Лука Камб'язо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лука Камб'язо
Luca Cambiaso

Лука Камб'язо.

Автопортрет , галерея Уффіці.
При народженніLuca Cambiaso
Народження18 жовтня 1527(1527-10-18)
Генуя
Смерть6 вересня 1585(1585-09-06) (57 років)
 Ескоріал, Іспанія.
Національністьіталієць
КраїнаІталія
Діяльністьхудожник, скульптор, рисувальник, унаочнювач
НапрямокМаньєризм
ТвориФрески, релігійні композиції
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Міннеаполіський інститут мистецтваd, Музей Прадо, Художній інститут Чикаго, Музей мистецтв Нельсона-Аткінсаd, Оклендська галерея мистецтвd, Національна галерея Вікторії, Національна галерея мистецтв, Національний музей Швеції, Національна галерея Канади, Національні галереї Шотландіїd, Musei di Strada Nuovad, Художня галерея Нового Південного Уельсу, Ермітаж, Національний музей у Варшаві, Музей історії мистецтв, Мауріцгейс, Хантеріанський музей та картинна галереяd, Баварські державні колекції картин, Клівлендський музей мистецтв, Rhode Island School of Design Museumd, Dayton Art Instituted, Королівські музеї витончених мистецтв[1], Національний музей образотворчого мистецтва[2], Смітсонівський музей американського мистецтва[3], Ackland Art Museumd[4], Берлінська картинна галерея, Dumbarton Oaksd, Museumslandschaft Hessen Kassel, Реннський музей образотворчого мистецтва і Musea Brugged[5]

CMNS: Лука Камб'язо у Вікісховищі

Лука Камб'язо (також Камб'язі, Канджаджо, італ. Luca Cambiaso, 18 жовтня 1527, Монелья, Генуя, Італія — 1585, Ескоріал, Іспанія) — італійський художник доби пізнього Відродження і маньєризму. Малював фрески, релігійні і міфологічні картини. Представник Генуезької школи живопису

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився в Монельї. Син художника Джованні Камб'язо (1495—1579), від якого отримав перші навички малювання і праці з фарбами.

Лука Камб'язо. Фреска "Нова вулиця."Палаццо Леркарі — Пароді.
Худ. Педро Берругете. Спалення єретиків в Іспанії.

На художню манеру Луки мали вплив твори художників Порденоне , Періно дель Вага, Беккафумі, Паоло Веронезе. Працював в багатьох містах Лігурії, Римі.

Займався декоративними роботами по оздобленню фасадів і інтер'єрів палаців Генуї (палаццо Доріа, нині Префектура, палаццо Мерідіана, палаццо Імперіалі Терральба) разом з Маркантоніо Кальві, учнем свого батька. В римський період творчості орієнтувався на зразки мистецтва авторитетного в Ватикані Рафаеля Санті, пізнішн на твори Антоніо Корреджо і Якопо Тінторетто.

Був одруженим. Після смерті дружини жив без вінчання в церкві з сестрою померлої дружини. Намагався отримати дозвіл на шлюб з нею, але папа римський дозволу не дав. Мав сина — Ораціо Камб'язі, що теж був художником.

У 1583 році був запрошений до Іспанії королем Феліпом II і працював в Ескоріалі.

Доба католицької реакції

[ред. | ред. код]

Життя і творчість Луки Камб'язо припали на добу посилення католицької реакції на всі сфери політичної і духовної діяльності. Папа римський Павло ІІІ (понтифікат 1534—1549) вводить церковну цензуру, відновив інквізицію в Італії. В 1540 році засновано орден єзуїтів, що стали в авангарді боротьби католицтва з наслідками гуманізму і протестантськими віровченнями всіх напрямків. Почалося друкування Індексу заборонених книг. Посилився і контроль за відповідністю витворів мистецтва догматам католицизму. Дійшло до видання у 1564 книги з аналізом помилок і гріховних зображень в церковних образах з позицій папського Риму. Все це значно обмежувало коло дозволених тем в живопису, скульптурі, графіці чи в стильових засобах виконання. Церква підтримувала аскетизм, сувору порядність, відданість церкві і її віровченню, релігійний фанатизм. Кардинал Олессандро Фарнезе особисто спостерігав за сюжетами стінописів, що робили художники Цуккарі в його замку Капрарола. Папа римський Пій V наказав заховати всі оголені скульптури, що були в Ватикані. За наказом іншого папи — Павла IV — художник одягав оголені тіла на фресці Мікеланджело «Страшний Суд» в Ватикані.

Переїзд Луки Камб'язо в Ескоріал (Іспанія)не позначилися отриманням волі. З одних супільних утисків він потрапив в другі. Обмеженішим було і коло сюжетів, що міг розробляти художник.

Релігійні образа Луки Камб'язо

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Гос. Эрмитаж. Западноевропейская живопись, каталог № 1,Л, «Аврора», 1976 (рос)
  • Всеобщая история искусств, т № 3,М, «Искусство», 1962, (рос)
  • W. Suida-B. Suida Manning, Luca Cambiaso, la vita e le opere, Milano 1958.
  • L. Magnani, Luca Cambiaso: da Genova all'Escorial, Genova 1995.

relativamente alla collaborazione di Cambiaso e del Bargamasco:

  • Rosso Del Brenna, G. B. Castello il Bergamasco nella villa delle Peschiere, in «Arte Lombarda», XIV, 1969, n. 2, pp. 111, 118
  • Labò 1970, p. 65
  • R. De Maio, Michelangelo e la Controriforma, Bari 1981 (I ediz. 1978)
  • E. Bianchi, Giovanni Cambiaso, in «Rivista Ligure di Scienze, Lettere ed Arti», 1915

Calì, Da Michelangelo all'Escorial, Torino 1980

  • P. Boccardo, L'episodio genovese del Pordenone all'interno di una nuova proposta cronologica per la decorazione di Palazzo Doria, in «Atti del Convegno, Pordenone e il suo tempo», Pordenone 23-25 agosto 1984
  • G. P. Lomazzo, Idea del Tempo della Pittura, Milano 1590, Capitolo 26, in R. P. Giardi, Gian Paolo Lomazzo, Scritti sulle arti, vol. I, Firenze 1973
  • P. Torriti, Luca Cambiaso, Disegni, Genova 1969, I ediz. 1966
  • Juan de Arphe, Varia Commensuracion para la escultura y arquitectura, Madrid 1736, 1a ediz.: Sevilla 1585

Посилання

[ред. | ред. код]
  1. https://www.fine-arts-museum.be/nl/de-collectie/artist/cambiaso-luca-1
  2. https://www.bellasartes.gob.ar/
  3. https://americanart.si.edu/collections/search/artist/?id=718
  4. https://ackland.emuseum.com/people/2423/luca-cambiaso/objects
  5. https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO0137_III