Тимченко Марфа Ксенофонтівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ма́рфа Ксенофо́нтівна Ти́мченко
Tymchenko.JPG
Дата народження 25 березня 1922(1922-03-25)
Місце народження Петриківка, Новомосковський повіт, Катеринославська губернія, Українська РСР
Дата смерті 26 березня 2009(2009-03-26) (87 років)
Місце смерті Київ, Україна
Національність українка
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Жанр Декоративно-ужиткове мистецтво, живопис
Напрямок народний декоративний живопис, петриківський розпис
Роки творчості 19362009
Вплив Тетяна Пата
Вплив на Олена Скицюк, Ганна Самарська
Нагороди Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2000Орден «Знак Пошани»
Звання Народний художник УкраїниЗаслужений майстер народної творчості України

Ма́рфа Ксенофо́нтівна Ти́мченко (25 березня 1922(19220325), Петриківка — 26 березня 2009, Київ) — українська художниця, майстриня петриківського розпису і народного декоративного живопису. Народний художник України (1977), лауреат Шевченківської премії (2000), перший лауреат премії імені Катерини Білокур (1990), нагороджена орденом «Знак Пошани» (1967), заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України (1951) і Національної спілки архітекторів України (1947).

Життєпис[ред.ред. код]

Народилась у с. Петриківка (Дніпропетровська область). Мати Олександра Медяник, була відомою на селі вишивальницею. З раннього дитинства Марфа Тимченко любила малювати, мати робила їй пензлики з кошачої шерсті, що традиційно використовуються у петриківському розписі. Тому 1936 року, коли Олександр Статива організував в Петриківці дворічну школу декоративного розпису і запросив на вступні іспити, серед інших, Марфу Тимченку, їй легко було виконати художнє завдання. Протягом навчання у 1936—1938 роках у школі розпису її наставницею була відома майстриня петриківського розпису Тетяна Пата. Після закінчення школи вступила до Київської школи майстрів народного мистецтва (згодом Київський художньо-промисловий технікум), де навчалася протягом 1938—1940 років, зокрема у таких майстрів як Олександра Кулик, Микола Рокицький, Тетяна Флору.

Через нестатки змушена була йти працювати і не закінчила навчання. Влаштувалася на роботу у Київський експериментальний кераміко-художній завод, але тоді отримала там лише посаду технічного працівника з виготовлення барвників за незначну зарплатню. Тому перейшла на роботу у Коростенський порцеляновий завод (м. Коростень), де почала оздоблювати петриківським розписом порцеляну. Однак пропрацювала на цьому виробництві лише півроку, завод закрився через початок війни. Після цього Марфа Тимченко з великими труднощами повернулася у Петриківку, де працювала на колгоспі. Кілька разів утікала під час вивезення молоді на примусові роботи до Німеччини, зокрема одного разу зі збірного пункту в Дніпропетровську разом з іншою відомою у майбутньому майстринею, Вірою Клименко, після чого їм взимку довелося ночували серед степу.

З 1944 року знову в Києві, де працювала в кількох художніх закладах, перш за все в Інституті художньої промисловості Академії архітектури Української РСР. Розробляла способи розпису порцеляни та виробів з дерева, готувала ескізи малюнків для тканини разом з іншими петриківськими майстринями, що переїхали до Києва — Вірою Клименко-Жуковою, Пелагеєю Глущенко, Вірою Павленко та Галиною Павленко-Черниченко. В цей же період розписувала каюти пароплавів «Тарас Шевченко» та «Микола Гоголь», виконувала інші настінні розписи разом з колегами з Петриківки.

З 1952 року Марфа Тимченко працювала митцем порцеляни на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. Тут же працювали й інші майстрині з Петриківки, що жили у Києві: Віра Клименко-Жуковою, Пелагеая Глущенко, Віра Павленко та Галина Павленко-Черниченко. Розписи петриківських майстринь на порцелянових виробах КЕКХЗ набули значної популярності та широкого визнання, почали експортуватися до багатьох країн в усьому світі, зокрема до США, Франції, Німеччини, Японії тощо. Порцелянові вази, розписані особисто Марфою Тимченко, радянські діячі дарували лідерам інших країн — Річарду Ніксону, Мао Цзедуну, Фіделю Кастро, Йосипу Тіто.[1]

З початку 1970-х років Марфа Тимченко, продовжуючи оздоблювати порцеляну у традиційному петриківському стилі, одночасно почала малювати сюжетні картини-пейзажі у цілком оригінальному стилі, заснованому на принципах петриківського розпису. Усе подальше життя, до 2009 року включно, Марфа Тимченко продовжувала виконувати такі картини, розвиваючи та урізноманітнюючи свій оригінальний стиль живопису.

Розписи у «Казці»[ред.ред. код]

докладніше див.: Настінні розписи магазину іграшок «Казка»

Одним з найбільших і найважливіших доробків Марфи Тимченко було виконане разом з чоловіком Іваном Скицюком і дочкою Оленою Скицюк у 1979 році оздоблення стін магазину іграшок «Казка» у Києві. На розпис стін магазину родиною було витрачено близько року. Результати цієї праці дуже високо оцінювали мистецтвознавці, розписи магазину були добре відомі кільком поколінням киян. На початку 2000-х років пропонувалося в приміщенні магазину створити музей або студію декоративного розпису. У 2002 році магазин було викуплено концерном «Європродукт» (зараз RedНead Family Corporation, власник обох В. Б. Бурда) і під час реконструкції всі розписи були закриті гіпсокартоном на наступні 15 років. Проте у жовтні 2017 року компанія RedНead Family Corporation, до мережі якої належить магазин, анонсувала реставрацію розписів учнями Марфи Тимченко, які приймали участь у створенні оригіналу[2][3][4]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Інтерв'ю Марфи Тимченко: Спробуйте магазин розписати тоненьким котячим пензликом // Бізнес — новини України, №3 (834) від 19.01.2009. Архів оригіналу за 13 квітня 2016. Процитовано 13 квітня 2016. 
  2. Нова сумна казка. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  3. Інтерв'ю Марфи Тимченко. Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016. 
  4. В магазине «Казка-Нова» будет отреставрирована уникальная настенная роспись. http://redhead.ua. Процитовано 18 жовтня 2017 року. 

Література[ред.ред. код]

  • Марфа Тимченко. Альбом. Київ, Мистецтво, 1974.
  • Марфа Тимченко: Альбом-каталог / автор-упорядник Є. Шевченко. Київ: Народні джерела, 2007. 152 с.
  • Петриківський розпис: Книга-альбом / упорядник О. І. Шестакова. Київ: Мистецтво, 2016. 240 с.

Посилання[ред.ред. код]


українське мистецтво Це незавершена стаття про українського художника.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.