Голова фавна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Голова фавна»
італ. Testa di fauno
Творець: Мікеланджело Буонарроті
Час створення: бл. 1488 —1489 рр.
Розміри: ? см
Матеріал: мармур
CMNS: «Голова фавна» у Вікісховищі
Чезаре Дзоккі. Копія статуї Еміліо Дзоккі «Юний Мікеланджело висікає „Голову фавна“»

«Голова́ фа́вна» (італ. Testa di fauno) — втрачена мармурова скульптура італійського скульптора і художника Мікеланджело Буонарроті, створена бл. 1488 —1489[а] рр. Це перший задокументований твір митця[1].

Відомості про твір[ред. | ред. код]

За свідченнями Вазарі, ця скульптура була створена Мікеланджело у Саду скульптур Медичі, як копія античної голови «старого зморшкуватого фавна, що сміється, з кирпатим носом»[б][2]. На фресці Оттавіо Ванніні (італ. Ottavio Vannini) «Лоренцо Пишний у колі своїх митців» (1635) зображено мармурове погруддя фавна, але чи це був оригінал невідомо[1][3]. Мікеланджело трохи переробив вираз обличчя фавна — рот зобразив повністю відкритим, так що видно було і язика, і всі зуби[4]. Лоренцо Пишний, побачивши цей твір, похвалив його (хлопцеві тоді було 13 чи 14 років), але зробив зауваження, що у старих людей не можуть бути цілими усі зуби. Мікеланджело зламав фавну один зуб і зробив у яснах ямку[4]. І Вазарі, і Кондіві погоджуються на тому, що саме ця історія допомогла хлопцю отримати прихильність Лоренцо Медичі[5].

Вільям Воллес вважає, що на момент створення цієї статуї Мікеланджело було уже 15 років, а отже він уже був відносно дорослим, і ця історія більше нагадує гарну легенду[6]. Еріка Шильяно вважає, що й саме існування скульптури видається сумнівним — жодних свідчень про неї, окрім розповіді самого Мікеланджело своїм біографам (Кондіві та Вазарі), не збереглися[7].

Мармурова маска «Фавн, що сміється» у галереї Барджелло вважається «втраченою» скульптурою Мікеланджело. Вона не зовсім відповідає опису Вазарі та Кондіві, адже у роті є тільки два зуби, які більше нагадують ікла, а між ними висовується язик, але остаточної відповіді про авторство ще нема[5].

Образ у мистецтві[ред. | ред. код]

Еміліо Дзоккі створив мармурову статую «Юний Мікеланджело висікає „Голову фавна“» (1861). Статуя зараз зберігається у Палаццо Пітті. Існують відомі копії цієї статуї, створені Чезаре Дзоккі, Генрі Вулфом та іншими.

Епізод із «Головою фавна» згадується у біографічному романі Ірвінґа Стоуна «Муки і радості» (1961)[8][9]. У біографічному романі Карела Шульца «Камінь і біль» цьому першому скульптурному твору митця присвячено розділ «Фавнів сміх»[10]:

«(…) Мікеланджело схопив різець і на очах у князя й Поліціано сильно вдарив по фавнових губах. Між ними зазяяла дірка. Старий напівбог позбувся кількох зубів… Він більше не насміхався перед тим, як угризтися зубами в м'ясо. На світ дивився тепер як старий чоловік…»

Примітки[ред. | ред. код]

а. ^ За Фрицем Ерпелем — бл. 1490 —1492 рр.[11]
б. ^ Оригінал не зберігся і його опис відомий тільки зі слів Вазарі та Кондіві

Посилання[ред. | ред. код]

  1. а б Hibbard, 1974, с. 21.
  2. Вазарі, 1970, с. 302.
  3. Lorenzo il Magnifico (1449-1492) (італ.). www.palazzo-medici.it. Архів оригіналу за 21 серпня 2012. Процитовано 16 вересня 2012. 
  4. а б Микеланджело. Поэзия. Письма, 1983, с. 136.
  5. а б Symonds, 1893, с. 14.
  6. Wallace, 2010, с. 9.
  7. Scigliano, 2005, с. 41.
  8. Irving Stone. The Agony and the Ecstasy (англ.). www.scribd.com. с. 104. Архів оригіналу за 14 квітня 2012. Процитовано 16 вересня 2012. «(…) a Faun like the one in Lorenzo's studiolo, but his own(…)» 
  9. Стоун, 1991, с. 96.
  10. Шульц, 2006, с. 158.
  11. Эрпель, 1990, с. 13.

Джерела[ред. | ред. код]