Кравцов Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Кравцов Петро Іванович
Кравцов Петро Іванович.png
Петро Кравцов у Алушті. 1895 рік
Народився 1856
Харків, Російська імперія
Помер 28 жовтня 1928(1928-10-28)
Харків, Українська СРР, СРСР
Alma mater Імператорський Харківський університет (1881)

Петро Іванович Кравцов (1856, Харків, Харківська губернія — 28 жовтня 1928, Харків, УРСР) — лікар, педагог, музично-громадський діяч. Професор медицини. Заслужений працівник науки й мистецтва (1927).

Життєпис[ред. | ред. код]

Навчався у третій харківській гімназії. Закінчив медичний факультет Харківського університету (1881).

Працю­­вав на кафедрі внутрішніх хвороб Харківського університету. Працював ординатором у госпітальній терапевтичній клініці університету. Був старшим лікарем Олександрівської лікарні. Брав участь у роботі Харківського медичного товариства. Згодом був земським лікарем. Викладав фізіологію та ана­­томію у фельдшерській школі. Був лектором на курсах Харківського медичного товариства і Червоного хреста.

Двічі вибирався гласним Харківської міської думи (1892,1902), входив до складу санітарної та музейної комісій (1902).

Після 1918 року викладав на кафедрі спецгігієни у Харківському музично-драматичному інституті. Працював на Харківській радіостанції[1][2].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

На основі вивчення й узагальнення праць європейських філософів, біологів та психологів, власних експериментальних до­слі­дів щодо впливу окремих звуків і гармоній на людський організм Кравцов розробив авторський ме­тод викладання музики дітям. У 1922–28 роках — завідувач кафедри соціальної гігієни Харківського музично-драматичного інституту, автор курсів «Біологічні основи музики», «Фі­зіологічні основи міміки», оригінальної методики викладання шкільного співу[3].

Просвітницька діяльність[ред. | ред. код]

Після 25 років практичної діяльності цілком присвятив себе санітарному просвітництву. Упродовж 7 років популяризував знан­ня з гігієни серед селян Харківської губернії. Виконував громадську діяльність у товаристві грамотності. Читав лекції на вищих педагогічних курсах, у се­­редніх шко­лах. Після 1917 року розгорнув активну діяльність у відділах санітарної освіти Харківського відділу охорони здоров'я, Комітеті освітніх установ Донецької залізниці, санітарних установах Червоної армії.

Музична діяльність[ред. | ред. код]

Під час навчання у гімназії був солістом хору під керівництвом А. Литинського. Брав участь у виста­­вах театрів М. Синельникова й М. Дю­кова. Викладав у драматичній школі О. Маслової. З 1876 року на громадських засадах викладав співи у недільній школі Xристини Алчевської.

1884 року з метою популяризації мистецтва серед найбідніших верств населення, особливо дітей, заснував у Харкові музичний гурток. Він, з невеликими перервами, проіснував до 1917 року й останні 10 років був центром музичного життя міста. На його базі започатковано так звані народні концерти за участі симфонічного оркестру, оркестру мандоліністів і балалаєчників, хору, співаків-солістів та інструменталістів. У музичному гуртку Кравцова розпочали творчий шлях співаки М. Алешко, І. Алчевський, А. Боначич, О. Лавров, О. Нестеренко.

Після розпаду гуртка продовжив працювати як вчитель музики та співів у гімназіях міста. За ініціативи Кравцова 1918 року організовано безкоштовні опер­ні класи, згодом Державну дитячу оперу (існувала до середини 20-х років). 1909 року поста­вив опери «Фауст» Ш. Ґуно, «Єв­геній Онєгін» П. Чайковського, «Демон» А. Рубінштейна, «Русалка» О. Даргомижського тощо. Керував хором жіночої ремісничої школи Харківського товариства грамотності X. Алчевської, диригував виступами Об'єднаного хору міських гімназій у складі 250-ти співаків у театрі «Муссурі» (Харків). Був членом харківської філії Товариства ім. М. Леонтовича, Всеросійського товариства революційних музикантів, друкувався у журналі «Музика — масам».

Праці[ред. | ред. код]

  • Вода и жизнь. Харьков, 1922
  • Мир звуков как элемент воспитания. Харьков, 1922
  • Горение, как спутник жизни: Популярный очерк из цикла «Человек, познай самого себя». Харьков, 1926
  • Как протекает жизнь в человеческом теле: Популярный очерк из цикла «Человек, познай самого себя». Харьков, 1926
  • Питание и жизнь. Харьков, 1927
  • Как устроен и работает человеческий организм. Харьков, 2-е изд. 1929
  • Життя та смерть: Популярний біологічний начерк. Харьков, 1929
  • Збірник біологічних начерків. Харьков, 1932

Родина[ред. | ред. код]

Онук Кравцов Тарас Сергійович (22. 10. 1922, Харків — 02. 09. 2013, Харків) — доктор мистецтвознавства (1990), професор (1992). Заслужений діяч мистецтв України (2003). Музикознавець, компо­зитор, пе­­дагог[4].

Праонук Кравцов Сергій Тарасович (15. 02. 1948, Харків) — спортсмен (велоспорт). Майстер спорту міжнародного класу (1968)[5].

Пам'ять[ред. | ред. код]

Провулок Кравцова у центрі Харкова названий ім'ям Петра Івановича[6].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Кравцов Петро Іванович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022. 
  2. Вкарбовані в літопис науки. Харків: ХНУ імені В. Н. Каразіна. 2020. с. 168. ISBN 978-966-285-613-2. 
  3. Скарбниця харківської медицини. Постаті: біогр. довід. / За заг. ред. В. М. Лісового — Харків: ХНМУ, 2015. 128 с. — С. 62
  4. Кравцов Тарас Сергійович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022. 
  5. Кравцов Сергій Тарасович — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022. 
  6. Мачулин, Л. И. (2007). Улицы и площади Харькова. Харьков. с. 210. ISBN 966-8768-11-6. 

Джерела[ред. | ред. код]

Кравцов Петро Іванович. esu.com.ua. Архів оригіналу за 30 січня 2022. Процитовано 30 січня 2022.  // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.