Івасюк Володимир Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Володимир Івасюк
Зображення
Основна інформація
Повне ім'я Івасюк Володимир Михайлович
Дата народження 4 березня 1949(1949-03-04)
Місце народження Кіцмань, Чернівецька область, Українська РСР
Дата смерті 26 квітня 1979(1979-04-26)[1] (30 років) або 18 травня 1979(1979-05-18)[2] (30 років)
Місце смерті тіло знайшли у Брюховицькому лісі біля смт Брюховичі, Львівська область, Українська РСР
Поховання
Роки активності 19641979
Громадянство СРСР СРСР
Національність українець
Професія поет, композитор
Інструменти скрипка,
фортепіано,
віолончель,
гітара
Нагороди

Герой України (орден Держави) Національна премія України імені Тараса Шевченка

Премія ЛКСМУ імені Миколи Островського — 1988
www.ivasyuk.org.ua
Q: Цитати у Вікіцитатах
Файли у Вікісховищі?

Володи́мир Миха́йлович Івасю́к (4 березня 1949(19490304), Кіцмань, Чернівецька область, УРСР — 24/27 квітня[4] 1979, Брюховицький ліс під Львовом, УРСР) — український композитор-виконавець, поет. Герой України (2009, посмертно).

Один з основоположників української естрадної музики (поп-музики). Автор 107 пісень, 53 інструментальних творів, музики до кількох спектаклів. Професійний медик, скрипаль, чудово грав на фортепіано, віолончелі, гітарі, майстерно виконував свої пісні. Неординарний живописець.

18 травня 1979 його знайдено повішеним у Брюховицькому лісі під Львовом. Офіційна версія — самогубство — викликала сумнів громадськості як того часу, так і тепер. Відповідно до неофіційної версії, смерть Івасюка — це вбивство, здійснене органами КДБ за наказом вищого керівництва СРСР[5]. Похорон Володимира Івасюка 22 травня 1979 у Львові перетворився на масову акцію протесту проти радянської влади.

Архіви цієї справи, що зберігаються в Москві, дотепер ані родичам, ані працівникам музею Івасюка не відкривають, посилаючись на гриф «таємно», можливо, тому, що ще живі багато учасників тих драматичних подій. Самі ж родичі Івасюка вважають, що Володимира вбили[6].

26 січня 2009 Генеральна прокуратура України поновила давно закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка[7], але в листопаді 2012 справу закрито нібито через відсутність складу злочину.

12 червня 2014 Генеральна прокуратура України знову поновила закриту кримінальну справу про смерть Володимира Івасюка[8].

Колишній прокурор Львівської області Роман Федик у лютому 2015[9][10] заявив, що начебто Володимир Івасюк був убитий «співробітниками» КДБ.

13 червня 2019 року Київський науково-дослідний інститут судових експертиз дійшов висновку, що композитор-виконавець Володимир Івасюк фізично ніяк не міг би вчинити самогубство.[11]

Життєпис[ред. | ред. код]

Дитинство у Кіцмані[ред. | ред. код]

Володимир Івасюк народився 4 березня 1949 року в місті Кіцмань Чернівецької області в родині учителів Михайла Івасюка і Софії Карякіної. Мати родом із Запорізької області.

1955 року, коли Володимирові було 5 з половиною років, пішов учитися до місцевої дитячої музичної школи[12], створеної зусиллями батька[13].

У 1956 – 1966 роках навчався в Кіцманській середній школі.

Будинок, в якому народився Володимир Івасюк. Через 30 років у ньому народилась співачка Ані Лорак
Меморіальна дошка на будівлі Буковинського державного медичного університету (Чернівці)

1962 року взяв участь у завершальному концерті обласного огляду музичних шкіл Буковини.

1963 закінчив Кіцманську музичну школу. Влітку вступив до Київської музичної десятирічки імені Миколи Лисенка[14] за спеціальністю альт. Навчався лише протягом першої чверті. З другої, через хворобу, повернувся до Кіцмані та навчався у середній та музичній школах за класом фортепіано.

1964 року написав музику до першої пісні «Колискова» на вірші батька. У рідній школі створив дівочий вокальний ансамбль «Буковинка».

У червні 1965 року ансамбль «Буковинка» завдяки перемозі в республіканському конкурсі здобув право взяти участь у святковому концерті на честь «25-річчя возз'єднання Буковини в єдиній українській державі»[15]. Крім того музикантів нагороджено поїздкою по Дніпру.

Переїзд до Чернівців[ред. | ред. код]

1966 року разом з сім'єю переїхав до Чернівців. Вступив до Чернівецького державного медичного інституту, але першого ж дня його відрахували за випадок з пам'ятником Леніна (у квітні року, за два місяці до закінчення школи, Івасюк з однокласниками випадково скинули бюст Леніна у Кіцмані)[16]. Лідер Комсомолу Чернівців Аркадій Казімірський допоміг йому влаштуватися на завод «Легмаш» вчитися на слюсаря[17]. Там Володимирові доручили керувати заводським хором, який через пів року став лауреатом обласного конкурсу[18]. Під псевдонімом «Весняний» надіслав на обласний конкурс пісні «Відлітали журавлі» на вірш В. Миколайчука та «Колискова для Оксаночки» на власний вірш. За пісню «Відлітали журавлі» удостоєний першої премії.

1967 року, завдяки позитивній характеристиці, яку написали на «Легмаші», поновив навчання в медичному інституті. Там став учасником самодіяльного ансамблю пісні й танцю «Трембіта», у якому грав на скрипці. Завдяки його старанням в інституті створено камерний оркестр[18]. 1972 року закінчив медичний інститут.

1968 року в телепрограмі Українського телебачення «Камертон доброго настрою» разом з ансамблем «Карпати» виконав пісню «Я піду в далекі гори»[15].

1970 року склав пісні «Червона рута» й «Водограй», які 13 вересня вперше виконав з Оленою Кузнецовою на Театральній площі міста Чернівці у прямому ефірі передачі «Камертон доброго настрою»[19]. Путівку в життя пісням дав ансамбль «Смерічка» Л. Дутковського (солісти Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, М. Ісак, звукорежисер Василь Стріхович).

У травні 1971 року текст і ноти «Червоної рути» опублікував тижневик «Україна»[20]. У серпні того ж року режисер Роман Олексів зняв у селищі Яремча український музичний фільм «Червона рута», в якому головні ролі виконали Софія Ротару й Василь Зінкевич. У фільмі звучить багато пісень Івасюка. Пісня «Червона рута» увійшла до двадцятки переможниць першого всесоюзного фестивалю «Пісня-71». На завершальному концерті в Останкіно її виконали солісти ансамблю «Смерічка» Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і автор Володимир Івасюк у супроводі естрадно-симфонічного оркестру під керівництвом Юрія Силантьєва[21].

Меморіальний музей Володимира Івасюка. Чернівці

1972 року на Чернівецькому телебаченні відбулася прем'єра пісні «Балада про дві скрипки», яку виконала Софія Ротару. Пісня «Водограй» у виконанні ансамблю «Смерічка» Левка Дутківського (солісти Мирослава Єжеленко та Назарій Яремчук) у Москві перемогла в телевізійному конкурсі «Алло, ми шукаємо таланти!» та на фестивалі «Пісня-72»[21].

Переїзд до Львова[ред. | ред. код]

1972 року В. Івасюк переїхав до Львова. Там навчався в медичному інституті й почав студії у консерваторії на підготовчому відділенні.

У листопаді на запрошення Володимира Івасюка у Львівському театрі ім. Марії Заньковецької його пісні виконав ансамбль «Смерічка» під керівництвом Левка Дутківського.

Початок співпраці з поетом Ростиславом Братунем, що стала етапною у творчості композитора, припадає на осінь 1972 року. Ще до знайомства Івасюк написав пісню «Коли між нами не було нічого» на однойменний вірш Братуня[22]. Загалом у цій співпраці створено 22 пісні.

1973 року закінчив Львівський медичний інститут, вступив у аспірантуру до професора Т. Митіної.

У серпні 1974 року в складі радянської делегації взяв участь у міжнародному пісенному конкурсі «Сопот-74», де Софія Ротару виконала його пісню «Водограй»[23]. Із сестрою Галиною здійснив коротку подорож Польщею.

У вересні 1974 року розпочав навчання на композиторському відділенні Львівської консерваторії в класі Анатолія Кос-Анатольського.

У 1974–1975 роках працював над музикою до вистави «Прапороносці» за однойменним романом Олеся Гончара. Режисер вистави — Сергій Данченко. Прем'єра вистави відбулась 19 березня 1975 року. Музику В. Івасюка високо оцінили критики[24].

У серпні-вересні 1975 року в селі Розтоки на Буковині режисер Віктор Стороженко зняв фільм «Пісня завжди з нами», в якому Софія Ротару виконала 6 пісень В. Івасюка[23].

У липні 1976 року В. Івасюка відрахували з консерваторії за те, що під час зйомок цього фільму він пропускав заняття[25]. Створив музику до вистави «Мезозойська історія» у Дрогобицькому обласному муздрамтеатрі.

1977 року відновив навчання у Львівській консерваторії в класі Лешека Мазепи. Софія Ротару з піснею Івасюка «У долі своя весна» перемогла на фестивалі «Сопот-77». Вийшли платівка-гігант «Пісні Володимира Івасюка виконує Софія Ротару», яку записано ще 1974 року, а також збірка його пісень «Моя пісня»[26].

У квітні 1978 року взяв участь у Всесоюзному конкурсі молодих композиторів у Єревані[27]. Піаністка Л. Десяткіна виконала на конкурсі «Сюїту-варіації» на тему народної пісні «Сухая верба» В. Івасюка.

У жовтня 1978 року взяв участь у Всеукраїнському зльоті творчої молоді. Було виконано «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та відбулася прем'єра пісень «Літо пізніх жоржин» на вірші Р. Братуня, «Нам спокій, друже, тільки сниться» на вірші Романа Кудлика (у виконанні соліста Львівської опери Ігоря Кушплера).

Могила Володимира Івасюка у Львові

У листопаді 1978 року здобув перемогу на всесоюзному конкурсі композиторів-студентів консерваторій у Москві — дипломи II ступеня за «Сюїту-варіації для камерного оркестру» та «Баладу про Віктора Хара».

У квітні 1979 року був членом журі I Республіканського конкурсу артистів естради в Хмельницькому. Виїхав до Львова в ніч з 23 по 24 квітня.

24 квітня 1979 року — за телефонним викликом вийшов з дому й більше не повернувся. 18 травня тіло Володимира Івасюка випадково знайшли в Брюховицькому лісі під Львовом. Точна дата смерті невідома. 22 травня відбувся похорон Володимира Івасюка на Личаківському цвинтарі.

Смерть[ред. | ред. код]

Повішене тіло Володимира Івасюка у Брюховецькому лісі

Володимир Івасюк зник 24 квітня 1979 р., того ж дня його батьки подали заяву до міліції, але дієвих заходів вжито не було. Пошуки велися з 27 квітня до 11 травня. Саме тоді справа розшуку була закрита.

Тіло Володимира випадково знайшов 18 травня 1979 р. солдат, який, «полюючи на лисиць» (форма навчання радистів), наштовхнувся на напіввисячий-напівстоячий труп людини. Слідство висунуло версію, що Володимир ще не набув душевної рівноваги після лікування у Львівській обласній психіатричній лікарні й покінчив життя самогубством. Версія того, що лікування в стаціонарі проводилося з метою поновлення в числі студентів консерваторії, не розглядалася слідчими. Хворобою можна було аргументувати численні пропуски, але оскільки Володимир мав лише хронічну втому та безсоння, вирішив звернутися до психіатричної лікарні. Івасюк був професійним лікарем, можливо вмів симулювати різні симптоми. З історії хвороби: «стан хворого покращується: поступово нормалізується настрій, поліпшується сон, стає фізично сильнішим…». Зрештою Володимир Івасюк отримав потрібний документ: «У цей час стан тов. Івасюка В. М. хороший, і він може приступити до занять у консерваторії».

Слідчі відстоювали формулу «божевільний-самогубець». 4 червня 1979 року ЗМІ передали повідомлення про те, що причиною смерті Володимира Івасюка є самоповішення, чутки про інші обставини смерті є вигадкою. Інші версії слідством не розглядалися. На можливість інших причин смерті вказували такі факти: повідривані ґудзики на куртці композитора; люди, яких працівники ВНЗ бачили вперше, розшукували Івасюка в коридорах консерваторії перед його зникненням; дивна смерть двох молодих закоханих, котрі бачили Івасюка одними з останніх; одна студентка стверджувала, що бачила Володимира у Рівному 3 травня (за висновками слідчих, він помер 27 квітня).

Після дослідження кори бука, на якому висіло тіло, було встановлено: «Сліди 1, 2, 3, 4 (від зашморгу), 5 могли бути нанесені взуттям самого потерпілого за умови, що останній перед смертю залазив чи намагався залізти на дерево. Вирішити це питання в категоричній формі не є можливим через відсутність якихось індивідуальних ознак». Висновок експертизи аналізу одягу: «На наявних предметах одягу (плащі, піджаку, штанях, трикотажній сорочці та взутті) Івасюка В. М. частин кори, деревини, а також плям зеленого кольору, які б могли походити від поверхні стовбура з місця події, немає…». Проте з часом у висновку судмедексперти зазначили: «Судово-трасологічною експертизою встановлено, що сліди на стовбурі дерева, на гілляці, де висів труп, залишені взуттям Івасюка В. М., коли він залазив на дерево, щоб прив'язати пасок до гілляки».

Під час одного журналістського дослідження колишній політв'язень, якому довелося бачити чимало повішених, зауважив, що всі вони висіли з висунутим язиком. У трупа язик висунутим не був, не було виділень. Ці ознаки судмедексперти лишили поза увагою.

За однією з неофіційних версій, це було убивство, в якому брали участь співробітники КДБ.[28]

Родина[ред. | ред. код]

Володимир Івасюк народився 1949 року в родині українського письменника й дослідника історії буковинського краю Михайла Івасюка та вчительки Софії Карякіної. Через два роки на світ народилася його молодша сестра — Галина, а через одинадцять — Оксана. Для Оксани Володимир написав пісню «Колискова для Оксаночки».[29] Нині Галина — лікар-невропатолог Львівської обласної клінічної лікарні, Оксана — доцент кафедри сучасної української літератури Чернівецького національного університету.

Пам'ять[ред. | ред. код]

Пам'ятник Володимирові Івасюку у Львові на проспекті Тараса Шевченка. Скульптор — Сергій Олешко, архітектор — Михайло Ягольник
Володимир Івасюк на поштовій марці

Посмертні нагороди[ред. | ред. код]

Пам'ятники та меморіальні таблиці[ред. | ред. код]

  • На могилі на Личаківському кладовищі у 1990 році встановлена бронзова композиція — молодий композитор поряд із роялем. Протягом 11 років родині Івасюка не давали дозволу на встановлення надгробного пам'ятника.
  • 3 березня 2011 року в Чернівцях, на фасаді адміністративної будівлі Буковинського державного медичного університету, відкрито меморіальну таблицю роботи скульптора Івана Салевича, яка засвідчує, що тут навчався Герой України, композитор Володимир Івасюк[33].
  • 2011 — у Львові на проспекті Тараса Шевченка відкрито пам'ятник композиторові (скульптор Сергій Олешко, архітектор Михайло Ягольник). Меценат, за чиї кошти збудовано пам'ятник, — музикант Святослав Вакарчук[34].
  • 4 березня 2017 року — У Києві на Будинку звукозапису (вулиця Леоніда Первомайського, 5-a) встановлено меморіальну дошку українському композитору[35].

Топоніміка[ред. | ред. код]

  • Іменем Володимира Івасюка названо вулиці в обласних центрах: Києві, Львові, Івано-Франківську, Чернівцях, Сумах, Дніпрі, Кропивницькому.
  • Також його іменем названі вулиці у інших містах та селах України: Городку, Винниках, Тлумачі, Золочеві, Рудному, Дрогобичі, Борисполі, Трускавці, Краматорську, Кременчуку, Ніжині, Рівному, Перемишлянах, Сахновщині, Старому Самборі, Малехові, Хоросткові та Хмільнику.

Нагороди[ред. | ред. код]

Твори[ред. | ред. код]

Пісні на власні слова


та інші

Збірка фортепіанних творів В.Івасюка, видання Дрогобицького педагогічного університету, 2006

Пісні на слова різних поетів,
зокрема Дм. Павличка, О. Гончара, Б. Стельмаха, М. Петренка, Ю. Рибчинського, Р. Братуня, Р. Кудлика та інших. (понад 40) —
«У долі своя весна», «Кленовий вогонь», «Літо пізніх жоржин», «Балада про дві скрипки», «Світ без тебе» на слова Василя Бабуха та інші.

Для хору

  • Сюїта (цикл обробок українських народних пісень) для хору без супроводу (1978).

Інструментальні твори

  • Сюїта-варіації на тему української народної пісні «Сухая верба» (1977),
  • Сюїта-варіації для камерного оркестру (1977),
  • три п'єси для фортепіано,
  • «Осіння картинка» — для віолончелі,
  • три п'єси для скрипки,
  • музика до вистави «Прапороносці» (1975, збереглися фрагменти).

Дискографія[ред. | ред. код]

Рік Обкладинка Назва Інша інформація
1977 Rotaru-1977-pisni ivasyuka-f.jpg Софія Ротару
«Пісні Володимира Івасюка співає Софія Ротару»
LP,
«Мелодія», СРСР
1978 Vinil ivasuk.jpg Софія Ротару
«Пісні Володимира Івасюка»
LP,
«Мелодія», СРСР
1980-ті[36] Ivasyuk ensemble-1.jpg Український народний ансамбль ім. В. Івасюка MP,
Австралія
1980-ті[36] «Поклін Володимирові Івасюкові»
Різні виконавці
LP,
Канада
1981 Songs by ivasyuk-1981.jpg ВІА «Смерічка», ВІА «Ватра», ВІА «Водограй»
«Ukrainian songs. Volodymyr Ivasiuk»
MC, Apon Record Company, Inc, США
1983 Rotaru-canadian tour-1983.jpg Софія Ротару, ВІА «Червона рута»
«Canadian Tour 1983»
LP,
Cansov Exchange Inc, Канада
2000 Pysanka-2000-pisni volodymyra ivasyuka.jpg Дует «Писанка»
«Пісні Володимира Івасюка»
MC, «Саме Так!», Україна
2003 Rotaru-2003-2.jpg Софія Ротару
«Лебединая верность» (1976)
«Софія Ротару співає пісні Володимира Івасюка» (1977)
CD, Росія
2003 Taras chubaj-nash ivasyuk.gif Тарас Чубай, «Плач Єремії»
«Наш Івасюк»
CD, Атлантик, Україна
2000-ні[36] Konkurs-ivasiuk.jpg «Переможці Міжнародних конкурсів молодих виконавців української естрадної пісні ім. Володимира Івасюка» CD, Телеканал СТБ, Україна
2000-ні[36] Cd chernivci.jpg Володимир Івасюк. «Я піду в далекі гори»
різні виконавці
CD, Україна
2004 Rotaru-2004-teche voda.gif Софія Ротару
«Тече вода»
Franchising records, Україна
2004 Ivasyuk songs 1.jpg Пісні Володимира Івасюка.
Частина 1 «Пісня буде поміж нас»
CD, Franchising records, Україна
2004 Ivasyuk songs 2.jpg Пісні Володимира Івасюка.
Частина 2 «Відлуння твоїх кроків»
CD, Franchising records, Україна
2007 O stahiv-pamyati ivasyuka-2007.jpg Остап Стахів
«Пам'яті В. Івасюка»
CD, Україна
2007 Mp3-pisni ivasyuka-2007.jpg Українська колекція mp3.
«Пісні Володимира Івасюка»
MP3, Астра, Україна

Див. також[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Публікації пісень Володимира Івасюка[ред. | ред. код]

  • Івасюк В. М. Водограй: Пісенник. — К.: Музична Україна, 1989. — 128 с.
  • Володимир Івасюк. Пісні. — К.: Музична Україна, 1983. — 168 с.
  • Червона рута: Пісенник. — К.: Музична Україна, 1993. — 80 с.
  • Пісенник´90. — К.: Музична Україна, 1990. — 224 с. (Червона рута, Я — твоє крило, Два перстені)
  • Песни на стихи Андрея Дементьева. — М.: Советский композитор, 1987. — 112 с. (Расскажи мне, отец…)
  • Ростислав Братунь. Білі троянди: Вокальні твори на слова українських поетів. — К.: Музична Україна, 1982. — 96 с.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Свідоцтво про смерть, Свидетельство о смерти
  2. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  3. Личаківський некрополь — С. 229.
  4. Сайт В. Івасюка. Свідоцтво про смерть
  5. Парасковія Нечаєва. Передмова до книги Михайла Івасюка «Монолог перед обличчям сина»
  6. Володимир Івасюк: життя після смерті // День. — 2000. — 9 листоп.
  7. Правда через 30 років? Генпрокуратура поновила справу про причини смерті В. Івасюка // Україна молода. — 2009. — 11 лют.
  8. ГПУ відновлює розслідування обставин смерті Володимира Івасюка // День. — 2014. — 12 черв.
  9. Омар Узарашвілі. Володимира Івасюка вбили співробітники КДБ // Високий замок. — 2015. — 24 лют. — С. 1
  10. Аня Бондар (02 березня 2015). Українського композитора Володимира Івасюка насправді вбив КДБ, — прокуратура. // Преса України. Процитовано 15.08.2015. 
  11. 40 років потому експертиза довела, що Івасюк не міг вчинити самогубство
  12. П. М. Нечаєва, 2016, с. 41
  13. П. М. Нечаєва, 2016, с. 52-53
  14. П. М. Нечаєва, 2016, с. 22-23
  15. а б П. М. Нечаєва, 2016, с. 23
  16. П. М. Нечаєва, 2016, с. 43
  17. П. М. Нечаєва, 2016, с. 9
  18. а б П. М. Нечаєва, 2016, с. 10
  19. П. М. Нечаєва, 2016, с. 13
  20. П. М. Нечаєва, 2016, с. 16
  21. а б П. М. Нечаєва, 2016, с. 19
  22. П. М. Нечаєва, 2016, с. 72-73
  23. а б П. М. Нечаєва, 2016, с. 24
  24. П. М. Нечаєва, 2016, с. 65-71
  25. П. М. Нечаєва, 2016, с. 62
  26. П. М. Нечаєва, 2016, с. 24-25
  27. П. М. Нечаєва, 2016, с. 49
  28. Омар Узарашвілі. В інсценуванні самогубства Івасюка брало участь щонайменше двоє убивць / Високий замок. — Львів, № 25 (5281) за 5-11 березня 2015 року. — С. 4
  29. Оксана IВАСЮК: «Батько і його українська тональність дали нам упевненість у своїй культурі»
  30. Zaxid.net. На Львівщині 2009 рік проголосили Роком пам’яті Володимира Івасюка. ZAXID.NET (uk). Процитовано 2019-05-18. 
  31. Музично-мистецький "Проект Івасюк" розпочав тур по Україні. 14.05.2013. Архів оригіналу за 06.07.2013. 
  32. Zaxid.net. Івасюк став Героєм України (посмертно). ZAXID.NET (uk). Процитовано 2019-05-18. 
  33. У Чернівцях відкрили меморіальну дошку пам'яті Володимира Івасюка (Фото, Відео). Погляд – новини Чернівці та Чернівецької області. Процитовано 2019-05-18. 
  34. У Львові відкрили пам’ятник Володимиру Івасюку. DT.ua. Процитовано 2019-05-18. 
  35. Меморіальну таблицю Івасюку встановили у Києві. 24tv.ua. 04.03.2017. 
  36. а б в г Точна інформація про рік випуску відсутня

Джерела та література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]