Мовчан Андрій Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Андрій Мовчан
Мовчан Андрій Сергійович.jpg
Інші імена Serhij Movchan
Народився 17 січня 1980(1980-01-17)
с. Великі Осняки, Ріпкинський район, Чернігівська область, Українська РСР
Помер 20 лютого 2014(2014-02-20) (34 роки)
Київ, Україна
загинув від пострілу
Поховання с. Великі Осняки
Ріпкинський район
Чернігівська область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Проживання м. Київ
Діяльність Працював у театрі ім. І. Франка майстром сцени
Відомий активіст Євромайдану
Alma mater Київський інститут залізничного транспорту
Партія Демократичний альянс
Конфесія християнин
Батько Сергій Мовчан
Матір Валентина Мовчан
Родичі сестра Ольга
Нагороди
Герой України
Медаль «За жертовність і любов до України»

Андрій Сергійович Мовчан (1980 року, с. Великі Осняки, Чернігівська область, УРСР — †20 лютого 2014, Київ, Україна) — громадський активіст, волонтер Євромайдану. Герой України.

Біографія[ред.ред. код]

Мешкав у Святошинському районі міста Києва неподалік від метро «Святошин». Після служби в армії закінчив у 2001 році Київське професійно-технічне училище № 17 за фахом помічник машиніста електропоїзда.

З 2001 року працював за фахом у мотовагонному депо Фастова. За словами його друга Олександра, який навчався з Андрієм а також працював з ним на залізниці «Андрій був надзвичайно зосередженим та справедливим. Справедливість та чесність були його найбільшим скарбом. Під час роботи дуже уважно ставився до своїх обов'язків. Андрій не знав, що таке брехня. Але бачив брехню навколо себе щодня. Колеги по роботі ставилися до нього по різному. Я гадаю, що саме на цій роботі, побачивши дуже багато бруду та брехні, побачивши несправедливе ставленя до тих людей, які мають світлі голови, жага до хабарів. Врешті Андрій не витримав такого ставленя та звільнився».

В 20022007 роках навчався в Київському інституті залізничного транспорту. Після залізниці Андрій знайшов себе у театрі.

Працював у Національному театрі ім. І. Франка майстром сцени.

Член Демократичного альянсу. Був волонтером на Майдані, розносив їжу на барикади.

На Майдані[ред.ред. код]

На Майдані Андрій був і в 2004 році, в 2013 році перебував з протестувальниками з першого дня, був у самообороні. Сестра Андрія чергувала на території Михайлівського собор як лікар-волонтер. Востаннє бачила брата о 5 ранку.

Приблизно з 9:00 до 10:00 Андрій пішов на барикади. О 10 ранку він повернувся до табору «ДемАльянсу» на Майдан. Подальші події невідомі. Після 11:00 Андрій перестав відповідати на телефонні дзвінки. В обід його знайшли розстріляним з кількома вогнепальними пораненнями.

Загинув 20 лютого від кульового поранення на барикадах. Проникаюче кульове поранення стегна, куля зачепила стегнову вену.

У Михайлівському люди ходили по людях. Наступали на руки, думали, хоч би на обличчя не наступити. Найбільше було страшно, що тіло пропаде. Нам батюшка сказав, тіло або є, або нема...
 — згадував побратим Андрія.

Вшанування пам'яті[ред.ред. код]

Тіло Андрія вшановували в театрі, на Майдані, далі провозили містом та до будинку, де він проживав. Він був кілька разів з акторами на гастролях у театрі Заньковецької у Львові. Увесь театр приїздив до Києва провести Андрія.

Тіло Андрія привозили до Чернігова на Красну площу у суботу, 22 лютого, щоб люди під час віче могли попрощатися з героєм, вшанувати його пам'ять. Ховали Андрія у неділю, 23 лютого, у селі Великі Осняки на Ріпкинщині, де зараз живе його мати Валентина Мовчан.

Коли труну з тілом Андрія Мовчана заносили на кладовище, люди кричали: «Герой!». А шлях до могили був устелений квітами.

У Києві на будівлі школи № 73 (проспект Перемоги, 86) та на будівлі Державного економіко-технологічного університету транспорту (вул. Івана Огієнка, 19), де навчався Андрій Мовчан, йому встановлені пам'ятні дошки.

В Чернігові існують вулиця та провулок Андрія Мовчана[1].

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]