Коростенський порцеляновий завод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Коростенський порцеляновий завод
Тип підприємство
Форма власності закрите акціонерне товариство
Галузь порцеляно-фаянсова промисловість[1]
Засновано 1909[1]
Закриття (ліквідація) 2012
Штаб-квартира Україна, Житомирська область, м. Коростень, вул. Богдана Хмельницького, 4
Зразок продукції Коростенського порцелянового заводу

Коростенський порцеляновий завод — підприємство порцеляно-фаянсової промисловості, розташоване в місті Коростень Житомирської області.[2]

Історія[ред. | ред. код]

Порцеляновий завод в Овруцькому повіті Волинської губернії збудував в 1909 році поляк А. К. Пржибильський. Перші роки підприємство виготовляло "білий посуд" (з нефарбованої порцеляни).

Революція[ред. | ред. код]

Після Жовтневого перевороту 1917 року підприємство було націоналізоване, під час Радянсько-української війни завод зазнав руйнувань, але після закінчення бойових дій разом із іншими підприємствами скляної й порцеляно-фаянсової промисловості був переданий під управління Головного комітету скляно-порцелянової промисловості ВСНГ, відновлений і відновив роботу[3].

Після відновлення торговельних відносин з Туреччиною (перерваних після початку Першої світової війни), торговельне придставництво СРСР уклало угоду на виготовлення порцелянового посуду для Туреччини і Єгипту, яку виконували Баранівський, Будянський і Коростенський порцелянові заводи[4].

Після завершення в 1928 році першої реконструкції обсяги виробництва заводу майже в п'ять разів перевищили рівень виробництва 1913 року[5].

В ході індустріалізації СРСР розпочалося технічне переоснащення підприємства. Станом на 1935 рік, порцелянова фабрика була найбільшим підприємством Коростеня (загальна кількість працівників становила 450 осіб)[6].

Друга світова війна[ред. | ред. код]

В ході бойових дій Другої світової війни й німецької окупації завод було зруйновано, але після закінчення війни у відповідності до четвертого п'ятирічного плану відновлення і розвитку народного господарства СРСР[ru] - відновлений в травні 1945 року[5] і знову введений до експлуатації[7].

У 1955 році для робітників порцелянового заводу було побудовано двоповерховий гуртожиток на 100 місць (автори проекту - архитектори Л. Б. Каток і Л. Н. Киселевич).

Також, в середині 1950-х років робітниками заводу було закладено парк, у якому за проектом архітектора К. Барташевича було побудовано і в 1964 році - відкрито триповерховий заводський Будинок культури (закритий в 1990-ті роки і закинутий після пожежі в 2005 році).

У 8-му п'ятирічку (1966 - 1970)[ru] Коростенський порцеляновий завод ім. Ф. Е. Дзержинського був реконструйований[1], до строю були введені нові тунельні печі[5].

В 1972 році за допомогою спеціалістів з Ленінграда на заводі було введено до експлуатації обладнання з автоматизованого виготовлення тарілок (що вдвічі підвищило продуктивність роботи)[5].

У радянські часи завод був одним з провідних підприємств міста[8][9][10].

Після відновлення незалежності[ред. | ред. код]

Після здобуття Україною незалежності державний завод було перетворено на закрите акціонерне товариство.

В січні 2006 року була спроба рейдерського захоплення підприємства[11].

Вступ України до СОТ в травні 2008 року (з наступним збільшенням імпорту до країни готових порцелянових виробів)[12] й економічна криза, яка розпочалася в 2008 році ускладнили діяльність заводу. В листопаді 2009 року для відновлення роботи заводу було запропоновано провести націоналізацію підприємства (рішення не було прийняте, хоча за нього проголосували 78 з 450 депутатів Верховної Ради України)[13].

На початку 2012 року завод вже не працював[14]. В червні 2012 року господарським судом Житомирської області було відкрито провадження за справою щодо банкрутства заводу у зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості перед торговельним домом «Порцеляна України» на суму 941 729 гривень[15]. До весни 2013 року обладнання заводу було розібране на металобрухт й вивезене[16].

Після закриття заводу в міському Будинку культури була відкрита кімната-музей історії заводу (колекція і фонди якої в 2016 році становили до 600 експонатів)[17].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Фарфоро-фаянсовая промышленность // Украинская Советская Энциклопедия. том 11 кн. 1. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1984. стр.458
  2. Korosten // The New Encyclopedia Britannica. 15th edition. Micropaedia. Vol.6. Chicago, 1994. page 966
  3. № 124. Список предприятий Комитета стекольно-фарфоровой промышленности СССР к началу 1928/29 г. // Фарфор. Фаянс. Стекло. Советское декоративное искусство. Материалы и документы 1917 - 1932 / сост. И. А. Пронина, М. В. Владимирцева, Л. В. Казакова и И. М. Суслов, ред. В. П. Толстой. М., "Искусство", 1980. стр.273-274
  4. Фарфор. Фаянс. Стекло. Советское декоративное искусство. Материалы и документы 1917 - 1932 / сост. И. А. Пронина, М. В. Владимирцева, Л. В. Казакова и И. М. Суслов, ред. В. П. Толстой. М., "Искусство", 1980. стр.139
  5. а б в г Коростень // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
  6. Коростень // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. О. Ю. Шмидт. 1-е изд. Т.34. М., ОГИЗ, «Советская Энциклопедия», 1937. ст.346
  7. Коростень // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. Б. А. Введенский. 2-е изд. том 23. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1953. стр.41
  8. Коростень // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 13. М., «Советская энциклопедия», 1973. стр.203
  9. Коростень // Украинская Советская Энциклопедия. том 5. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1981. стр.321
  10. Коростень // Большой энциклопедический словарь (в 2-х тт.). / редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. том 1. М., "Советская энциклопедия", 1991. стр.633
  11. "Коростенский фарфор" просит власти вмешаться в ситуацию со сменой руководства предприятия // информагентство "ЛигаБiзнесIнформ" от 23 января 2006
  12. "Чи не найголовнішою темою виступів делегатів з'їзду став і захист внутрішнього ринку України від засилля імпорту, а особливо від неякісних товарів і товарів, що надходять до України за демпенговими цінами... Роботодавці пропонують провести відповідні переговори з країнами СОТ щодо перегляду тарифних зобов'язань України. Адже в перші роки після вступу нашої держави до Світової організації торгівлі в Україні, наприклад, було закрито десять найбільших цукрозаводів... Ще один яскравий приклад - знищення під впливом наступу імпорту фарфоро-фаянсової промисловості країни"
    Валерій Черниш. Ми рятуємо від кризи іноземного виробника? // газета "Ехо" (Житомирская область) от 12 декабря 2012
  13. Нардепы отказались отдавать в коммунальную собственность "Коростенский фарфор" // "Житомир.INFO" від 6 листопада 2009
  14. В Житомирской области фактически уничтожены все предприятия стекольной промышленности // "Житомир.INFO" от 25 января 2012
  15. Господарський суд Житомирської області розглядатиме справу про банкрутство АТЗТ «Коростенський фарфор» // "Житомир.INFO" от 25 января 2012
  16. «Коростенський щебзавод» під загрозою знищення рейдерами // "Новини Житомира" вiд 18 квiтня 2013
  17. Володимир Павленко. Наш фарфор тепер — хіба що в історії[недоступне посилання з квітень 2019] // газета "Житомирщина" від 2 серпня 2016

Література та джерела[ред. | ред. код]

  • Л. В. Андреева. Советский фарфор 1920-1930е годы. М., "Советский художник", 1975
  • И. И. Мороз, М. С. Комская, М. Г. Сивчикова. Справочник по фарфоро-фаянсовой промышленности. т. 1-2. М., 1976 - 1980
  • Л. Л. Карпинская - Романюк, В. В. Завершинский. Валентина и Николай Трегубовы. Х., "Раритеты Украины", 2016

Посилання[ред. | ред. код]