Користувачка:Antanana/ескізи

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Мікеланджело Буонарроті

Учнівські роки Мікеланджело[ред. | ред. код]

За відсутністю надійних джерел щодо ранніх років Мікеланджело, зазвичай звертаються до книги Джорджо Вазарі «Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів ». Незважаючи на неточності, переробки окремих фрагментів твору і панегіричний характер його книги, навіть сам Вазарі був заклопотаний правдивістю власного твору. Тому де можна, спирався на доступні йому документальні джерела. Коли менш обдаровані автори намагались описати життєпис уславленого Буонарроті, сам Вазарі помічав їх помилки і кидався розшукувати документальні джерела. Він і довів, що Мікеланджело ніяк не був автодидактом, а починав навчання в майстерні Доменіко Гірляндайо як художник. Могутня обдарованість Мікеланджело впадала у вічі вже тоді. Коли Лоренцо Пишний створив у своєму саду 1488 року біля площі Сан Марко приватний музей античних скульптур, охоронцем зібрання назначив старого скульптора Бертольдо. Останній вже не працював як митець, але був непоганим викладачем. В саду запрацювала невеличка художня школа. ЇЇ подальшому розвитку сприяв сам Лоренцо Пишний, куди направляв здібних юнаків. Так серед них опинився і молодий Мікеланджело, якого перевели з майстерні Гірляндайо в сади до скульптора Бертольдо. Таким чином здібний юнак вчасно опинився там і в тому місці, де вирішилася його подальша доля.

Технологічні особливості[ред. | ред. код]

Мікеланджело. «Голова сатира», малюнок. Лувр, Париж

Престижність античності і античних технологій в Італії була такою великою в добу Кватроченто, що юнака відразу привчали до технології створеня рельєфів і скульптур висіканням з цілих шматків мармуру. Це нагадувало повільне випускання води з емкості, де стоїть скульптура, деталі якої відкриваються зі зниженням рівня рідини. Технологія розвивала уяву майбутнього скульптора, здатного «побачити» майбутній твір ще до створення твору. Стали в нагоді і уроки малюнку, отримані ще в майстерні Гірляндайо. Індивідуальною особливістю малюнків Мікеланджело на десятиліття стала манера показувати лініями майбутні амплітуди долота по мармуровій поверхні. Навіть в малюнках він відтворював античну технологію створення скульптур. Саме цю технологію використав молодий Мікеланджело при створенні рельєфу «Мадонна біля сходів», для «Голови Фавна» та рельєфу «Битва кентаврів», своїх перших відомих скульптурних робіт

Гробниця папи Юлія ІІ: Проект[ред. | ред. код]

Проект нового собору Святого Петра доручили Браманте, а у 1505 році Мікеланджело одержав замовлення на розробку проекту гробниці. Її створення було неможливе навіть у той час, але і Папа Римський, і художник були нестримними мрійниками.

Сикстинська капела[ред. | ред. код]

Неясно, чи мають вони якесь особливе значення чи є чисто декоративними.

Існуючі інтерпретації сенсу цього розпису могли б скласти невелику бібліотеку. Розпис папської капели мав би мати ортодоксальне значення, але поза сумнівом, у цьому комплексі утілилася і ренесансна думка.

Зображення розпадаються на три основні групи: сцени з Книги Буття, пророки і сивіли і сцени в пазухах зведення.

У чотирьох вітрилах зведення розміщені сцени: Юдиф і Олоферн, Давід і Голіаф, Мідний змій і Смерть Амана. Кожна з них — приклад таємничої участі Бога в порятунку свого вибраного народу. Про цю божественну допомогу оповідали пророки, що передбачали пришестя Месії. Кульмінацією розпису є екстатична фігура Іони, розташована над вівтарем і під сценою першого дня творіння, до якої звернений його погляд. Іона є провісником Неділі й вічного життя, бо він, подібно до Христа, що провів три дні в гробниці перед тим, щоб піднестися на небо, провів три дні в череві кита, а потім був повернений до життя. Через участь у месі біля вівтаря внизу, віруючі причащалися до таємниці обіцяного Христом порятунку.

1492 року[ред. | ред. код]

у Флоренції помер перший меценат Мікеланджело — Лоренцо Пишний. Місто увійшло в бурхливий період смут і теокаричного правління Савонароли, яке закінчиться сварою з папою римським, відлученням міста від церкви і спаленням Савонароли на вогнищі як єретика. З 1492 року розпочалися мандри молодого Мікеланджело, що дістався Венеції, а оселився в місті Болонья. В цей період він і отримав замови на створення скульптури Святого Петронія та Ангела. Перебування в Болоньї несподівано стало для нього продовженням навчання, адже він мав змогу ознайомитися ближче із творами скульптора Якопо делла Кверча, що прикрасив свого часу портал базиліки Святого Петронія рельєфами на теми Старого Заповіту. Твори померлого майстра справили неабияке враження на молодого Мікеланджело натхненим відображенням біблійних сюжетів, сміливим узагальненням фігур, відкритим драматизмом і психологічною напруженістю. Він ще не знав, що і сам розроблятиме саме ці сюжети на стелі Сикстинської каплиці у фресках, хоча все життя неохоче брався за живопис, а лише за значного примусу з боку впливових осіб.

  • Мікеланджело Буонарроті. «Створення Єви»
    Мікеланджело Буонарроті. «Створення Єви»
  • Якопо делла Кверча. «Створення Єви»
    Якопо делла Кверча. «Створення Єви»

Капела Медичі[ред. | ред. код]

У вільному кубічному просторі зі склепінням, Мікеланджело розмістив пристінні гробниці з фігурами Джуліано та Лоренцо. З одного боку розташований вівтар, навпроти — статуя Мадонни з немовлям, що сидить на прямокутному саркофагу з останками Лоренцо Пишного та його брата Джуліано. По боках розташовані гробниці молодших Лоренцо й Джуліано. Їх ідеалізовані статуї розміщені у нішах — погляди звернені до Богоматері з немовлям. На скосах саркофагів — лежать скульптурні фігури, алегорії Дня, Ночі, Ранку й Вечора.

Джованні Строцці написав на «Ніч» Буонарроті такі рядки:

«Ця вічна Ніч, вона спокійно спить,
Перед тобою — Янгола творіння.
І дихає вона, хоч і з каміння,
І заговорить, як її збудить.»

Буонарроті відповів також віршовано: «Caro m'el soimo, е piu l'esser di sasso, — Mentre che'l danno e la vergogna dura…» -

«Так любо спать — любіш закам'яніть,
коли злочинство і ганьба довкола,
не відчувати — найсолодша доля,
я сплю, мовчи, не пробуй розбудить»

Капела Паоліна[ред. | ред. код]

Поступово у Мікеланджело, ймовірно, формується власне уявлення про християнство, що виразилося в його малюнках і віршах. Спочатку воно всмоктувало ідеї кружка Лоренцо Пишного, що базувалися на невизначеності тлумачень християнських текстів. Останніми роками ж Мікеланджело відкидає ці ідеї. Його займає питання, наскільки мистецтво пропорційно християнській вірі і чи не є воно недозволенним і зарозумілим суперництвом з єдиним законним і справжнім Творцем?

Філософія і світосприйняття[ред. | ред. код]

Сприйняття Мікеланджело реальності як втіленого в матерії духу поза сумнівом сходить до неоплатоників. Для нього скульптура була мистецтвом «вичленення» або звільнення фігури, поміщеної в кам'яному блоці. Не виключено, що деякі з його самих вражаючих по силі дії творів, які здаються «нескінченими», могли бути навмисно залишені такими, тому що саме на цій стадії «звільнення» форма найадекватніше утілювала задум художника.

Деякі з головних ідей кола Лоренцо Медичі послужили джерелом натхнення і терзань Мікеланджело в його подальшому житті, зокрема суперечність між християнським благочестям і язичницькою чуттєвістю.

Вважалося, що язичницька філософія і християнські догмати можуть бути примирені (це відбито в назві однієї з книг Фічино — «Платонівська теологія про безсмертя душі»); що всі знання, якщо вони правильно зрозуміли, є ключем до божественної істини. Фізична краса, втілена в людському тілі, є земним проявом краси духовної. Тілесна краса може прославлятися, проте цього недостатньо, бо тіло — в'язниця душі, яка прагне повернутися до свого Творця, але може здійснити це тільки в смерті. Згідно Пико делла Мірандола, протягом життя людина володіє свободою волі: він може піднестися до ангелів або зануритися в несвідомий тваринний стан. Молодий Мікеланджело знаходився під впливом оптимістичної філософії гуманізму і вірив в безмежні можливості людини.

[1] The Metaphysics of Love: Studies in Renaissance Love Poetry from Dante to Milton За Albert James Smith,Smith Albert James

Sunday, C.M., 2010. The Love Poetry of Michelangelo Buonarroti. Процитовано 22 січня 2012.

поезія[ред. | ред. код]

Alexander, Sidney. The Complete Poetry of Michelangelo. Ohio University Press, Athens, 1991.

Cambon, Glauco. Michelangelo's Poetry: Fury of Form. Princeton University Press, 1985.

Clements, Robert J. The Poetry of Michelangelo. New York University Press, 1965.

The Complete Work of Michelangelo, Reynal and Company in Association with William Morrow & Co., New York. Copyright Istituto Geografico De Agostini, Novar, Italy.

The Complete Poems of Michelangelo (UNESCO Collection of Representative Works. Italian Series, ed. Joseph Tusiani. Dufour Editions; (January 1986).

{{Reflist|30em|group="1"}}

Elaine Lobl Konigsburg From the Mixed-Up Files of Mrs. Basil E. Frankweiler http://www.michelangelo.com/buon/bio-index2.html

http://www.abcgallery.com/M/michelangelo/michelangelobio.html

http://robertpatrickpersonal.wordpress.com/2010/07/17/album-michelangelos-models/ MICHELANGELO’S MODELS a play in 3 acts by Robert Patrick Play copyright 1981 by Robert Patrick. For all rights, please contact: Robert Patrick, 1837 N. Alexandria Ave., #211, L.A, CA 90027 rbrtptrck@aol.com.

http://www.michelangelomodels.com/m-models/source_books.html http://www.harryspell.com/aciMichelangelo.html

http://webcache.googleusercontent.com/search?q=cache:nGB_SactqWkJ:zg61.blogspot.com/2010/06/blog-post_28.html+&cd=27&hl=en&ct=clnk&lr=lang_uk%7Clang_en&client=firefox-a

Молитва

Мікель Анджело Буонаротті

В душі вогонь живий,

мої ж слова звучать так глухо!

Надхни, Всесильний, бозьким духом,

щоб скласти їх у молитви!

Порив безсилий мій,

і почуття - для Майстра глина.

Лише Твоя рука єдина

надати в силі образ їй.

Ти дав життя,

Ти вклав у серце тугу прагнень.

Та верху смертний не осягне,

щоб дати прагненням пуття.

Веди!

Вкажи знаки крізь творчу муку,

і форму глині й тон для звуку,

Твої закони і лади!

Нехай у слів різьбі

живе, поставши досконало,

порив могутній і хоралом

співає, Творче мій, Тобі!

Переклала О. Лятуринська,

1960 рік

Мікель Анджело Буонаротті (1475 - 1564) італійський скульптор, маляр, архітектор і поет. Перебуваючи в Римі від 1496 р. до 1501 р., він створив багато скульптур, але Пієта, яка тепер знаходиться в базиліці св. Петра в Римі, утвердила його репутацію як скульптора. На замовлення Папи Юлія Другого Мікель Анджело розмалював стелю в Систинській Каплиці. Його технічна віртуозність і грандіозна концепція в цьому творі проявили його як незрівнянного маляра світу. Його поетичні твори і його “Молитва” зображають у мініатюрі мистецтво Ренесансу. Віра Ке. Журба і Радість

Державна пенітенціарна служба України[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]


Дмитрів, Ярослава Петрівна. Мікеланджело Буонаротті "Пієта" [Текст] : поема / Я. П. Дмитрів ; пер. з італ. В. Баранков. - Л. : Каменяр, 2000. - 32 с.: іл. - ISBN 5-7745-0818-8 525-річчю від дня народження Мікеланджело Буонаротті присвячується.- Укр. та італ. мовами.

Джерела[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

варто[ред. | ред. код]

всяке[ред. | ред. код]

diff[ред. | ред. код]

  • [4]
  • Mark Twain > Pudd'n'head Wilson. CHAPTER 17. The Judge Utters Dire Prophesy: Even popularity can be overdone. In Rome, along at first, you are full of regrets that Michelangelo died; but by and by, you only regret that you didn't see him do it
  • Richard le Gallienne > The Quest of the Golden Girl Chapter VII. FROM THE MORNING STAR TO THE MOON: he didn't, I'm afraid, look like a young man of our degenerate day. She was far too beautiful and distinguished for that. Besides, her dark curling hair, quite short for a woman, was too long, and her eyes-- like the eyes of all poets--were women's eyes. She looked, indeed, like one of those wonderful boys of the Italian Renaissance, whom you may still see at the National Gallery, whose beauty is no denial, but rather the stamp of their slender, supple strength, young painters and sculptors who held the palette for Leonardo, or wielded the chisel for Michelangelo, and anon threw both aside to take up sword for Guelf or Ghibelline in the narrow streets of Florence
  • Tales and Fantasies by Stevenson, Robert Louis. Chapter III - In The Admiral'S Name: So with that he began: how he had found the Admiral painting in a cafe; how his art so possessed him that he could not wait till he got home to - well, to dash off his idea; how(this in reply to a question) his idea consisted of a cock crowing and two hens eating corn; how he was fond of cocks and hens; how this did not lead him to neglect more ambitious forms of art; how he had a picture in his studio of a Greek subject which was said to be remarkable from several points of view; how no one had seen it nor knew the precise site of the studio in which it was being vigorously though secretly confected; how (in answer to a suggestion) this shyness was common to the Admiral, Michelangelo, and others; how they(Dick and Van Tromp) had struck up an acquaintance at once, and dined together that same night; how he (the Admiral) had once given money to a beggar; how he spoke with effusion of his little daughter; how he had once borrowed money to send her a doll - a trait worthy of Newton, she being then in her nineteenth year at least; how, if the doll never arrived(which it appeared it never did), the trait was only more characteristic of the highest order of creative intellect; how he was - no, not beautiful - striking, yes, Dick would go so far, decidedly striking in appearance; how his boots were made to lace and his coat was black, not cut-away, a frock; and so on, and so on by the yard. It was astonishing how few lies were necessary. After all, people exaggerated the difficulty of life. A little steering, just a touch of the rudder now and then, and with a willing listener there is no limit to the domain of equivocal speech. Sometimes Miss M'Glashan made a freezing sojourn in the parlour; and then the task seemed unaccountably more difficult; but to Esther, who was all eyes and ears, her face alight with interest, his stream of language flowed without break or stumble, and his mind was ever fertile in ingenious evasions and -
  • The Picture Of Dorian Gray by Wilde, Oscar CHAPTER 10: He shuddered, and for a moment he regretted that he had not told Basil the true reason why he had wished to hide the picture away. Basil would have helped him to resist Lord Henry's influence, and the still more poisonous influences that came from his own temperament. The love that he bore him--for it was really love-- had nothing in it that was not noble and intellectual. It was not that mere physical admiration of beauty that is born of the senses and that dies when the senses tire. It was such love as Michelangelo had known, and Montaigne, and Winckelmann, and Shakespeare himself. Yes, Basil could have saved him. But it was too late now. The past could always be annihilated. Regret, denial, or forgetfulness could do that. But the future was inevitable. There were passions in him that would find their terrible outlet, dreams that would make the shadow of their evil real
  • Uneasy Money by Wodehouse, Pelham Grenville. ch 7: 'I want you to listen to Algie, Claire. A year ago he did not know one end of a paint-brush from the other. He didn't know he had any nerves. If you had brought him the artistic temperament on a plate with a bit of watercress round it, he wouldn't have recognized it. And now, just because he's got a studio, he thinks he has a right to go up in the air if you speak to him suddenly and run about the place hitting snakes with teaspoons as if he were Michelangelo!'
  • The Innocents Abroad by Twain, Mark. ch 19: In this same library we saw some drawings by Michael Angelo (these Italians call him Mickel Angelo,) and Leonardo da Vinci. (They spell it Vinci and pronounce it Vinchy; foreigners always spell better than they pronounce.
  • A History of English Literature by Fletcher, Robert Huntington: The word 'human,' indeed, became the chosen motto of the Renaissance scholars; 'humanists' was the title which they applied to themselves as to men for whom 'nothing human was without appeal.' New creative enthusiasm, also, and magnificent actual new creation, followed the discovery of the old treasures, creation in literature and all the arts; culminating particularly in the early sixteenth century in the greatest group of painters whom any country has ever seen, Lionardo da Vinci, Raphael, and Michelangelo. In Italy, to be sure, the light of the Renaissance had its palpable shadow; in breaking away from the medieval bondage into the unhesitating enjoyment of all pleasure, the humanists too often overleaped all restraints and plunged into wild excess, often into mere sensuality. Hence the Italian Renaissance is commonly called Pagan, and hence when young English nobles began to travel to Italy to drink at the fountain head of the new inspiration moralists at home protested with much reason against the ideas and habits which many of them brought back with their new clothes and flaunted as evidences of intellectual emancipation. History, however, shows no great progressive movement unaccompanied by exaggerations and extravagances.

to do[ред. | ред. код]

Айбек Бегалін - художник, член-корреспондент Академії Мистецтв Республіки Казахстан, заслужений діяч культуры Республіки Казахстан, член Союзу художників Республіки Казахстан, дипломант Российської Академії Мистецтв, почесний професор Східного Міжнародного художнього інституту Китаю.

Народився 13 вересня 1963-го року. Навчався в Алма-Атинському художньому училищі (1978-1983рр). Роботи знаходяться в Казахстані, Ватикані, Росії, США, Германії, Франції та інших країнах. 

Неймовірне мистецтво карагандинського художника Айбека Каленовича Бегаліна давно привертає увагу цінителів мистецтва, колекціонерів, професійних мистецтвознавців,  вперто змушуючи  визначити його місце в культурному просторі сучасного образотворчого мистецтва Казахстану і навіть вписати його творчість у світові масштаби.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Айбек Бегалін 13 вересня 1963 в Целінограді (Астані) в сім'ї геолога. У 1974 році родина преселилася в Караганду. Тут він отримав початкову художню освіту в ізостудії Палацу Піонерів, потім в дитячій художній школі. Справжнє художнє становлення почалося під час навчання в Художньому інституті ім. В.І. Сурікова у Москві, куди Айбек поступив у 1983 році. Навчався талановитий молодий художник у майстерні Дехтерьова Бориса Олександровича, відомого російського книжкового графіка. Його дипломна робота - серія ілюстрацій до роману 

 Ч. Айтматова «І день триває довше за століття», -  заслужила похвалу Державної екзаменаційної комісії під головуванням віце-президента АХ Д.С. Бісті, відзначена у  1992-му році дипломом Російської академії мистецтв.

І Чингіз Айтматов зробив пророчий напис на книзі: 'Айбеку Бегаліну, молодому художнику, з побажанням великого успіху і майстерених картин'. Це було 28 липня 1989, коли А. Бегалін закінчив Суріковскій інститут 'з відзнакою' (втім, він завжди все закінчував з відзнакою). У 1990 році він став членом Спілки Художників Казахстану, в наш час[коли?] він є членом Правління Карагандинської організації СХРК. Його роботи знаходяться в приватних колекціях і великих музеях Казахстану, Росії і дальнього зарубіжжя. ... Вибираючи кращі досягнення світового живопису (І. Босха, А. Дюрера, Мікеланджело, А. Альтдорфера, М. Врубеля), Айбек Бегалін синтезує разом з тим складну символіку художніх традицій Заходу і Сходу. А. Бегалін - винахідник 'бегаліграфіі', складної графічної техніки, індивідуальної, що не має аналогів; творець теорії 'паттернового структуралізму'. Патерни - символи, образи - архетипи сутнісно позачасові і тому вічні. 

    Основна категорія структуралізму - структуральна перспектива, яка надає художнику якісно нову можливість проникнути у простір, що досягається складними накладеннями обсягів, нескінченним нашарування абстрактних ліній одна на одну.

Людина з універсальними даними, він працює в різних видах і жанрах - проявляє себе як живописець, що створює монументальні і камерні полотна, як станковий та книжковий графік, він - художник і поет.

Творче сходження 

     На початку і середині 90-х років відбулися  дві його персональні виставки, на яких  були представлені графічні серії 'бегаліграфіі' - зриме втілення предметності й абстрактності структурального мистецтва А. Бегаліна: 'Архетипи',

'Міфологеми', 'Стихії', 'Гра часу ',' Всесвіт ',' Вогняний світ '. 

    Творіння на тему 'Апокаліпсис' (27 великих полотен 180 х 120) - одна з головних творчих ліній 1990 - 2000 років:
'Сім світильників »,« Три апостола', 'Небесний Єрусалим »,« Боротьба Якова', 'Таємна вечеря », 'Розп'яття "," Ковчег ",

" Падіння зірки' та інші (7 картин даного циклу знаходяться в Московському музеї 'Ковчег Нового Завіту »). Для автора картин—це філософська тема, поза часом і простором, а тому сучасна. 

    Коли А. Бегалін завершив 'Апокаліпсис', він закінчив не тільки роботу - він закінчив  величезний розділ своєї

життєтворчості. 

    Картинні полотна 'Апокаліпсис' та  'Час' об'єднані єдиним композиційно-пластичним рішенням,

кольоровою гамою - охристо-коричневих, з ультрамариново-синіми і лимонно-жовтими акцентами. Панорамна точка зору значно посилюється завдяки міфокосмічному масштабу. 

    Паралельно А. Бегалін пише поетичні пейзажі ('Зима', 'Зимова Караганда'), вражаючі за красою натюрморти,
портрети відомих сучасників - 'Портрет папи Римського' (Івана Павла II).

    Персональна виставка - 2003 року (25 великих і малих картин), приурочена до 40-річчя від дня народження,
з найбільшою повнотою і досконалістю розгорнула колосальне творче обдарування А. Бегаліна. Вражає його широка ерудиція,

що виявляється в незвичності сюжетів грандіозних робіт, створених протягом цього року: 'Султан Бейбарс', 'Кочівники', 

'Бачення Кассандри. Троянський кінь »,« Вежа Оберона ',' Левіафан "," Подорож категоричного імперативу »,« Атлантида »,« Мегаполіс »,« Машина часу »,« Едем »,« Душа »,« Падіння зірки '- одна з найбільш вражаючих картин .
Розвиваючи в ній тему 'Апокаліпсису', художник передає відчуття космічної катастрофи, а чи  може існувати

передбачення народження нових світів? І в цьому циклі художник вправно поєднує Елладу зі Сходом. 

Серед новітніх робіт - 'Бачення Кассандри. Трояндський кінь ', насичена' первісної енергією ',

пророкує про падіння Трої, але це швидше за все - образне вираження екзистенціального бунту.

Техніка написання картин і творчий метод А. Бегаліна[ред. | ред. код]

Ідея картини народжується імпульсивно і миттєво втілюється на полотні, минаючи стадію начерків, 'обростаючи' безліччю тонкощів і деталей. Його роботи віртуальні: чим довше дивишся, тим глибше проникаєш в сенс, 

таємницю твору. Випускник Суріковского інституту, він блискуче володіє академічним класичним стилем,
разом з тим свій творчий спосіб дослідження світу А. Бегалін визначає як 'філософсько-романтичний символізм',

неомодерн. 'Закодірованность' пластичної мови, філософсько-метафорична значущість всіх елементів форми - кольору, світла, 

простору - розраховані на багатошарове сприйняття, запрошують до дискурсу глядача інтелектуального, бо пензель – думка, якя  породжує складні асоціації.

На початку століття О. Шпенглер у своїй системі світової культури назве цей людський тип 'фаустовським' і визначить його 'діяльним, що бориться,щоб перемагати'. Стан своєї душі, можливо, А. Бегалін передав у сакральній картині 'Душа' - крилата душа летить над світом - змішана, милостива, віртуальна, що охоплює весь світ, але одночасно в ній існує кристалічне ядро ​​- джерело життєвої сили і енергетики як головних домінант творчої особистості.

Творче кредо[ред. | ред. код]

«Неможливе - символ мого натхнення, моє художнє і психологічне кредо; ми прагнемо до неможливого, і в якісь моменти істини це прагнення допомагає вирішити питання про сенс життя '. 

Його життєтворчий шлях по суті - обраність.Айбек Бегалін - художник, член-корреспондент Академії  Мистецтв  Республіки Казахстан, заслужений діяч  культуры Республіки Казахстан, член Союзу художників  Республіки Казахстан, дипломант Российської Академії Мистецтв,

почесний професор Східного Міжнародного художнього інституту Китаю.

Народився 13 вересня 1963-го року. Навчався в Алма-Атинському художньому училищі (1978-1983рр). Роботи знаходяться в Казахстані, Ватикані, Росії, США, Германії, Франції та інших країнах. 

Неймовірне мистецтво карагандинського художника Айбека Каленовича Бегаліна давно привертає увагу цінителів мистецтва, колекціонерів, професійних мистецтвознавців,  вперто змушуючи  визначити його місце в культурному просторі сучасного образотворчого мистецтва Казахстану і навіть вписати його творчість у світові масштаби.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився Айбек Бегалін 13 вересня 1963 в Целінограді (Астані) в сім'ї геолога. У 1974 році родина преселилася в Караганду. Тут він отримав початкову художню освіту в ізостудії Палацу Піонерів, потім в дитячій художній школі. Справжнє художнє становлення почалося під час навчання в Художньому інституті ім. В.І. Сурікова у Москві, куди Айбек поступив у 1983 році. Навчався талановитий молодий художник у майстерні Дехтерьова Бориса Олександровича, відомого російського книжкового графіка. Його дипломна робота - серія ілюстрацій до роману 

 Ч. Айтматова «І день триває довше за століття», -  заслужила похвалу Державної екзаменаційної комісії під головуванням віце-президента АХ Д.С. Бісті, відзначена у  1992-му році дипломом Російської академії мистецтв.

І Чингіз Айтматов зробив пророчий напис на книзі: 'Айбеку Бегаліну, молодому художнику, з побажанням великого успіху і майстерених картин'. Це було 28 липня 1989, коли А. Бегалін закінчив Суріковскій інститут 'з відзнакою' (втім, він завжди все закінчував з відзнакою). У 1990 році він став членом Спілки Художників Казахстану, в наш час[коли?] він є членом Правління Карагандинської організації СХРК. Його роботи знаходяться в приватних колекціях і великих музеях Казахстану, Росії і дальнього зарубіжжя. ... Вибираючи кращі досягнення світового живопису (І. Босха, А. Дюрера, Мікеланджело, А. Альтдорфера, М. Врубеля), Айбек Бегалін синтезує разом з тим складну символіку художніх традицій Заходу і Сходу. А. Бегалін - винахідник 'бегаліграфіі', складної графічної техніки, індивідуальної, що не має аналогів; творець теорії 'паттернового структуралізму'. Патерни - символи, образи - архетипи сутнісно позачасові і тому вічні. 

    Основна категорія структуралізму - структуральна перспектива, яка надає художнику якісно нову можливість проникнути у простір, що досягається складними накладеннями обсягів, нескінченним нашарування абстрактних ліній одна на одну.

Людина з універсальними даними, він працює в різних видах і жанрах - проявляє себе як живописець, що створює монументальні і камерні полотна, як станковий та книжковий графік, він - художник і поет.

Творче сходження 

     На початку і середині 90-х років відбулися  дві його персональні виставки, на яких  були представлені графічні серії 'бегаліграфіі' - зриме втілення предметності й абстрактності структурального мистецтва А. Бегаліна: 'Архетипи',

'Міфологеми', 'Стихії', 'Гра часу ',' Всесвіт ',' Вогняний світ '. 

    Творіння на тему 'Апокаліпсис' (27 великих полотен 180 х 120) - одна з головних творчих ліній 1990 - 2000 років:
'Сім світильників »,« Три апостола', 'Небесний Єрусалим »,« Боротьба Якова', 'Таємна вечеря », 'Розп'яття "," Ковчег ",

" Падіння зірки' та інші (7 картин даного циклу знаходяться в Московському музеї 'Ковчег Нового Завіту »). Для автора картин—це філософська тема, поза часом і простором, а тому сучасна. 

    Коли А. Бегалін завершив 'Апокаліпсис', він закінчив не тільки роботу - він закінчив  величезний розділ своєї

життєтворчості. 

    Картинні полотна 'Апокаліпсис' та  'Час' об'єднані єдиним композиційно-пластичним рішенням,

кольоровою гамою - охристо-коричневих, з ультрамариново-синіми і лимонно-жовтими акцентами. Панорамна точка зору значно посилюється завдяки міфокосмічному масштабу. 

    Паралельно А. Бегалін пише поетичні пейзажі ('Зима', 'Зимова Караганда'), вражаючі за красою натюрморти,
портрети відомих сучасників - 'Портрет папи Римського' (Івана Павла II).

    Персональна виставка - 2003 року (25 великих і малих картин), приурочена до 40-річчя від дня народження,
з найбільшою повнотою і досконалістю розгорнула колосальне творче обдарування А. Бегаліна. Вражає його широка ерудиція,

що виявляється в незвичності сюжетів грандіозних робіт, створених протягом цього року: 'Султан Бейбарс', 'Кочівники', 

'Бачення Кассандри. Троянський кінь »,« Вежа Оберона ',' Левіафан "," Подорож категоричного імперативу »,« Атлантида »,« Мегаполіс »,« Машина часу »,« Едем »,« Душа »,« Падіння зірки '- одна з найбільш вражаючих картин .
Розвиваючи в ній тему 'Апокаліпсису', художник передає відчуття космічної катастрофи, а чи  може існувати

передбачення народження нових світів? І в цьому циклі художник вправно поєднує Елладу зі Сходом. 

Серед новітніх робіт - 'Бачення Кассандри. Трояндський кінь ', насичена' первісної енергією ',

пророкує про падіння Трої, але це швидше за все - образне вираження екзистенціального бунту.

Техніка написання картин і творчий метод А. Бегаліна[ред. | ред. код]

Ідея картини народжується імпульсивно і миттєво втілюється на полотні, минаючи стадію начерків, 'обростаючи' безліччю тонкощів і деталей. Його роботи віртуальні: чим довше дивишся, тим глибше проникаєш в сенс, 

таємницю твору. Випускник Суріковского інституту, він блискуче володіє академічним класичним стилем,
разом з тим свій творчий спосіб дослідження світу А. Бегалін визначає як 'філософсько-романтичний символізм',

неомодерн. 'Закодірованность' пластичної мови, філософсько-метафорична значущість всіх елементів форми - кольору, світла, 

простору - розраховані на багатошарове сприйняття, запрошують до дискурсу глядача інтелектуального, бо пензель – думка, якя  породжує складні асоціації.

На початку століття О. Шпенглер у своїй системі світової культури назве цей людський тип 'фаустовським' і визначить його 'діяльним, що бориться,щоб перемагати'. Стан своєї душі, можливо, А. Бегалін передав у сакральній картині 'Душа' - крилата душа летить над світом - змішана, милостива, віртуальна, що охоплює весь світ, але одночасно в ній існує кристалічне ядро ​​- джерело життєвої сили і енергетики як головних домінант творчої особистості.

Творче кредо[ред. | ред. код]

«Неможливе - символ мого натхнення, моє художнє і психологічне кредо; ми прагнемо до неможливого, і в якісь моменти істини це прагнення допомагає вирішити питання про сенс життя '. 

Його життєтворчий шлях по суті - обраність.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Користувачка:Antanana/ескізи&oldid=9966765