Костенко Ігор Станіславович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Костенко Ігор Станіславович
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенант
Загальна інформація
Народження 2 квітня 1963(1963-04-02) (55 років)
Бобровиця, Чернігівська область
Університет КІІЦА
Псевдо «Піт»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Формування
25 ОМПБ ЗСУ.png
 «Київська Русь»
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

І́гор Станісла́вович Косте́нко (народився 2 квітня 1963, Бобровиця) — український громадський діяч і військовик, учасник війни на сході України. Старший лейтенант Збройних сил України, заступник командира 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь».

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 2 квітня 1963 року[1] у Бобровиці Чернігівської області.

Закінчив Київський інститут інженерів цивільної авіації. Після закінчення інституту працював в аеропорту «Кольцово» у російському місті Свердловську (нині Єкатеринбург), потому повернувся в Україну та поселився в Обухові Київської області. Протягом шести років працював інспектором з бойової підготовки у міліції Обухова, пізніше був директором підприємства «Обухівмлин». З 2005 по 2013 рік був директором ТзОВ «Краща доля», яке торгувало металом[2][3]. З 7 лютого 2011 і до 2015 року працював директором Обхівського міського спортивного комплексу (стадіон імені Володимира Мельника)[4].

Очолює благодійний фонд «Розвиток міста Обухів»[5], громадську організацію «Громадська думка» та садівницьке товариство «Надія»[6], входить до складу громадської ради при виконавчому комітеті Обухівської міської ради[7].

Брав участь у дострокових виборах Обухівського міського голови 18 березня 2012 року як позапартійний висуванець партії «Нова політика»[1], проте зняв свою кандидатуру перед голосуванням.

Проживає в селі Таценки Обухівської міської ради. Станом на 2015 рік працює директором стадіону імені Володимира Мельника в Обухові, продовжує офіційно обіймати цю посаду під час служби в АТО.

Військовий шлях[ред. | ред. код]

У лавах Збройних сил України з 2014 року, з червня 2014 року бере участь у бойових діях у війні на сході України як вояк 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» (позивний «Піт»). Обіймав посаду командира роти[8], заступника командира батальйону.

У ході боїв за Дебальцеве в складі групи з 45 військовиків 25-го окремого мотопіхотного батальйону «Київська Русь» та 50 військовиків 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади базувався на станції Рідкодуб (селище Рідкодуб Шахтарського району) за 16 кілометрів від Дебальцевого. З 1 до 8 лютого перебував в оточенні поблизу Рідкодуба, разом з більшістю складу групи вийшов із оточення в напрямку Дебальцевого й Артемівська.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Одружений, має двох синів.

Двоюрідний брат — Андрій Мовчан (1980—2014), волонтер Євромайдану з Небесної сотні (загинув 20 лютого біля готелю «Козацький» у Києві), Герой України.

Захоплення — нумізматика (колекціонує срібні монети), читання історичної літератури.

Нагороди[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]