Коростенський порцеляновий завод
| Тип | підприємство  |
|---|---|
| Правова форма | закрите акціонерне товариство |
| Галузь | порцеляно-фаянсова промисловість[1] |
| Засновано | 1909[1] |
| Закриття (ліквідація) | 2012 |
| Штаб-квартира | Україна, Житомирська область, м. Коростень, вул. Богдана Хмельницького, 4 |
Коростенський порцеляновий завод — підприємство порцеляно-фаянсової промисловості, розташоване в місті Коростень Житомирської області.[2] Станом на 2021 рік адміністрація заводу розшукує інвесторів для відродження виробництва.[3]
Порцеляновий завод в Овруцькому повіті Волинської губернії збудував в 1909 році поляк Тимофій Карлович Пржибильський. Перші роки підприємство виготовляло "білий посуд" (з нефарбованої порцеляни).
Після Жовтневого перевороту 1917 року підприємство було націоналізоване, під час Радянсько-української війни завод зазнав руйнувань, але після закінчення бойових дій разом із іншими підприємствами скляної й порцеляно-фаянсової промисловості був переданий під управління Головного комітету скляно-порцелянової промисловості ВСНГ, відновлений і відновив роботу[4].
Після відновлення торговельних відносин з Туреччиною (перерваних після початку Першої світової війни), торговельне придставництво СРСР уклало угоду на виготовлення порцелянового посуду для Туреччини і Єгипту, яку виконували Баранівський, Будянський і Коростенський порцелянові заводи[5].
Після завершення в 1928 році першої реконструкції обсяги виробництва заводу майже в п'ять разів перевищили рівень виробництва 1913 року[6].
В ході індустріалізації СРСР розпочалося технічне переоснащення підприємства. Станом на 1935 рік, порцелянова фабрика була найбільшим підприємством Коростеня (загальна кількість працівників становила 450 осіб)[7].
В ході бойових дій Другої світової війни й німецької окупації завод було зруйновано, але після закінчення війни у відповідності до четвертого п'ятирічного плану відновлення і розвитку народного господарства СРСР[ru] - відновлений в травні 1945 року[6] і знову введений до експлуатації[8].
У 1955 році для робітників порцелянового заводу було побудовано двоповерховий гуртожиток на 100 місць (автори проекту - архитектори Л. Б. Каток і Л. Н. Киселевич).
Також, в середині 1950-х років робітниками заводу було закладено парк, у якому за проектом архітектора К. Барташевича було побудовано і в 1964 році - відкрито триповерховий заводський Будинок культури (закритий в 1990-ті роки і закинутий після пожежі в 2005 році).
У 8-му п'ятирічку (1966 - 1970) Коростенський порцеляновий завод ім. Ф. Е. Дзержинського був реконструйований[1], до строю були введені нові тунельні печі[6].
В 1972 році за допомогою спеціалістів з Ленінграда на заводі було введено до експлуатації обладнання з автоматизованого виготовлення тарілок (що вдвічі підвищило продуктивність роботи)[6].
У радянські часи завод був одним з провідних підприємств міста[9][10][11].
Після здобуття Україною незалежності державний завод було перетворено на закрите акціонерне товариство.
В січні 2006 року була спроба рейдерського захоплення підприємства[12].
Вступ України до СОТ в травні 2008 року (з наступним збільшенням імпорту до країни готових порцелянових виробів)[13] й економічна криза, яка розпочалася в 2008 році ускладнили діяльність заводу. В листопаді 2009 року для відновлення роботи заводу було запропоновано провести націоналізацію підприємства (рішення не було прийняте, адже за нього проголосували 78 з 450 депутатів Верховної Ради України)[14].
На початку 2012 року завод вже не працював[15]. В червні 2012 року господарським судом Житомирської області було відкрито провадження за справою щодо банкрутства заводу у зв'язку з наявністю непогашеної заборгованості перед торговельним домом «Порцеляна України» на суму 941 729 гривень[16]. До весни 2013 року обладнання заводу було розібране на металобрухт й вивезене[17].
Після закриття заводу в міському Будинку культури була відкрита кімната-музей історії заводу (колекція і фонди якої в 2016 році становили до 600 експонатів)[18].
Зараз у реконструйованій будівлі знаходиться офіс компанії "UPG"[19].
- Порцеляно-фаянсова промисловість України
- Яцевич Віра Павлівна
- Стрєльцов Віталій Дмитрович
- Тимченко Марфа Ксенофонтівна
- Карпінська - Романюк Л. / Український фарфор ХХ століття Коростенського фарфорового заводу/ - Київ: К.І.С., 2023
- Карпинская - Романюк Л., Завершинский В./ Валентина и Николай Трегубовы/ - Харьков. Раритет, 2016
- 1 2 3 Фарфоро-фаянсовая промышленность // Украинская Советская Энциклопедия. том 11 кн. 1. — Киев, Украинская Советская энциклопедия, 1984. — С. 458. (рос.)
- ↑ Korosten // The New Encyclopedia Britannica. 15th edition. Micropaedia. Vol.6. Chicago, 1994. page 966
- ↑ Партнерам. Коростенський порцеляновий завод (укр.). Архів оригіналу за 10 вересня 2021. Процитовано 10 вересня 2021.
- ↑ № 124. Список предприятий Комитета стекольно-фарфоровой промышленности СССР к началу 1928/29 г. // Фарфор. Фаянс. Стекло. Советское декоративное искусство. Материалы и документы 1917—1932 / сост. И. А. Пронина, М. В. Владимирцева, Л. В. Казакова и И. М. Суслов, ред. В. П. Толстой. — М.: Искусство, 1980. — С. 273—274.
- ↑ Фарфор. Фаянс. Стекло. Советское декоративное искусство. Материалы и документы 1917—1932 / сост. И. А. Пронина, М. В. Владимирцева, Л. В. Казакова и И. М. Суслов, ред. В. П. Толстой. — М.: Искусство, 1980. — С. 139.
- 1 2 3 4 Коростень // Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. Київ, Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973.
- ↑ Коростень // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. О. Ю. Шмидт. 1-е изд. Т.34. М., ОГИЗ, «Советская Энциклопедия», 1937. ст.346
- ↑ Коростень // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. Б. А. Введенский. 2-е изд. том 23. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1953. стр.41
- ↑ Коростень // Большая Советская Энциклопедия. / под ред. А. М. Прохорова. 3-е изд. том 13. М., «Советская энциклопедия», 1973. стр.203
- ↑ Коростень // Украинская Советская Энциклопедия. том 5. Киев, «Украинская Советская энциклопедия», 1981. стр.321
- ↑ Коростень // Большой энциклопедический словарь (в 2-х тт.). / редколл., гл. ред. А. М. Прохоров. том 1. М., "Советская энциклопедия", 1991. стр.633
- ↑ "Коростенский фарфор" просит власти вмешаться в ситуацию со сменой руководства предприятия // информагентство "ЛигаБізнесІнформ" от 23 января 2006
- ↑ "Чи не найголовнішою темою виступів делегатів з'їзду став і захист внутрішнього ринку України від засилля імпорту, а особливо від неякісних товарів і товарів, що надходять до України за демпенговими цінами... Роботодавці пропонують провести відповідні переговори з країнами СОТ щодо перегляду тарифних зобов'язань України. Адже в перші роки після вступу нашої держави до Світової організації торгівлі в Україні, наприклад, було закрито десять найбільших цукрозаводів... Ще один яскравий приклад - знищення під впливом наступу імпорту фарфоро-фаянсової промисловості країни"
Валерій Черниш. Ми рятуємо від кризи іноземного виробника? // газета "Ехо" (Житомирская область) от 12 декабря 2012 - ↑ Нардепы отказались отдавать в коммунальную собственность "Коростенский фарфор" [Архівовано 2 березня 2019 у Wayback Machine.] // "Житомир.INFO" від 6 листопада 2009
- ↑ В Житомирской области фактически уничтожены все предприятия стекольной промышленности [Архівовано 23 квітня 2017 у Wayback Machine.] // "Житомир.INFO" от 25 января 2012
- ↑ Господарський суд Житомирської області розглядатиме справу про банкрутство АТЗТ «Коростенський фарфор» [Архівовано 9 січня 2017 у Wayback Machine.] // "Житомир.INFO" от 25 января 2012
- ↑ «Коростенський щебзавод» під загрозою знищення рейдерами [Архівовано 6 квітня 2018 у Wayback Machine.] // "Новини Житомира" від 18 квітня 2013
- ↑ Володимир Павленко. Наш фарфор тепер — хіба що в історії[недоступне посилання з квітня 2019] // газета "Житомирщина" від 2 серпня 2016
- ↑ Контакти АЗК UPG. UPG. Процитовано 15 грудня 2024.
- Л. В. Андреева Советский фарфор 1920—1930-е годы. — М.: Советский художник, 1975. (рос.)
- И. И. Мороз, М. С. Комская, М. Г. Сивчикова Справочник по фарфоро-фаянсовой промышленности. т. 1—2. — М., 1976—1980. (рос.)
- Л. Л. Карпинская-Романюк, В. В. Завершинский Валентина и Николай Трегубовы. — Х.: Раритеты Украины, 2016. (рос.)
- Карпінська - Романюк Л. / Український фарфор ХХ століття Коростенського фарфорового заводу/ - Київ: К.І.С., 2023 (укр. та англ.)