. Для Коновалюка краса існує поруч, у будь-якому куточку природи.

Майстер завжди відчував потяг до життя українського села. До старих мазанок, вкритих соломою хат, огорожених тинами. Його роботи є глибоко національними з усіх точок зору – за духом, змістом, мистецькими засобами. Його мистецтво було занадто національним, занадто відверто його картини славили Україну, її народ, що аж ніяк не узгоджувалося з ідеологічними вимогами радянських часів, не збігалося з офіційною лінією розвитку мистецтва соціалістичного реалізму. Федір Коновалюк часто казав дружині: «Мої картини — то наші діти». Діти повинні пережити своїх батьків, принести їм славу, увічнити їхні імена.

Посилання[ред. | ред. код]