Користувач:Kharkivian/Туризми-1

Ігровий туризм

Ігровий туризм (розважальний туризм) — різновид туризму, в якому туристи-учасники, що їх називають гравцями, управляють ресурсами, даними через ігрові символи, з метою досягнення мети.

Головне завдання ігрового туризму — діяльність з розважальною та іноді навчальною метою.

Коли описують напрями ігрового туризму, одразу на думку спадає Лас-Вегас. Місто-феєрія уяви, жадоба збагачення і пишність фешенебельних готелів, сотні тисяч гральних автоматів, таємничий “блек-джек” і рулетка. Постійний розвиток світової гральної індустрії торкнувся всіх світових держав. За час свого існування деякі азартні оазиси стали нагадувати імперії. Законодавці моди на ігровий туризм — Монте-Карло і Лас-Вегас. Сотні тисяч людей щороку вирушають в дорогу, щоб самостійно відчути всю специфіку азарту, а рулетка, покер і різноманітні “однорукі бандити” дають таку можливість.

Види ігрового туризму:

1. Дитячі ігри, для цього створюють в турзонах дитячу анімацію та ігрові кімнати для дітей.

2. Симуляції, наприклад скаутинг, квест-анімація.

3. Спортивні ігри, серед найпопулярніших спортивних ігор у туризмі: футбол, теніс, гольф, петанк, волейбол.

4. Логічні ігри, наприклад, серед рекреантів популярні кросворди, судоку, розумова анімація.

5. Настільні ігри, серед популярних настільних ігор на відпочинку: шахи, шашки, нарди, го.

6. Азартні ігри. Відмінністю азартних ігор є те, що виграш чи програш у них має не тільки символічне, а й реальне життєве значення — вони грають на гроші. А такі ігри дуже популярні в курортних зонах, коли туристи відпочивають і часто послаблюють свої соціальні гальма.

7. Комп’ютерні ігри, очевидно, саме тому в багатьох готельних комплексах встановлено комп’ютерні зали, де запеклі гравці комп’ютерних ігор проводять основний час своїх відпусток.

8. Рольові ігри, анімація в туризмі. В рольових іграх гравці діють у певному, заданому правилами, світі, беручи на себе певні вигадані ролі. Рольові ігри часто не носять змагального характеру, а призначені для того, щоб отримати задоволення від самого процесу гри.

Найпопулярніші казино світу:

1. Baden-Baden, Баден-Баден, Німеччина.

2. The Ritz Club, Лондон, Великобританія.

3. Atlantis,острів Парадайс, Нассау, Багами.

4. The Venetian, Лас-Вегас, Невада, США.

5. Sun-City, Сан-Сіті, ПАР.

6. The Bellagio, Лас-Вегас, Невада, США.

7. Metropol, Москва, Росія.

8. Monte Carlo, Монте Карло, Монако.

9. St. James Club, Антігуа.

10. Mandarin Oriental, Макао, Китай.

Див. також

• Види туризму

Література

• Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Інтернет-ресурси

• Игровой туризм
• Ведущий представитель Игрового Туризма / Junket (Джанкет) программ в России и Украине.

[[Категорія:Типи туризму]]

Туризм для людей похилого віку

Туризм для людей похилого віку (туризм літніх людей, пенсійний туризм) — це різновид туризму, що має на меті задоволення рекреаційних потреб вікової категорії старше 55 років.

Сьогодні створені всі умови для пенсійного туризму. Існують спеціальні програми і домовленості з приймаючою стороною. Літній турист завжди там буде під ненав’язливим наглядом, на випадок якщо він раптом заблукав в незнайомому місці або ж йому несподівано стане погано. При цьому ні для кого не секрет, що через низку соціальних факторів далекі подорожі поки ще не популярні у пенсіонерів.

Туристи похилого віку (люди старші за 55 років) вимагають не тільки комфорту, а й персональної уваги з боку обслуговуючого персоналу, можливість отримання медичної допомоги, наявності в ресторанах меню дієтичного харчування, розміщення в готелях, розташованих у тихих місцях і за помірними цінами. На розвиток туристичного ринку людей похилого віку сприятливо впливають такі фактори:

— наявність практично необмеженої кількості вільного часу;

— активна частка жінок літнього віку в поїздках (варто відзначити, що збільшення частки подорожуючих жінок має глобальний характер);

— знижки, надані в несезонний період;

— особи третього віку подорожують у складі груп.

Дослідження компанії ADAC Reisemonitor, яка займається моніторингом в секторі туризму та відпочинку, показало, що до 2020 року кожному другому відпочиваючому буде понад 55 років. Причому, серед пенсіонерів зростає число охочих здійснити гірський перехід в Гімалаях, їх більше, ніж тих що мріють розслабитися на середземноморських курортах. Туристичні фірми Європи готові поміняти свої пріоритети і повністю орієнтуватися на людей похилого віку. Вони зізналися, що злочинно мало приділяли уваги цій категорії громадян, не вважали їх пріоритетними клієнтами. Як виявилося, серед літніх туристів теж існують активні мандрівники і авантюристи. Все більше людей похилого віку старше 55 років виїжджають за кордон, щоб спробувати екстремальні розваги, такі, як стрибки з парашутом, спуск на мотузці на крутих і стрімких стінах і навіть плавання серед акул. Крім того, пенсіонери-туристи витісняють студентів на піших туристичних стежках.

Туристів похилого віку поділяють три основні підгрупи: від 55 до 64 років; від 65 до 74 років; від 75 років і старших.

Туристи віком від 55 до 64 років характеризуються наявністю великих вільних грошових коштів, більше ніж інші групи пенсійного віку, наявністю невеликих домогосподарств і свободою від витрат коштів на освіту, виховання та утримання дітей.

Туристи віком понад 65 і до 74 років вважаються активними пенсіонерами і складають групу активних подорожуючих.

Туристи у віці від 75 не такі активні, та здебільшого не бажають подорожувати.

Треба пам’ятати, що пенсіонери, хоча і мають у своєму розпорядженні велику кількість вільного часу, який вони могли б витратити на подорожі, проте вони обмежені в коштах. Власне, деякі пенсіонери продовжують працювати і витрачати кошти на подорожі. Для цього сегмента туристського ринку необхідна спеціальна маркетингова програма. Ці вікові групи людей можуть стати споживачами недорогих товарів і послуг, тому доцільно пропонувати їм спеціальні вікові пільги, знижки на розміщення та харчування, пільгові тарифи на транспорті. Таким людям по кишені подорожі усередині країни з метою відвідання родичів або з метою відпочинку і лікування в санаторіях та будинках відпочинку. При виборі засобів транспорту повинен робитися акцент на більш доступні і недорогі засоби пересування. Літні люди не люблять, коли їм нагадують про їх вік. Отже, повинен бути добре продуманий зв’язок, необхідно ретельно вибирати і складати тексти рекламних звернень, що, з одного боку, ускладнює роботу тур-агентів. З іншого боку, їх спосіб життя дозволяє їм подорожувати в будь-який час року і на більш тривалий період часу, на відміну від молодших за віком груп населення. Таким чином, повинні бути організовані посилені рекламні кампанії для стимулювання попиту цієї групи населення, особливо в період недозавантаження туристських підприємств і в міжсезоння.

Випереджаючи події, журнал Forbes визначив десять найбільш сприятливих для пенсіонерів-туристів країн світу. Ідеальними місцями для туристів похилого віку стали Австралія, Австрія, Ірландія, Іспанія, Італія, Канада, Малайзія, Панама, Таїланд і Франція.

Джерела 

• Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Рухомий туризм

Рухомий туризм (кочовий туризм) — це туризм, пов’язаний з подорожуванням (круїзи, тури і т.д.). Рухомий туризм передбачає постійне переміщення, зміну місця перебування. Ступінь рухливості відображається на підходах до вивчення туризму, особливо до оцінки рекреаційних ресурсів. Наприклад, оцінка пейзажного різноманіття вздовж автотрас буде відрізнятися від оцінки ландшафтів пішохідним і, тим більше, стаціонарним туризмом.

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Музейний туризм

Музейний туризм — різновид туризму, специфіка якого полягає у використанні туристського потенціалу музеїв і територій, які до них прилягають.

Музей — це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини. За своїм профілем музеї поділяються на такі види: історичні, археологічні, краєзнавчі, природничі, літературні, мистецькі, етнографічні, технічні, галузеві тощо. У 1946 році була створена міжнародна організація ICOM (International Council of Museums) для підтримки та розвитку діяльності музеїв. Ця організація включає в себе понад 27 000 учасників з 115 країн світу і тісно працює з ЮНЕСКО та іншими міжнародними організаціями.

Співробітництво музеїв і туризму ґрунтується на формуванні системи історико-культурних і природних територій. Розвиток цих територій забезпечується акумульованим у музеях історико-культурною спадщиною, що виступає як чинник соціокультурного і туристського розвитку окремих регіонів. Перед організаторами музейного туризму стоїть ряд специфічних завдань: визначення туристської спеціалізації музею і формування постійного туристського потоку в музеї, складання туристської програми і маршруту, формування пакету рекламної продукції, пошук нових джерел фінансування.

1. Музей Ватикана, Ватикан Веб: www.vatican.va

2. Лувр, Париж, Франція Веб: www.louvre.fr

3. Британський музей, Лондон, Великобританія Веб: www.thebritishmuseum.ac.uk

5. Прадо, Мадрид, Іспанія Веб: www.museoprado.es

6. Метрополітан, Нью-Йорк, США Веб: www.metmuseum.org

7. Музей Гугенхайма, Більбао, Іспанія Веб: www.guggenheim-bilbao.es

8. Рейксмузеум, Амстердам, Нідерланди Веб: www.rijksmuseum.nl

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Рибальський туризм

Рибальський туризм — різновид туризму, метою якого є лов риби та інших водних живих ресурсів.

Рибальський туризм — це водночас промисел і розвага. Статистика підтверджує, що багато людей, які досягли у житті певного визнання (це переважно політики, вчені, бізнесмени), були завзятими рибалками.

Рибалка в туризмі класифікується на:

— літня і зимова (відповідно до пори року);

— морська й озерна (відповідно до місця рибалки);

— прісноводна та не прісноводна;

— риболовля з берега або з човна;

— риболовля на донну вудку, на поплавця, спінінг, на хлист, жерлицю, сбіруліно;

— риболовля на хижих, напівхижих і травоїдних риб.

Види лову риби:

1. Спінінг — лов хижої риби на рухому натуральну (снасточка) або штучну приманку (блешні, воблери, джігових приманки). Як рибальська снасть використовується спеціальне спинінгове вудлище з великою кількістю пропускних кілець для виконання дальньої закидки приманки і котушка мультиплікаторна або безінерційна.

2. Тролінг — проведення приманки за допомогою човна. Доріжка — підвид тролінгу, коли човен рухається не мотором, а веслами.

3. Джиг — ступінчасте проведення приманки спінінгом.

4. Мікроджиг — ступінчасте проведення приманки маленької ваги (1—5 г) по невеликих глибинах.

5. Твічінг — лов з допомогою спінінга, що ведеться ривками.

6. Джеркінг — те саме що і твічінг, тільки використовуються важкі приманки.

7. Ловля в схил — лов риби з човна або в зимовий час з льоду, використовуючи мормишку.

8. Сбіруліно — ловля на легку, невагому приманку з використанням звичайного спінінгового вудилища і спеціального поплавка або грузила.

9. Нудлінг — метод лову сома.

10. Водяний змій, він же кораблик — лов поверхневих видів риб на малька і комах з допомогою плавучого кораблика

11. Жерлиця — пасивна самоловна стаціонарна снасть. Розрізняють зимову і літню жерлиці.

12. Гурток — активна плавуча снасть.

13. Гумка — донна вудка з гумовим амортизатором.

Найпопулярніші країни рибальського туризму це — Велико­британія, Панама, Туреччина, Росія, США, Венесуела, Мексика, Австралія, Фінляндія, Норвегія.

Джерела

• Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Ностальгічний туризм (етнічний туризм, етнографічний туризм) — різновид туризму, який здійснюється туристами на місця свого історичного проживання.

Ностальгічний туризм може бути:

• внутрішнім (наприклад, відвідування глибинки міськими жителями з метою ознайомлення з архаїчними говорами, фольклором, побутом, культурою і мовами автохтонних народів).
• зовнішнім, який пов’язаний з відвідуванням історичної батьківщини або місць народження родичів, даний вид туризму отримав досить широке поширення у ряді регіонів світу — Ізраїль, Вірменія, Греція, Україна, Італія.

Говорячи про ностальгічні тури, можна виділити один з підвидів такого туризму, як відвідування родичів і друзів (relative & visitors tour). Але цей вид туризму, підходить не для всіх людей, більшість — це ті, хто має родинні зв’язки із землями, на які вони їдуть.

Див. також 

• Етнічний туризм

Джерела 

• Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Науковий туризм (навчальний туризм, освітній туризм, інтелектуальний туризм) — різновид туризму з метою отримання освіти за кордоном.

Сьогодні можна виділити кілька видів освітнього туризму:

• екскурсійно-ознайомчі подорожі по різних містах, природних зонах і країнах;
• навчальні поїздки з метою вивчення іноземної мови або тих чи інших загальноосвітніх або спеціальних предметів;
• ознайомчі поїздки до установи, організації та на підприємства;
• наукові і навчальні стажування в установах, організаціях і на підприємствах;
• участь у семінарах, конференціях, з’їздах, конгресах, майстер-класах, мета яких — обмін досвідом та отримання нової професійно-важливої інформації.

В навчальному туризмі реалізуються поїздки у розвинені кра­їни з метою вдосконалення мови, отримання бізнес-освіти, вивчення спеціальних дисциплін.

В рамках освітнього туризму окремі країни мають свою спеціалізацію. США приваблює туристів великим багатством вибору можливостей у напрямках освіти, якого не може запропонувати жодна інша країна. Однією з найбільш привабливих цілей для бажаючих отримати класичну вищу освіту, завжди була Німеччина з її мережею старовинних університетів. Іспанські школи витончених мистецтв рекомендацій не потребують: в університетах на високому рівні викладаються архітектура, дизайн, графіка, декор. Італійська вища освіта спочатку не орієнтована на прагматично-професійну підготовку, тому, збираючись вчитися в Італії, краще вибирати гуманітарні дисципліни. Відмінною рисою французької вищої освіти є відносно невисока плата за навчання, відсутність обмежень і вкрай прості правила прийому, що створює ситуацію, надзвичайно сприятливу для іноземців. У швейцарській освіті головне — якість і ґрунтовність. Швейцарія — країна, де можна отримати справжню європейську освіту англійською, німецькою, французькою та італійською мовами в мальовничому і спокійному куточку Європи.

Джерела 

• Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Молодіжний туризм (студентський туризм) — це різновид туризму, спрямований на задоволення рекреаційних потреб молоді до 35 років.

Молодіжний туризм це насамперед — тематичні поїздки, пов’язані з політико-пропагандистськими заходами; туристсько-екскурсійні поїзди; річкові та морські круїзи; туристсько-патріотичні клуби; маршрути вихідного дня; оглядові й тематичні екскурсії; подорожі та екскурсії в межах навчально-виховного і виробничого процесу; туристсько-оздоровчі програми під час літніх канікул та ін. Молодіжному туризму (молоді люди до 30 років) віддають перевагу ті, хто полюбляє дешеві подорожі з використанням менш комфортабельних засобів розміщення і перевезення, екскурсійні програми яких включають активне спілкування з місцевим населенням, розважальне дозвілля (відвідування дискотек, нічних клубів і барів).

Молодь не любить сидіти на місці, молоді люди знаходяться в постійному русі, їм подобається переживати гострі відчуття і займатися екстремальними видами спорту. У такий спосіб відпочиває молоде покоління. До основних видів молодіжного відпочинку можна віднести дайвінг, віндсерфінг, кайтсерфінг, також різні гірськолижні види спорту або ж альпінізм. Екстремальний молодіжний відпочинок також отримав широке розповсюдження у великих містах, де через відсутність гір альпіністи підкоряють вершини споруд, створених завдяки технічному прогресу. Таке підкорення певних висот надає молодим людям певну впевненість у собі і своїх можливостях. У кожної молодої людини є прагнення довести собі свої здібності, що і є поштовхом для заняття, наприклад, екстремальним молодіжним туризмом. Молоді екстремали вирушають в туристичні походи у важкопрохідній місцевості, не боячись труднощів і можливих небезпек, щоб отримати порцію гострих відчуттів.

Початок туристської діяльності молоді — перші роки XX ст. У 20-30-ті рр. активно розвиваються студентський туризм і обміни, рух молодіжних об’єднань. На 40—50-ті роки припадає становлення шкільного і підліткового туризму; 60—70-ті роки період виникнення організованих національних рухів, формування міжнародних і регіональних туристських організацій і об’єднань молоді. 80-ті рр. стали для молодіжного туризму періодом інтенсивного розвитку, становлення професійно підготовлених організаторів. Молодіжний туризм одержує підтримку і закріплення в законодавчих актах низки країн, міжнародних правових документах, наприклад, Заключному акті НБСЄ (1975); Манільській декларації зі світового туризму (Філіппіни, 1980 р.), де, зокрема, сказано: “Молодіжний туризм вимагає до себе більш пильної уваги у зв’язку з тим, що рівень доходів цієї категорії населення насправді не створює сприятливих умов для подорожей і відпочинку. Позитивна політика в цій галузі має виражатися в наданні максимальних можливостей і пільг”. Нині в світі функціонує понад 300 організацій туризму молоді, студентів і підлітків, у т. ч. близько 30 організацій міжнародного молодіжного туризму. Щорічно до міжнародного молодіжного туристського обміну долучаються понад 25 млн юнаків, дівчат, підлітків.

Молодіжний туризм у світі координується Бюро туризму й обмінів молоді (БІТЕЖ — BITEJ), що діє з 1961 р., штаб-квартира знаходиться в Будапешті. Об’єднує 67 молодіжних туристських організацій з більш як 50 країн, обслуговує понад 100 млн туристів за рік. Спрямовує свої зусилля на поліпшення виховного й освітнього характеру молодіжного туризму: залучення до туризму й обміну якомога більшого числа юнацтва, в першу чергу робітничої і сільської молоді; надає різнобічну допомогу бюро подорожей країн, що розвиваються. Проводить консультативні зустрічі, семінари. Функціонують комісії з програм, транспорту, економіки, інформації та пропаганди туризму, молодіжних туристських центрів тощо. З 1982 р. бере участь у діяльності Всесвітньої туристської організації.

Найвищий орган — Генеральна конференція, що відбувається один раз на 4 роки. За ініціативою БІТЕЖ у Відні (1975) пройшла Європейська конференція з молодіжного і студентського туризму й обмінів, що виробила детальні практичні рекомендації на основі положень Заключного акта НБСЄ (Женева, 1975 р.).

Ринок молодіжного туризму найбільш представлений у таких країнах як Австралія, Нова Зеландія, Нідерланди, Чехія, Угорщина, Франція, США.

Джерела 

• Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Корпоративний туризм

Корпоративний туризм (туризм за професійним складом) — різновид туризму, що слугує для задоволення рекреаційних потреб співробітників різних компаній, яким часто доводиться їздити в справах компанії.

Корпоративний туризм — можливість вирватися з традиційного середовища і подивитися на себе і свою команду з іншої точки зору в нестандартних ситуаціях. Корпоративний туризм дозволяє зробити членам колективу особистий і командний прорив. Добре відпрацьованим методом для формування командного духу вже стали корпоративні пригодницькі тури. В які тільки дикі і незвідані місця на Землі не закидають своїх менеджерів компанії в надії на набуття ними горезвісного “почуття ліктя”. Питання про те, бути разом з усіма або залишитися осторонь, як правило, під час такого корпоративного туризму не виникає, особливо, коли учасники туру знаходяться в одному рафті-човні на сплаві в гірській річці. Втім, для багатьох офісних працівників навіть колективна поїздка в тур вихідного дня на сплав по одній з неквапливих річок, необхідність провести ніч у наметі, — це вже велика пригода, емоційний екстрим, який має всі передумови для перетворення на ефективний тренінг з навчання навичкам командної роботи.

Особливий вид корпоративного пригодницького туризму — сюжетні подорожі. Організація таких корпоративних заходів проходить у кращих традиціях історій про Індіану Джонс чи піратських казок з усіма відповідними атрибутами: стародавніми картами і манускриптами, хитромудрими пастками і багатими скарбами. Задовільняючи побажання клієнтів, агентства пригод спеціально підбирають місце для реалізації фантастичних сюжетів: події можуть розгортатися і в карпатському лісі, і в камбоджійських джунглях, і на просторах Світового океану.

Новим напрямком у корпоративному туризмі, що орієнтований, перш за все, на топ-менеджерів компаній, стає “занурення в природу” за участю професійного тренера-психолога. Повністю “відключена” від урбанізованої дійсності, людина через сприйняття природи змінює сприйняття себе та своє становище в світі, оцінює свої сильні сторони і зони розвитку. Саме тому тренінги з профілактики хронічної втоми і професійного згоряння менеджерів, що проводяться в природному середовищі, є більш глибокими і дієвими. Це не лікування і не розвага, тренер скоріше допомагає розкритися, ніж вчить. Крім того, тренінги вирішують важливу прикладну задачу — в процесі неформального спілкування топ-керівників нейтралізується напруженість у їх управлінських взаєминах.

Залежно від змісту тренінгу його учасникам можуть бути за¬пропоновані різні варіанти корпоративного туризму: від стаціонарного розміщення до організації пригодницької подорожі в місця зі своєрідністю культурних і релігійних традицій і звичаїв. Осмислення іншої культури, наповненою незнайомими символами, таємницями і загадками поряд із розумінням законів дикої природи веде до розширення життєвого досвіду, пошуку в собі прихованих можливостей для особистого розвитку. Саме тому останнім часом серед найбільш “просунутих” компаній стає популярним проводити корпоративні тренінги для топ-менеджменту в таких екзотичних місцях, як Африка, Сибір, Австралія. Таким чином, корпоративний туризм — це не тільки гарний відпочинок і безліч нових позитивних вражень, а й підвищення рівня професійної компетентності.

Сьогодні на світовому туристичному ринку працюють три найбільші транснаціональні компанії, що спеціалізуються лише на корпоративному туризмі: “American Express” (від виникнення якої в 1850 р. і ведеться історія цього бізнесу), “ВІЧ” і “Carlson Wagonlit Travel”.

Джерела 

• Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Фестивальний туризм

Фестивальний туризм на Фестивалі Шешори-2007

Фестивальний туризм (тематичний туризм, подієвий туризм) — різновид туризму, основна мета якого присвячена якій-небудь події.

Унікальні тури, що поєднують в собі традиційний відпочинок та участь в найбільш видовищних заходах планети, поступово завойовують все більшу популярність.

Подієвий туризм — це чудова атмосфера свята, індивідуальні умови відпочинку і незабутні враження. Головна особливість подієвого туризму — безліч яскравих неповторних моментів.

Цільова аудиторія тематичного туризму — це забезпечені туристи з доходом вище середнього, а також компанії, що складаються з декількох пар.

Фестивальний туризм можна класифікувати за масштабом події (національного чи міжнародного рівня) і за тематикою події. В подієвому туризмі можна виділити кілька тематичних видів:

• національні фестивалі і свята;
• театралізовані шоу;
• фестивалі кіно і театру;
• гастрономічні фестивалі;
• фестивалі та виставки квітів;
• модні покази;
• аукціони;
• фестивалі музики і музичні конкурси;
• спортивні події.

Див. також 

• Музичний туризм
• Види туризму

Джерела 

• Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Алкотуризм

Алкотуризм — різновид туризму з метою відвідання певної географічної місцевості для розпитання там алкогольних напоїв.

Різновиди 
Горілчаний туризм 

Одними з лідерів по горілчаному туризму — фіни, які ще з радянських часів приїздили до СРСР з метою розпиття алкогольних напоїв через законодавчі обмеження продажу адкоголю у Фінляндії. На початку 21 століття фінських алкотуризм до Росії зріс. Зничним центром фінського п'яного туризму є також Естонія.

Коньячний туризм 

Різновид цього туризму ставить за мету відвідання центрів виробництва коньячних виробів у Франції. В Україні таким центрами є Крим та Одеса.

Пивний туризм 

Вид туризму з метою дегустації пивних напоїв, які виробляються у певних географічних місцевостях. Великої популярності набув у вигляді поїздок на пивні фестивалі, напр., Октоберфест у Німеччині).

Винний туризм 

Різновид туризм з метою відвідання регіону вирощування винограду та виробництва вин. В Україні такими місцевостями є південне узбережжя Криму (район Масандри) та причорноморські райони Південної України.

Джерела 

Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта ХХІ століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6

Острівний туризм

Острівний туризм — це різновид туризму, метою якого є відвідання островів.