У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Бойчук.

Бойчу́к Миросла́в Петрович (нар. 30 вересня 1958(19580930), Станіслав. нині Івано-Франківськ) — український кінорежисер, поет-пісняр, автор документальних фільмів, фотохудожник, тележурналіст, засновник громадського Інтернетбачення Прикарпаття, організатор шоу, ді-джей, колекціонер.

Біографія[ред. | ред. код]

Зовнішні відеофайли
	Конкурс Української пісні .1993 р.Ч-3. Ірчик зі Львова на YouTube
	Конкурс Української пісні.1993 р. Ч-7. Стелла Гомоляка на YouTube
	Конкурс Української пісні.1993 р. Ч-2. Віталій Сачок на YouTube
	Конкурс Української пісні. 1993 р. Анатолій Сердюк на YouTube
	Анатолій Матвійчук. Інтервю 1995 р. Архів М. Бойчука. Ч-1 на YouTube
	Анатолій Матвійчук. Інтервю 1995 р. Архів М. Бойчука. Ч-2 на YouTube
	Моє кіно. Червона Рута 91.Тарас Курчик. Штефко Оробець на YouTube
	Перший конкурс краси Незалежної України "Прикарпатська Красуня 1991". Івано Франківськ на YouTube

Бойчук Мирослав Петрович
Народився	30 вересня 1958 (65 років); Станіслав, нині Івано-Франківськ, СРСР, УРСР; (тепер — Івано-Франківська область).
Громадянство	Україна
Національність	українець
Діяльність	поет-пісняр, поет, кінорежисер, блогер, тележурналіст, автор документальних фільмів, громадський діяч, організатор шоу, ді-джей, колекціонер.
Alma mater	Львівський державний університет ім. Івана Франка. Факультет журналістики.
Мова творів	українська
Напрямок	документальні фільми, пісні
Жанр	вірш, пісня, документальний фільм, авторська передача, відеоархіви, відеосюжет.
Magnum opus	Документальні фільми "З чистих джерел", "Франкове Прикарпаття", "Розстріляна весна". Пісні "Твоя мелодія", "Яблуневий розмай", "Небесна Сотня України", " Незаймана любов", "Небесній Сотні низько я вклонюся", "Грішний", "Весілля на війні"
Нагороди	Лавреат 9-го Міжнародного фестивалю-конкурсу екранних мистецтв ім. Сахненка “Дніпро-Сінема”. Переможець 15-го Міжнародного теле-радіо-фестивалю "Прем'єра пісні" (м.Буча)
	Сайт: ГО "ФранківськТБ": [1]

Ранні роки[ред. | ред. код]

Народився Мирослав у робітничій сім'ї. Мати Ганна Федорівна — родом з с. Братківці, що на Івано-Франківщині, батько — Петро Петрович родом з с. Отинія, що на Коломийщині.

У 6 років написав свої перші 4 віршовані рядки і тоді ж, думаючи що це журналістика, не по дитячому серйозно заявив, що хоче стати журналістом.

= Юність[ред. | ред. код]

Навчався в Івано-Фанківській середній школі №16, відвідував секцію боксу. Тренувався у тренерів Ю.Скрипник та О.Кац. Провів 8 боїв.

Захоплюючись літературою, після закінчення початкової освіти, вирішив зайнятись професійною журналістикою. До призову в армію пішов працювати робітником на будову, згодом вантажником на овочеву базу. Його перший запис у трудовій книжці датується 28 серпня 1985 року. Для повнішого освоєння своєї майбутньої професії, в листопаді цього ж року, влаштувався пробістом високого друку в обласній друкарні.

Самостійно освоївши техніку верстки, власноруч виготовив свій перший «самвидав» власних віршів, які незабаром були надруковані у Тисменицькій районній газеті «Вперед».

За день до призову в армію, на зароблені кошти, Мирослав придбав кінокамеру "Лантан" та здійснив нею своє найперше кінофільмування.

Служба в армії[ред. | ред. код]

З грудня 1976 року був призваний на строкову службу в ряди Збройних Сил СРСР, яку проходив у Азербайджанській РСР. Обслуговував навчальні реактивні літаки. Під час служби випускав так звані Бойові Листки (інакше кажучи, стінгазети) а також продовжував друкуватись у різній періодиці,- Тисменицькій районній газеті «Вперед», обласній газеті «Прикарпатська Правда», всесоюзній військовій газеті «На Страже Родины» та молодіжній газеті «Комсомольський Прапор». В основному — це були статті та замітки, рідше віршовані твори.

Восени, незадовго до закінчення строкової служби, закінчив Заочну школу військкорів.

Студентські роки[ред. | ред. код]

1 листопада 1978 року звільнився з лав Радянської Армії, а вже 29 листопада року був зарахований студентом 1-го курсу Львівського Державного Університету ім. Івана Франка на факультет журналістики.

Продовжує активно займатись творчою та суспільною діяльністю. В цей час активно захоплюється дискотечним рухом, продовжує освоювати ази фото та кінозйомки, починає колекціонувати вінілові платівки.

Разом з іншими однокурсниками вступає у літературну студію «Франкова Кузня», яку відвідував з нині відомими: новелістом Василем Левицьким, поетом Василем Терещуком, одним із засновників літературного об'єднання «Бу-Ба-Бу» Віктором Небораком, співаком Богданом Кучером.

Працюючи ді-джеєм в університетському клубові "Корчагінець", організовує різноманітні розважально-пізнавальні заходи для студентів. У 1982 році, разом із своїм однокурсником Ігорем Криваком, завойовує звання Лауреата (3 місце) першого огляду-конкурсу Львівських дискотек, присвяченого 60-річчю утворення СРСР.

Перші документальні кінознімання та початки пісенної творчості[ред. | ред. код]

У 1981 році Мирослав одружується, а 21 квітня 1982 року у нього народжується донечка Вікторія.

У 1983 році Мирослав Бойчук написав свою першу пісню «Яблуневий розмай» , яку присвятив своїй матері — Ганні Федорівні. Музику до пісні написав Івано-Франківський композитор — тоді ще початківець, (Богдан) Сергій Маруда.

Першим її виконавцем був популярний на той час Івано-франківський співак Юрій Саньков, який був лідервокалістом музичного колективу "Беркут" [2] при Івано-Франківській обласній філармонії. [3]

Згодом цей твір увійшов у репертуар Заслуженого артиста України Ярослава Крайника та Заслуженої артистки України Алли Кобилянської. [4]

Свого часу цей музичний твір надихнув відому українську майстриню Параску Хому на написання картини, яку вона так і назвала «Яблуневий розмай».

Під час навчання в університеті Мирослав зняв на кіноплівку та змонтував перші документальні фільми про життя студентів однокурсників. Згодом, на основі цих зйомок, було змонтовано документальний фільм "Життя студентське".

Початок професійної журналістської діяльності[ред. | ред. код]

Після закінчення Університету працював в галицькій районній газеті «Прапор Перемоги», журналістом багатотиражної газети «За ударну працю», а згодом редактором заводського радіо заводу «Геофізприлад» у м. Івано-Франківську.

У березні 1987 року був прийнятий на посаду директора Тисминецького районного радіо.

Працював режисером, ді-джеєм при Тисменицькому РБК, старшим методистом Обласного Науково-Методичного Центру, художнім керівником Центру естетичного виховання молоді при обласному відділі культури Івано-Франківська.

Наприкінці 1991, року разом з Ярославом Гуменюком виготовив перші телевізійні новини Прикарпаття.

Влітку 1991 року поїхав у Запоріжжя на пісенний конкурс «Червона Рута-91» [5] у якості ді-джея та кінооператора. Тоді ж організував перший в Незалежній Україні конкурс краси «Прикарпатська Красуня». Основу його музично-пісенної частини склали учасники та переможці конкурсу «Червона Рута —91», Ірчик зі Львова, Стелла Гомоляка, Віталій Сачок, Анатолій Сердюк, а також вже популярні тоді співаки Анатолій Матвійчук, Олександр Тищенко, Анатолій Крохмальний, Штефко Оробець, Андрій Миколайчук, В'ячеслав Хурсенко, Назарій Яремчук. Згодом переможниця конкурсу Тетяна Грачова виборола титул Віце-міс-91 на Всеукраїнському конкурсі краси у м. Тернопіль.

Влітку 1992 року організував перший музичний конкурс на Івано-Франківщині «Зірки Прикарпаття». Переможцями конкурсу стали нині відомі не тільки в Україні Дмитро Ципердюк (гурти «Dazzle Dreams» та «Луйку»), [6][7] [8] Любомир Чермак, гурт «Брати Блюзу».

Тоді ж започатковує свій перший телевізійний проект - музично-розважальне шоу «Ключі від серця».

Тележурналістська діяльність. Перші авторські програми[ред. | ред. код]

З 2 грудня 1992 року по 19 січня 1994 року працював спочатку оператором, а потім журналістом та ведучим різноманітних програм обласного (тоді Народного) телебачення «Галичина». Тоді ж вийшли його перші авторські програми музичного та розважально-пізнавального спрямування: «МІД» («Мирослав і Друзі») та «Студія Двох». Організував та провів перший музичний телевізійний конкурс «МіД-Хіт». Тоді ж було виготовлено перші відеокліпи Прикарпатських пісенних виконавців у вигляді телевізійного хіт-параду.

З 1 вересня 1994 року прийнятий на посаду кореспондента Івано-Франківського телебачення «Канал-402». Продовжує працювати тележурналістом місцевих новин, згодом виступає і ведучим інформаційних блоків. Одночасно започатковує власні авторські телевізійні проекти, серед яких нічна авторська розважально-пізнавальна передача «Сова». ЇЇ основу складали зустрічі із цікавими людьми, серед яких Левко Дурко (Бебешко), Ласло Габош, Зоя Слободян, композитори Степан Гіга, Остап Гавриш, Володимир Домшинський та інші. Це була перша місцева телепрограма, яка трансювалась у режимі live.

В лютому 1997 року звільняється з телестудії «Канал-402» та засновує Телерадіокомпанію «Мирослав і Друзі», яка стає представництвом телекомпанії ICTV в Івано-Франківській області. Студія відновлює вихід авторської передачі М.Бойчука «Сова». Тоді ж започатковуються інші авторські телепроекти: «Мовчіть і Дивіться», «Про твоє», «Станіславський хіт-парад», «Вулиця».

Документалістика та пісенна творчість[ред. | ред. код]

Влітку 1995 року здійснює зйомку свого першого документального фільму про виготовлення пам'ятника Іванові Франку у Івано-Франківську.

У 1997 році написав пісню «Твоя мелодія», присвячену Володимиру Івасюку. Музика Свілани Гричко. Перший виконавець Тіна Кароль (справжнє ім'я — Тетяна Григорівна Ліберман).

2004 рік. Документальний фільм «Від Ямницького цементного до ВАТ Івано-Франківськцемент — 40 років».

2005 рік. Документальний фільм «ВАТ Івано-Франківський завод “Промприлад”» про 100-річну історію цього підприємства та історію зародження промисловості на Станіславівщині.

2008 рік. Документальний фільм «Дорога, правда і життя», присвячений 100-річчю церкви Святої Параскеви і 20-й річниці її виходу з підпілля та презентовано місцевій громаді. Співавтори фільму - Івано-Франківський історик Чорненький Роман та отець Огар Тарас.

За створення цього фільму отримав Подяку від Правлячого Архієрея Єпископа Івано-Франківської УГКЦ Володимира.

Цього ж року співачка Ольга Постолянюк записує власний пісенний альбом під назвою «Троянди Долі», основу якого склало 11 пісень на слова Мирослава Бойчука.

У 2009 році пісню Мирослава Бойчука «Незаймана любов» бере до свого репертуару заслужена артистка України Ірина Лончина.

11 січня 2011 року засновує громадську організацію «Громадське Інтернетбачення “Франківськтб”».

2012 рік. Документальний фільм "Надвірнанафтогаз" про історію ПАТ "УКРНАФТА".

2012 - 2013 роки. Студія Мирослава Бойчука спільно з Громадським Інтернетбаченням Прикарпаття «ФранківськТБ» та істориками Романом Чорненьким та Петром Гаврилишиним започатковує документальний цикл «Франкове Прикарпаття». Ведучим фільму виступив мер міста Івано-Франківська Віктор Анушкевичус. 10 травня 2013 року в рамках відзначення 351 річниці міста Івано Франківська в “Гранд-кафе театру-кіно «Люм’єр» було презентовано перші дві серії цього серіалу: “Скільки Франкового у Франківську?” та “Три кохання Франка у Станіславові”.

В лютому 2013 року прийнятий до Національної Спілки Кінематографістів України.

2013 рік. Створює перших два фільми про історію хорів Прикарпаття “З чистих джерел” (Автор ідеї Ольга Терешкун). Того ж року стрічка отримала Спеціальний Диплом на 9 Міжнародному фестивалі — конкурсі екранних мистецтв ім. Сахненка “Дніпро-Сінема”.

Того ж 2013 року у видавництві «Нова Зоря» вийшов черговий (№ 17–18) випуск альманаху "Клубу Слов'янської Поезії", в який увійшло 18 поетичних творів Мирослава Бойчука.

У липні 2013 року бере участь у фестивалі-конкурсі відео-арту “Місто — 2013”, приуроченого 50-річчю цього жанру. Три авторські короткометражні фільми у стилі Арт “Яблуневий Розмай”, “З піснею” та “Кіноексперименти. Спогади одного дня минулого століття...” здобувають Диплом фестивалю.

Створює документальну стрічку “Житя в ефірі” про відомого Прикарпатського журналіста Романа Боднарчука, до його 60 — річного ювілею.

В грудні 2013 року здійснює виготовлення документального фільму про Історію Івано-Франківського автотранспорного підприємства “Електроаворанс”.

В цей же час в Україні починаються протестні події проти діючого правлячого режиму, та організація Євромайдану (в тому числі і у Івано-Франківську). Практично весь цей період присвячується журналістсько-публіцистичній роботі, направленій на відтворення та обговорення цих подій.

На початку 2014 року здійснює монтаж 3 та 4 серій фільму про Франка. («Про перейменування Івано-Франківська» та «Про франківські місця пов'язані з життям і творчістю Івана Франка»).

Тоді ж розпочинає роботу над фільмом з циклу «Небесна Сотня», який присвячено Героям Небесної Сотні Прикарпаття. Перших дві серії «Розстріляна весна» та «Героєві України Романові Гурику присвячується» приурочуються до першої річниці кривавих подій на Інститутській. Спеціально до цих фільмів він пише три пісні: «Небесна Сотня України» (музика Володимира Домшинського, виконує Василь Михайлович), «Ой Романе, Романочку» (музика Володимира Домшинського, виконує Юлія Раджапова та гурт «Будьмо») та «Небесній Сотні низько я вклонюся» (музика та виконання Олександра Тищенка). Презентація фільмів відбулась 7 квітня 2015 року в Прикарпатському університеті ім. В.Стефаника, де навчався Герой України Роман Гурик.

Влітку 2015 р. здійснює зйомку, виготовлення та презентацію документального фільму "І знов хвилює батьківська земля" про історію села Чукалівка та пісню "Чукалівка моя". Пісня здобуває Диплом переможця 15 Міжнародного теле-радіо-фестивалю "Прем'єра пісні" (м.Буча), як автор слів пісні "Давай запалим, брате, наодинці" (автор музики та виконавець Олександр Тищенко).

Цього ж року Заслужена артистка України Ірина Лончина пісню "Небесна Сотня України". (Музика Володимира Домшинського, слова Мирослава Бойчука) бере до свого репертуару. [9] (концертний запис).

2016 р. з Володимиром Куртяком (автор музики) та співачкою Світланою Весною записує демоверсію пісні "Небесній Сотні низько я вклонюся", яку згодом було перейменовано на "Струну гітари зачеплю душею".

В 2016 р. пише пісню "Праведник віри" присвячену Шептицькому (музика Ігора Іванціва, співає о.Вітольд Левицький) до документального фільму "16 місяців діяльності Шептицького у Станіславові".

Влітку 2016 року знято документальний фільмм "Тарас ЖИТИНСЬКИЙ. Мій Володя Висоцький".

Цього ж року знімає музичний фільм "24 хвилини з композитором Володимиром Домшинським", який презентує на відзначенні 60-річчя маестро та записує інтервю з актором, який зіграв головну роль у художньому фільмі "Владика Андрей" - Народним артистом України Сергієм Романюком для документальної стрічки "16 місяців діяльності Андрея Шептицького у Станіславові".

У 2017 році знімає документальну стрічку "Залишаюся жити" про українського фахівця у галузі права, Доктора юридичних наук, доктора філософії, доктора канонічного права, митрофорного протопресвітера, почесного Академіка АН ВШ України, о.Івана Луцького.

У 2018 р. знято документальну стрічку "Танець, мов сонячний спалах". В ньому штрихи до портрета Народного артиста України, головного балетмейстера ансамбля пісні і танцю "Гуцулія" Івана

Цього ж року знімає фільм "І дух, і слово, і аркан...” До 70-річчя заслуженого журналіста України, генерального директора ІФ ОДТРК з 1990 по 2008 р., багатолітнього працівника Івано-Франківського обласного радіо Андріяшка Романа Олексійовича.

У травні 2018 року записує інтервю з Дмитром Ципердюком — лідером проєктів «Dazzle Dreams» та «LUIKU» на документальний фільм про історію Прикарпатської пісні.

Влітку 2018 року презентується стрічка, побудована виключно на кіноархівах Мирослава Бойчука під назвою "Життя студентське". Це 1978-84 роки. Вона присвячена студентам факультету журналістики Львівського Державного Університету імені Івана Франка 1984 року випуску.

У 2019 році знято документальний фільм "Болехівські євреї... До і після. 1371 - 2019."

Цього ж року, за ініціативи Мирослава Бойчука та Богдана Кучера в Івано-Франківську встановлено Пам'ятну дошку Народному артистові України Сергію Романюку.

Влітку 2020 року разом з Богданом Кучером знімає документальний фільм "Маріямпіль - місто Марії". Спеціально до цієї стрічки разом Вірою Барановською пише пісню "Маріямпіль - столиця Марій" (музика та слова М.Бойчука). [10]

Цього ж року здійснює оцифрування відеоархівів товариства "Меморіал", телепередач ТБ "Канал 402", "ОТБ "Галичина" та кіноархівів Тризубого Стаса.

У вересні 2020 р. презентує документальний фільм "Щоб ми усі були одно" до 115 річниці церкви Різдва Христового у Більшівцях, до якого пише пісню.

В січні 2021 року виходить у світ документальний фільм "Боже світло для світу" про історію церкви св. апостола Юди Тадея, що в Івано-Франківську.

У вересні цього ж року виходить у світ пісня "Мамині вишиванки" у виконанні Зої Слободян (музика та слова М.Бойчука). [11]

Починаючи з лютого 2022 року , після повномасштабного військового вторгнення Росії в Україну, пише ряд пісень на тему війни:

Анатолій ГОЛУБЧАК "РОЗДІЛЕНЕ ЖИТТЯ НА ДО І ПІСЛЯ" (Музика Ігора Танчака, слова Мирослава Бойчука). [12],

Гурт "Будьмо" "Війна 30-ї весни" (Музика Володимира Домшинського, слова Мирослава Бойчука) [13], [14],

Надія ШОЛОП "ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА" (муз.І.Танчак, сл.М.Бойчук) [15],

Ірина Лончина "Весілля на війні" (муз. І.Лончиної, сл. Мирослава Бойчука) [16],

Петро ГАРАСИМІВ - "Нам казали,- ми сестри і браття". (Музика та слова Мирослава Бойчука) [17],

Петро Гарасимів "Ракети й оркостан".(Музика Тараса Пушика та Петра Гарасиміва, слова Мирослава Бойчука) [18],

Петро Гарасимів "ГРІШНИЙ". (Слова Мирослава Бойчука, музика Мирослава Бойчука та Петра Гарасиміва). [19].

Цього ж року пише свої перші байки: "Байка про Ліс" [20], "Байка про свиню" [21], "Байка про тхорів" [22], "Байка пр кукуріку-солов'я" [23], "Байка про шнурки" [24], "Грішник у Раю" [25], "Байка про унітаз" [26], "Байка про матюк" [27], "Байка про бобра" [28], "Байка про мишей" [29], "Байка про заморські воші та місцеві гниди " [30].

Посилання[ред. | ред. код]

Сайти[ред. | ред. код]

Документалістика[ред. | ред. код]

Кіно-відеоархіви[ред. | ред. код]

Відеоархів пісень[ред. | ред. код]

• (Музика Світлани Гричко) "Твоя мелодія (присвячена Володимиру Івасюку) співає Тетяна Ліберман (Тіна Кароль). 1997 рік. [52]

• Пісню на слова Мирослава Бойчука (музика Світлани Гричко) "Твоя мелодія (присвячена Володимиру Івасюку) співає Жанна Крижанівська. 2013 рік. [53]

• Пісню на слова Мирослава Бойчука (музика Сергія Маруди) "Яблуневий розмай" співає Заслужена артистка України Алла Кобилянська. [54]

~Пісню виконують учні однієї із шкіл. [55]

• Пісню на слова Мирослава Бойчука (музика Володимира Домшинського) "Небесна Сотня України" співає Василь Михайлович. [56] [57], [58], [59], [60],

~Інші виконавці пісні:Василь Дубіцький, [61],

~Студенти ІФНМУ [62],

~Ярослав Бурлачук [63],

• Пісню на слова Мирослава Бойчука (музика Володимира Домшинського) "Ой, Романе-Романочку" співає гурт "Будьмо", Юлія Раджапова. [64] [65] [66] [67]

• Олександр Тищенко "Давай запалим, брате, на одинці". [68] [69] [70]

• Музика Володимира Домшинського "Небесна Сотня України" співає Заслужена Артистка України Ірина Лончина. [71]

• Музика Ірини Лончиної "Незаймана любов" співає Заслужена Артистка України Ірина Лончина. [72]

• Музика та аранжування Тетяни Ралько "Паперові Квіти" на документальний фільм про художницю Параску Хому. [73]

• Музика Ігора Іванціва "Праведник віри" виконує о.Вітольд Левицький. Для документального фільму "14 місяців діяльності Шептицького у Станіславові". Лютий 2016 р. [74]

• Музика Ольги Постолянюк "Троянди самоти" співає Ольга Постолянюк. Альбом "Троянди долі". 21.10.2007 р. [75] [76] [77]

• Музика Ольги Постолянюк "Тобі" ("Літо") співає Ольга Постолянюк. Альбом "Троянди долі". 21.10.2007 р. [78]

• Музика Ольги Постолянюк "Казка вечорів" співає Ольга Постолянюк. Альбом "Троянди долі". 21.10.2007 р. [79] [80]

• Музика Ольги Постолянюк "Дівочий сон" співає Ольга Постолянюк. Альбом "Троянди долі". 21.10.2007 р. [81] [82]

• Пісню на слова Мирослава Бойчука (музика Ольги Постолянюк) "Барви музики" співає Христина Яцук. 21.10.2008 р. [83] [84]

• Пісню Мирослава Бойчука “Кохання юності“ виконує Олександра. 1996 р. [85] [86]

• Демоверсія пісні на слова Мирослава Бойчука (музика Володимира Куртяка) "Струну гітари зачеплю душею" у виконанні Заслуженої артистки України Світлани Весни. [87]

• Пісня про Маріямпіль до документального фільму Мирослава Бойчука "Маріямпіль - місто Марій". Музика та слова Мирослава Бойчука. [88]

Зовнішні відеофайли
	Конкурс Української пісні .1993 р.Ч-3. Ірчик зі Львова на YouTube
	Конкурс Української пісні.1993 р. Ч-7. Стелла Гомоляка на YouTube
	Конкурс Української пісні.1993 р. Ч-2. Віталій Сачок на YouTube
	Конкурс Української пісні. 1993 р. Анатолій Сердюк на YouTube
	Анатолій Матвійчук. Інтервю 1995 р. Архів М. Бойчука. Ч-1 на YouTube
	Анатолій Матвійчук. Інтервю 1995 р. Архів М. Бойчука. Ч-2 на YouTube
	Моє кіно. Червона Рута 91.Тарас Курчик. Штефко Оробець на YouTube
	Перший конкурс краси Незалежної України "Прикарпатська Красуня 1991". Івано Франківськ на YouTube

Користувач:Zahidkino/Мирослав Бойчук

Зміст