Перейти до вмісту

Алчевська Христина Данилівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Алчевська.
Христина Данилівна Алчевська
Ім'я при народженніХристина Данилівна Журавльова
Народилася4 (16) квітня 1841[3] або 16 квітня 1841(1841-04-16)[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Борзна, Чернігівська губернія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла15 серпня 1920(1920-08-15)[1][2] (79 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Харків, Українська СРР Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняІвано-Усікновенське кладовище і 13-е міське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Російська імперія
 УНР
 Українська СРР Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнка
Діяльністьвихователька, освітянка, шкільна учителька, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовукраїнська і російська Редагувати інформацію у Вікіданих
БатькоД. Журавльов
РодичіВуїч Микола Васильович Редагувати інформацію у Вікіданих
У шлюбі зАлчевський Олексій Кирилович
ДітиАлчевський Григорій Олексійович
Алчевський Іван Олексійович
Алчевська Христина Олексіївна

Христи́на Дани́лівна Журавльова, у шлюбі Алче́вська (нар. 4 (16) квітня 1841(18410416), Борзна, Чернігівська губернія, Російська імперія — 15 серпня, 1920, Харків, Українська РСР[4]) — український педагог, організаторка народної освіти, меценатка, письменниця. Засновниця (1862) Харківської жіночої недільної школи, що була зразком організації освіти дорослих в Україні, Росії та дістала схвальну оцінку на Заході.

Дружина засновника м. Алчевська Олексія Алчевського, мати Дмитра (кандидат природничих наук), Григорія, Ганни (викладачка в жіночій недільній школі), Миколи (театральний критик, автор першого букваря для дорослих українською), Івана та Христини Алчевських.

Життєпис

[ред. | ред. код]
Докладніше: Алчевські

Народилась 4 (16) квітня 1841(18410416) у Борзні, Чернігівщина. Батько Данило Журавльов — викладач російської словесності в міському училищі, мати — Аннет Миколаївна Вуїч (1809—1857), дворянка, донька героя війни 1812 року генерала Вуїча, сина молдовського господаря, мала сербське й румунське коріння. У Христини було ще два брати: Михайло та Леонтій.

Освіту здобула самотужки.

Діяльність

[ред. | ред. код]

У часи революційної ситуації 60-х років XIX ст. під псевдонімом «Українка» листувалася з О. Герценом, один з її листів надруковано в його часописі «Колокол».

У 1862 заснувала Харківську жіночу недільну школу[5]. Офіційно її засновано у 1870, утримувала цю школу до 1919. В школі правознавство, географію, історію України, письмо, математику, фізику та хімію викладала з колективом педагогів-сподвижників — безплатно працювало понад 100 вчителів. В перші роки в школі було близько 50 учениць, середній вік школярок на 1878-79 роки — 12 років, на 1892-93 роки — 14 з половиною років. У 1892-93 роках кількість учениць зросла до 600—700. Збільшилася і кількість викладачок: на 5 учениць припадала одна учителька. Учениць було поділено на три категорії: ті, хто зовсім не вміли писати, ті, хто вміли читати, але не вміли писати, та ті, кому потрібно було покращувати свої навички. Кожна група мала одну або двох кураторок, які займалися і позакласною роботою: учениці ходили на екскурсії, відвідували театри та вистави, брали участь у літературних читаннях.[6]

У 1896 році Алчевська збудувала для школи будинок вартістю 50 000 карбованців — єдине власне, тобто таке, що належало школі, приміщення серед усіх недільних шкіл Російської імперії.

У 1879 відкрила ще одну школу в селі Олексіївка (нині у складі Перевальського району Луганської області), навчання в якій вели українською мовою. У школі викладав Борис Грінченко.[7]

Читання Алчевської
Христина Алчевська, 1892 р.

Популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка. На своїй садибі у Харкові (тепер будинок Палацу культури Національної поліції) у 1900 встановила перший у Україні пам'ятник Тарасу Шевченку, погруддя роботи скульптора Володимира Беклемішева[8].

Христина Алчевська згуртувала й очолила авторський колектив з укладання 3-томного критико-бібліографічного покажчика «Что читать народу?» (1884—1906). У ньому понад 4 тисячі рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів на твори української, закордонної, російської літератури. Сама Алчевська написала 1150 анотацій. Авторський колектив на чолі з нею підготував також 3-томний посібник «Книга взрослых», що протягом 1899—1917 витримав 40 видань.

Авторка мемуарів «Передуманное и пережитое» (1912), методичних статей з навчання дорослих та оповідань, укладачка «Каталога книг» для недільних шкіл, учасниця педагогічних експозицій на всеросійських та міжнародних виставках (у Москві та Нижньому Новгороді — 1895, 1896, Парижі — 1889, 1900, Чикаго — 1893).

Ушанована багатьма найвищими нагородами — золотими та срібними медалями, почесними дипломами тощо, обрана віцепрезидентом Міжнародної ліги освіти.

На її надгробку зроблений напис «Просвітителька народу».

Померла 15 серпня 1920 року у Харкові[9].

Сидить ліворуч — Олексій Алчевський, позаду нього стоїть Христина Алчевська. Стоять, ймовірно, брати Христини: Михайло та Леонтій, сидить її батько, Данило Журавльов. 1860-ті рр.

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б http://polygraphicbook.narod.ru/text/statiy/1/alchevsk.htm
  2. ↑ а б в Педагоги и психологи мира — 2012.
  3. ↑ Енциклопедія історії України — Київ: Наукова думка, 2003. — ISBN 966-00-0632-2
  4. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 25 квітня 2017. Процитовано 26 квітня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2017-04-25 у Wayback Machine.]
  5. ↑ Діячі науки і культури України : нариси життя та діяльності. Київ: Книги - ХХ. 2007. с. 6. ISBN 978-966-8653-95-7.
  6. ↑ Освіта для жінок у XIX столітті на Донбасі: родина Алчевських та їхні школи
  7. ↑ Історія багатійки Алчевської та її українського Донбасу в Російській імперії. Архів оригіналу за 16 березня 2018. Процитовано 16 березня 2018.
  8. ↑ WebCite query result. www.webcitation.org. Процитовано 16 травня 2016.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  9. ↑ Існують й інші версії стосовно дати смерті. Зустрічається також інформація про 15 березня та 15 серпня 1920.
  10. ↑ УПЮ, Крайова Булава. к.ч.28 ім. Христини Алчевської. Крайова Булава УПЮ. Архів оригіналу за 1 червня 2016. Процитовано 16 травня 2016. [Архівовано 2016-06-01 у Wayback Machine.]
  11. ↑ Вкарбовані в літопис науки, 2020, с. 16.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Алчевська_Христина_Данилівна&oldid=44522297