Алчевська Христина Данилівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Христина Данилівна Алчевська
Christina D. Alchevskaya.jpg
Ім'я при народженні рос. Христина Даниловна Журавлёва
Народилася 4 (16) квітня 1841[1]
Борзна, Чернігівська губернія
Померла 15 серпня 1920(1920-08-15)[2] (79 років)
Харків, Українська СРР
Поховання
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of Ukraine.svg УНР
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic (1919-1929).svg Українська СРР
Національність українка
Діяльність вихователька, педагог, вчителька, шкільний учитель, письменниця
Знання мов українська і російська
Батько Д. Журавльов
У шлюбі з Алчевський Олексій Кирилович
Діти Алчевський Григорій Олексійович
Алчевський Іван Олексійович
Алчевська Христина Олексіївна

Христи́на Дани́лівна Алче́вська (нар. 4 (16) квітня 1841(18410416), Борзна, Чернігівська губернія, Російська імперія — 15 серпня 1920, Харків, Українська РСР[3]) — українська педагогиня, організаторка народної освіти, дружина засновника м. Алчевськ Олексія Алчевського, мати Дмитра (кандидат природничих наук), Григорія, Ганни (допомагала викладати в жіночій недільній школі), Миколи (театральний критик, автор першого букваря для дорослих українською мовою), Івана та Христини Алчевських.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилась 4 (16) квітня 1841(18410416) у Борзні, Чернігівщина. Батько — Д. Журавльов — викладач міського училища, мати — дочка героя Війни 1812 року генерала Вуїча, сина молдовського господаря. Освіту здобула самотужки. В часи революційної ситуації 60-х років XIX ст. під псевдонімом «Українка» листувалася з О. Герценом, один з її листів надруковано в його часописі «Колокол».

У 1862 заснувала Харківську жіночу недільну школу. Офіційно її засновано у 1870, утримувала цю школу до 1919. В школі правознавство, географію, історію України, письмо, математику, фізику та хімію викладала з колективом педагогів-сподвижників — безкоштовно працювало понад 100 вчителів. В перші роки в школі було близько 50 учениць, середній вік школярок на 1878-79 роки - 12 років, на 1892-93 роки — 14 з половиною років. У 1892-93 роках кількість учениць зросла до 600-700. Збільшилася і кількість викладачів: на 5 учениць припадала одна учителька. Учениць було поділено на три категорії: ті, хто зовсім не вмів писати, ті, хто вмів читати, але не вмів писати, та ті, кому потрібно було покращувати свої навички. Кожна група мала одну або двох кураторок, які займалися і позакласною роботою: учениці ходили на екскурсії, відвідували театри та вистави, брали участь у літературних читаннях тощо.[4]

У 1896 збудувала для школи будинок вартістю 50 000 карбованців — єдине власне, тобто таке, що належало школі, приміщення серед усіх недільних шкіл Російської імперії.

У 1879 родина відкрила ще одну школу в селі Олексіївка — тепер це територія Перевальського району Луганської області, навчання в школі велося українською мовою. В школі викладав Борис Грінченко.[5]

Читання Алчевської

Популяризувала українську мову, народну пісню, творчість Тараса Шевченка. На своїй садибі у Харкові (тепер будинок Центру громадських зв'язків) у 1899 встановила перший у світі пам'ятник Тарасу Шевченку, погруддя роботи скульптора Володимира Беклемішева[6].

Вона згуртувала й очолила авторський колектив з укладання 3-томного критико-бібліографічного покажчика «Что читать народу?» (1884—1906). У ньому понад 4 тисячі рецензій, відгуків, анотацій близько 80 авторів, учителів, викладачів, професорів і просто читачів на твори зарубіжної, російської та української літератури. Сама Алчевська написала 1150 анотацій. Авторський колектив на чолі з нею підготував також 3-томний посібник «Книга взрослых», що протягом 1899—1917 витримав 40 видань. Вона є авторкою мемуарів «Передуманное и пережитое» (1912), методичних статей з навчання дорослих та оповідань, укладач «Каталога книг» для недільних шкіл, учасниця педагогічних експозицій на всеросійських та міжнародних виставках (у Москві та Нижньому Новгороді — 1895, 1896, Парижі — 1889, 1900, Чикаго — 1893).

Ушанована багатьма найвищих нагород — золотих та срібних медалей, почесних дипломів, тощо, обрана віцепрезидентом Міжнародної ліги освіти.

На її надгробку зроблений напис «Просвітителька народу».

Померла 27 жовтня 1920 у Харкові[7].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

  • Іменем Алчевської названо 28 курінь УПЮ[8].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]